ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року о/об 19год. 05 хв. Справа № 0870/4108/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., при секретарі судового засідання Тєтєреві В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшляхбуд»

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшляхбуд» (далі - позивач або ТОВ «Ремшляхбуд») до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або Вільнянська МДПІ Запорізької області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042304 від 24.04.2012. яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 194 916,30грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що віднесення сум податку до податкового кредиту позивача підтверджується належним чином складеними податковими накладними від 01.12.2011№6, від 03.12.2011 №7, від 05.12.2011 №8, від 10.12.2011 №692, а також іншими первинними документами, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій. Крім того, позивач вказує, що отриманий товар (бітум) був використаний останнім на власному асфальтобетонному заводі, розташованому в с.Купріянівка, Вільнянського району, Запорізької області.

Заперечуючи проти позовних вимог, з підстав, викладених у запереченнях проти позову, відповідач зазначив, що контрагент позивача (ТОВ «Декос Альянс») не міг здійснювати фінансово-господарську діяльність через свої посадових осіб, а також виконувати дії спрямовані на встановлення, зміну чи припинення правовідносин та виконувати взяті на себе зобов'язань згідно договору, укладеного з ТОВ «Ремшляхбуд». Вказані твердження обґрунтовані тим, що у контрагента позивача відсутні складські приміщення, транспортні засоби, управлінський та технічний персонал, а відтак і необхідні умови для ведення фінансово-господарської діяльності.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремшляхбуд» зареєстроване Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області як юридична особа за адресою: 70032, Запорізька області, Вільнянський район, с.Дружелюбівка, ідентифікаційний код 20488682.

Відповідно до Свідоцтва №11124399 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 03 жовтня 1997 року.

Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби на підставі наказу №55 від 05.04.2012 року «Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ремшляхбуд» проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Декос-Альянс» та правильності формування податкового кредиту за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №66/23/20488682 від 09.04.2012 та на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042304 від 24.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ремшляхбуд» на 129 944,20 грн. за основним платежем та 64 972,10грн. за штрафними санкціями.

Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Ремшляхбуд» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Деком-Альянс» за грудень 2011 року на загальну суму 129 977,20 грн.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос-Альянс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремшляхбуд» (Покупець) укладено договір №1130 поставки товару від 30 листопада 2011 року.

За умовами договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предмет поставки - Бітум БНД 60/90 в кількості 200 тон.

В обґрунтування виконання вимог вказаного договору позивачем надано, зокрема, наступні видаткові накладні:

• №РН-0003083 від 01.12.2011 р., товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, в кількості 25,98т. по ціні 6250,00 грн. за тону, без ПДВ та транспортні послуги на загальну суму 198 747,00 грн., в т. ч. ПДВ 33 124,50 грн. Транспортування бітуму здійснювалось автотранспортом ТОВ "Агроконсалтінг НК", автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій ОСОБА_1, оформлено товарно-транспортною накладною №256 від 01.12.2011р., замовник (платник) та вантажовідправник ТОВ «Термінал-МК», вантажоодержувач ТОВ «Декос Альянс», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт розвантаження - с. Купріянівка, Запорізької обл.;

• №РН-0003084 від 03.12.2011 р., товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, в кількості 24,38т. по ціні 6250,00 грн. за тону, без ПДВ та транспортні послуги на загальну суму 186 507,00 грн., в т. ч. ПДВ 31 084,50 грн. Транспортування бітуму здійснювалось автотранспортом ТОВ "Агроконсалтінг НК", автомобіль НОМЕР_3, причеп ППЦ 28 НОМЕР_6, водій ОСОБА_2, оформлено товарно-транспортною накладною №259 від 03.12.2011р., замовник (платник) вантажовідправник ТОВ «Термінал-МК», вантажоодержувач ТОВ «Декос Альянс», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт розвантаження - с. Купріянівка, Запорізької обл.;

• №РН-0003085 від 05.12.2011 р., товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, в кількості 26,72т. по ціні 6250,00 грн. за тону, без ПДВ та транспортні послуги на загальну суму 204 408,00 грн., в т. ч. ПДВ 34 068,00 грн. Транспортування бітуму здійснювалось автотранспортом ТОВ «Агроконсалтінг НК», автомобіль НОМЕР_4, НОМЕР_5, водій ОСОБА_3, оформлено товарно-транспортною накладною №263 від 05.12.2011р., замовник (платник) та вантажовідправник ТОВ «Термінал-МК», вантажоодержувач ТОВ «Декос Альянс», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт розвантаження - с. Купріянівка, Запорізької обл.

• №РН-0003825 від 10.12.2011р., товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, в кількості 24,74т. по ціні 6250,00 грн. за тону, без ПДВ та транспортні послуги на загальну суму 190 003,20 грн., в т. ч. ПДВ 31 667,20 грн. Транспортування бітуму здійснювалось автотранспортом ТОВ «Агроконсалтінг НК», автомобіль НОМЕР_3, причеп ППЦ 28 НОМЕР_6, водій ОСОБА_2, оформлено товарно-транспортною накладною №272 від 10.12.2011р., замовник (платник) та вантажовідправник ТОВ «Термінал-МК», вантажоодержувач ТОВ «Декос Альянс», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт розвантаження - с. Купріянівка, Запорізької обл.

Суми ПДВ ТОВ «Ремшляхбуд» віднесені до складу податкового кредиту по декларації за грудень 2011 року на підставі наступних податкових накладних: №6 від 01.12.2011 (бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 в кількості 25,98т. та транспортні послуги на загальну суму 198 747,00грн. в т.ч. ПДВ 33 124,50 грн.), №7 від 03.12.2011 (бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, в кількості 24,38т. та транспортні послуги на загальну суму 186 507,00грн., в т.ч. ПДВ 31 084,50 грн.), №8 від 05.12.2011 (бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, в кількості 26,72т та транспортні послуги на загальну суму 204 408,00грн., в т.ч. ПДВ 34 068,00грн.), №692 від 10.12.2011 (бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, в кількості 24,74т. та транспортні послуги на загальну суму 190 003,20грн., в т.ч. ПДВ 31 667,20грн.).

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом статті першої Закону України №996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення №88).

В силу приписів пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В обґрунтування висновків щодо не підтвердження поставки товарів (послуг) саме від ТОВ «Декос Альянс» відповідач посилається на пункт 7.1 Договору №1130 поставки товару від 30.11.2011 (копія якого була надана контролюючому органу на вимогу останнього до початку проведення перевірки), згідно якого пункт відгрузки товару: Україна, Запорізька область, Вільнянський район, с. Купріянівка; вид транспорту: автотранспорт Покупця (ТОВ «Ремшляхбуд»). Враховуючи те, що позивач не має власних транспортних засобів для перевезення бітуму, а надані первинні документи не свідчать про залучення авто перевізників для перевезення бітуму, на думку контролюючого органу, надані до перевірки первинні документи не підтверджують виконання умов договору, а саме перевезення бітуму автотранспортом ТОВ «Ремшляхбуд».

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача, з посиланням на п. 7.1 Договору №1130 поставки товару від 30.11.2011 (за умовами якого пункт відгрузки товару: Україна, Запорізька область, