ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2012 року 11 год. 05хв. Справа № 0870/3674/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В, при секретарі судового засідання Тєтєрєві В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвідно-механічний завод «Мілєста - Україна»
до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000552301 від 01.06.2012 року, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Досвідно-механічний завод «Мілєста - Україна» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000062301 від 20.01.2012.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові накладні, отримані від ТОВ «Українська Інжинірингова Компанія «Мілєста» на підставі яких суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, були в наявності у підприємства на час проведення перевірки. А розбіжність порядкових номерів податкових накладних від контрагента позивача не впливає на правомірність формування податкового кредиту.
Заперечуючи проти позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях, відповідач зазначив, що за результатами проведеної перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання ТОВ «ДМЗ Мілєста-Україна» та ТОВ «Українська Інжинірингова компанія «Мілєста». Так, до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та, відповідно, до складу податкового кредиту серпня 2011 року ТОВ «ДМЗ «Мілєста-Україна» було включено суми ПДВ згідно податкових накладних №9 від 25.08.2011 року та №13 від 31.08.2011 року, які перевіряючим надані не були. Крім того, при проведенні перевірки було встановлено, що до перевірки не надано договорів, укладених між ТОВ «ДМЗ Мілєста-Україна» та ТОВ «Українська Інжинірингова компанія «Мілєста» та належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача змінив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 року №0000552301 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 82 802,50грн. Клопотання обґрунтоване тим, що на момент звернення до суду за результатами розгляду скарги Державною податковою службою у Запорізькій області було прийняте рішення 06.04.2012 №1245/10/10420 про часткове задоволення скарги, водночас нове податкове повідомлення-рішення Мелітопольською ОДПІ було прийнято лише 01.06.2012 року, тобто після відкриття провадження у справі.
В судових дебатах представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала письмові заперечення та просила суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна» 30.07.2008 року було зареєстроване юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Видами діяльності позивача є: монтаж інших машин та устаткування загального призначення, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, монтаж металевих конструкцій, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, електромонтажні роботи, виробництво металевих резервуарів, цистерн та контейнерів.
На підставі наказу №3957 від 20.12.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМЗ Мілєста-Україна» працівниками Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області з 20.12.2011 року по 26.12.2011 проводилася перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період серпень 2011 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Українська інжинірингова компанія Мілєста».
За результатами перевірки складено Акт №3148/23/36064624 від 29.12.2011 року та на підставі вказаного Акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000062301 від 20 січня 2012 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 111 138,75грн., з них за основним платежем - 88 911,00грн. та 22 227,75грн. штрафних санкцій.
06 лютого 2012 року позивач звернувся до Державної податкової служби у Запорізькій області зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби у Запорізькій області від 06.04.2012 №1245/10/10420 скасовано податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ Запорізької області від січня 2012 року №0000062301 в частині зайво донарахованого податку на додану вартість в сумі 22669,00 грн. та зайво застосованих штрафних санкцій в сумі 5667,25 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
На підставі вказаного рішення Мелітопольська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000552301 від 01 червня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Досвідно-механічний завод Мілєста Україна» за платежами: податок на додану вартість на 8222 802,50 грн., з них за основним платежем - 66 242,00грн., за штрафними санкціями - 16 560,50грн.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Положеннями пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону України №996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-ХІV).
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення №88).
В силу приписів пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, що між ТОВ «Українська інжинірингова компанія «Мілєста» (за Договором - Замовник) та ТОВ «Досвідно-механічний завод «Мілєста-Україна» (за договором - Виконавець) укладено договір №6 від 10 травня 2011 року.
За умовами вказаного договору (п. 1.1 Договору) Виконавець зобов'язується передати у власність Замовнику, а Замовник прийняти та оплатити товар за назвою, кількістю, характеристиками і ціні відповідно умов даного договору.
Згідно п. 1.2 Договору ціни, загальна кількість, асортимент «Товару», який посталять за цим договором, вказані в специфікаціях або рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємною частиною цього договору.
Платежі по даному договору здійснюються Замовником відповідно виставлених Виконавцем рахунків. Платежі здійснюються банківським переказом на розрахунковий рахунок Виконавця (п.1.3 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору умови поставки по даному договору - доставка за адресою: м.Мелітополь, вул. Джерджинського, 1/6.
Виконання умов вказаного договору оформлено первинною документацією, яка була надана під час проведення перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Українська Інжинірингова компанія «Мілєста» для ТОВ «ДМЗ «Мілєста-Україна» виписано видаткову накладну №МЛ-0000006 від 31 серпня 2011 року, рахунок-фактуру №17 від 29 серпня 2011 року, рахунок-фактуру №СФ-0000018 від 10 серпня 2011 року, рахунок-фактуру №СФ-0000017 від 01 серпня 2011 року, податкову накладну №14 від 31.08.2011 року, видаткову накладу №МЛ-0000005 від 25 серпня 2011 року, рахунок-фактуру №МЛ-0000006 від 10 травня 2011 року, податкову накладну №10 від 25.08.2011 року, податкову накладу №4 від 09.08.2011 року.
