Донецький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 січня 2012 р. Справа № 2а/0570/269/2012

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Дмитрієв В.С., розглянувши позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Санітарно - епідеміологічної станції Приморського району м. Маріуполя про визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог санітарного законодавства від 04 липня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Санітарно - епідеміологічної станції Приморського району м. Маріуполя про визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог санітарного законодавства від 04 липня 2011 року, стосовно будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що акт перевірки дотримання вимог санітарного законодавства від 04 липня 2011 року не має правових наслідків для позивача та не є рішенням в розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі спірного акту перевірки головним санітарним лікарем (його заступником) застосовуються заходи для припинення порушення санітарного законодавства, які в разі незгоди можуть бути оскаржені позивачем до суду.

Порядок оскарження рішень і дій посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд встановлено ст. 43 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 року № 4004-XII.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Санітарно - епідеміологічної станції Приморського району м. Маріуполя про визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог санітарного законодавства від 04 липня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання особою копії ухвали.

Суддя Дмитрієв В.С.