ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

09 листопада 2006 р.

№ 10/339

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М. Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу

ВАТ “Херсон –Авто”

на  постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2006 року

у справі за позовом

ВАТ “Херсон –Авто”

до	Відділу державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області

про	стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2004 року, ВАТ “Херсон –Авто” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Відділу державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області 65 720 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 422В від 11.06.2004 року з охорони майна, що призвело до нестачі двох автомобілів загальною вартістю 65 720 грн. та завдало збитків на зазначену суму.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.05.2005 року позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2005 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2005 року  постановлені у справі судові рішення скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

При повторному розгляді справи рішенням господарського суду Херсонської області від 29.05.2006 року позов задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.09.2006 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на помилковість висновків апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для відшкодування збитків за рахунок відповідача, неправильну правову оцінку судом дійсних обставин справи і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.  

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що права та обов‘язки сторін визначаються договором № 422 від 11.06.2004 року, укладаючи який та додатки до нього вони обумовили, що об‘єктом охорони з боку відповідача є майданчик для стоянки нових автомобілів і останній несе відповідальність за збитки, спричинені майну замовника, що зберігається на об‘єкті у разі заподіяння їх сторонніми особами шляхом знищення чи псування майна, розкрадання, при грабежі, розбійному нападі, внаслідок пожежі, що сталася з вини працівників охорони (п. 2 договору).

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.101 ГПК України, апеляційним господарським судом встановлено, що обставини, які б свідчили про неналежне виконання відповідачем зобов’язань, визначених умовами договору №422 від 11.06.2004 року, відсутні.

Доводи позивача про вину відповідача у нестачі двох автомобілів, що виявлено 21.08.2004 року за наслідками інвентаризації майна, матеріалами справи не підтверджуються.

Порушення кримінальної справи по факту нестачі автомобілів не є беззаперечними доказами вини відповідача і підтвердженням вчинення злочину сторонніми особами, за протиправні дії яких він несе відповідальність відповідно до п.2 договору, а тому, при такому положенні, коли відповідальність відповідача визначена певними умовами, порушення яких матеріалами справи не підтверджується, апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову і підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись ст.ст.1119, 11111 ГПК України, -

   П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2006 року –без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк                                                                                                           

                                                                                                

                                                                                            В.М. Харченко