Крім того, в підтвердження реальності поставки товару (листи з нержавіючої сталі) позивачем надано товарно-транспортні накладні №Р41.1 від 25.08.2011 року та №Р40.1 від 31.08.2011 року.
Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №482 від 09.08.2011, №719 від 29.11.2011, №677 від 14.11.2011, №659 від 10.11.2011, №600 від 10.10.2011, №491 від 16.08.2011 та копіями виписки за особовим рахунком позивача.
Роблячи висновок про безпідставність включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 72 241,63грн., контролюючий орган виходив з того, що до перевірки податкові накладні №9 від 25.08.2011 року та №13 від 31.08.2011 року, які включені позивачем в реєстр отриманих накладних, надані не були.
Відповідно до п. 10 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 №1002 (далі - Порядок №1002) у розділі II Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг. Згідно з пунктами 201.10 та 201.11 статті 201 розділу V Кодексу такими документами є, зокрема, товарні чеки або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або первинні документи, складені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, копії яких додаються до заяви зі скаргою на постачальника цих товарів/послуг, що додається покупцем товарів/послуг до податкової декларації за звітний (податковий) період, - у разі відмови з боку продавця цих товарів/послуг надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 11 Порядку №1002 встановлено особливості заповнення деяких граф розділу ІІ Реєстру.
Так, у графі 1 проставляється номер запису податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної) , інших подібних документів, указаних у пунктах 201.10 та 201.11 статті 201 розділу V Кодексу, та документа, який засвідчує факт придбання товарів, ВМД (указаний номер запису переноситься на зазначений документ); у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 11.1 цього пункту; до граф 3, 4 переносяться відповідні реквізити податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 11.1 цього пункту; у графі 5 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями, зокрема, ПН - податкова накладна; у графі 6 вказується найменування (прізвище, ім'я, по батькові - для фізичної особи - підприємця) постачальника; у графі 7 вказується індивідуальний податковий номер постачальника - платника податку на додану вартість; у графі 8 вказується загальна сума, включаючи податок на додану вартість; у графах 9, 11, 13 та 15 вказується вартість товарів/послуг та основних фондів без податку на додану вартість; у графах 10, 12, 14 та 16 вказується сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість за товарами/послугами та основними фондами, визначена виходячи з їх вартості, зазначеної у графах 9, 11, 13 та 15 (відповідно).
Згідно пункту 8 Порядку №1002 у розділі I Реєстру відображаються податкові накладні, видані у випадках, визначених пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА від 21.12.2010 №969, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації (далі - ВМД).
Особливості заповнення деяких граф розділу I Реєстру встановлені пунктом 9 Порядку №1002.
Так, у графі 1 записується порядковий номер податкової накладної (порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру запису в Реєстрі), розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної); у графі 2 вказується дата виписки податкової накладної; у графі 3 вказується порядковий номер податкової накладної, що відповідає номеру з графи 1, номер розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної); у графі 4 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями, зокрема, ПН - податкова накладна; у графі 5 вказується найменування (прізвище, ім'я, по батькові - для фізичної особи-підприємця) покупця; у графі 6 вказується індивідуальний податковий номер покупця-платника податку на додану вартість; у графах 7-12 відображається інформація щодо постачання товарів/послуг.
З матеріалів справи вбачається, що в реєстрі виданих накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Інжинірингова Компанія «Мілєста» відображені податкові накладні №4 від 09.08.2011 року, №10 від 25.08.2011 та №14 від 31.08.2011 року видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Досвідно-механічний завод «Мілєста-Україна» (індивідуальний податковий номер 360646208324) на загальну суму постачання 100 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 16 666,67), 150 311,63 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 25 051,94грн.), 283 138,06грн. (в т.ч. ПДВ 20%47189,68грн.) відповідно.
В реєстрі отриманих податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна» відображено, зокрема, податкові накладні отримані від ТОВ «Українська Інжинірингова Компанія «Мілєста» (індивідуальний податковий номер - 375065126556) №9 від 25.08.2011 (отриману 25.08.2011), №4 від 09.08.2011 (отриману 31.08.2011) та №13 від 31.08.2011 (отриману 31.08.2011) на загальну суму 150 311,63 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 25 051,94грн.), 100 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 16 666,67), 283 138,06грн. ( в т.ч. ПДВ 20%47189,68грн.) відповідно.
Таким чином, між реєстром отриманих податкових накладних позивача та реєстром виданих податкових накладних його контрагента існує розбіжність в номерах податкових накладних №9 (10) та №13 (14), водночас інші дані щодо вказаних податкових накладних (як-то дата виписки, суми та індивідуальні податкові номери постачальника/покупця) співпадають.
23.12.2011 року на адресу відповідача були надані пояснення керівника та головного бухгалтера ТОВ «ДМЗ Мілєста-Україна» стосовно того, що податкову накладку №10 від 25.08.2011 року помилково було внесено в реєстр під №9 від 25.08.2011 року на суму 150 311,63грн. у т.ч. ПДВ 25 051,94грн., та податкову накладну №14 від 31.08.2011 року помилково було внесено до реєстру під номером №13 від 31.08.2011 року.
За приписами абз. 3 п.1 Порядку №1002 виправлення помилки в реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.
Відповідно до п. 4.2. Положення №88 помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.
Аналіз наведених норм та обставин справи у їх сукупності дає підстави для висновку, що внесення позивачем до відповідного реєстру отриманих податкових накладних №9 та №13 замість №10 та №14 відповідно відбулося внаслідок помилки бухгалтера та спростовує доводи контролюючого органу про відсутність податкових накладних та безпідставність включення суми ПДВ до податкового кредиту.
Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.
Таким чином, лише відсутність податкової накладної, а не окремий її недолік, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Крім того, в судовому засіданні представником відповідача було пояснено, що під час перевірки позивача останнім на підтвердження правомірності формування податкового кредиту було надано податкові накладні №10 від 25.08.2011 року та №14 від 31.08.2011 року, проте вони не були взяті до уваги контролюючим органом, оскільки не внесені до реєстру отриманих податкових накладних.
Також з матеріалів справи, а саме з податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року, вбачається, що ТОВ «Українська Інжинірингова Компанія «Мілєста» було задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем за період - серпень 2011 року.
Щодо висновку відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, а відтак і відсутність підтвердження реальності операцій відвантаження та перевезення ТМЦ - рулонів листа з нержавіючої сталі, суд встановив наступне.
Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення. Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.
Згідно п.11.1 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Відповідно до п. п. 11.5, 11.6 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
За приписами п. 11.9 час прибуття(вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.
З матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортні накладні №Р41.1 від 25.08.2011 року та №Р.40.1 від 31.08.2011 року містять підписи та печатки, як ТОВ «Українська Інжинірингова Компанія «Мілєста»,так і ТОВ «Досвідно-механічний завод «Мілєста-Україна», посаду, прізвище, ім'я та по-батькові директора ТОВ «УІК «Мілєста» - П’ятигорець Р.О., а також прізвище, ім'я, по-батькові та печатку перевізника - приватного підприємця ОСОБА_2.
Що стосується заповнення граф часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, то відсутність даних у вказаних графах не може свідчити про відсутність фактичного перевезення вантажу згідно наданих товарно-транспортних накладних.
Щодо твердження відповідача про те, що в ході перевірки позивача встановлена суперечлива інформація, оскільки водієм ОСОБА_3 працівникам ВМП Мелітопольської ОДПІ надано пояснення, згідно яких він надавав послуги перевезення нержавіючих листів, завантаження яких відбувалось на території ТОВ «Українська Інжинірингова компанія «Мілєста» за адресою: м.Київ, вул. Шовковична, 13/2, а не за адресою: м.Київ, вул. Хвойки, як зазначено в товарно-транспортних накладних, суд враховує наступне.
З матеріалів справи, а саме з копії супровідного листа ТОВ «Українська Інжинірингова Компанія «Мілєста», адресованого ДПІ у Печерському районі м.Києва, вбачається, що ТОВ «Українська Інжинірингова Компанія «Мілєста» має юридичну адресу: 01021, м.Київ, вул. Шовковична, 13/2, корп.135 та фактичну адресу: 04655, м.Київ, вул. В. Хвойки, 21. Наведені обставини спростовують твердження відповідача про неможливість встановлення фактичного місця завантаження товарно-матеріальних цінностей, а відтак і відсутність підтвердження фактичного транспортування придбаного товару.
Крім того, з товарно-транспортних накладних №Р41.1 від 25.08.2011 року та Р.40.1 від 31.08.2011 року вбачається, що водієм ОСОБА_3 перевезення вантажу не здійснювалося, а тому суд не може прийняти пояснення останнього як належний доказ правомірності висновків відповідача.
Згідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Отже, висновок контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій з огляду на відсутність податкових накладних та неправильно заповнених товарно-транспортних накладних спростовується матеріалами справи.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволення.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішенням чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних відносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акту, а про визнання протиправним - індивідуального акта. Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання такого акту протиправним.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Мілєста - Україна» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної податкової інспекції Запорізької області № 0000552301 від 01.06.2012 року.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова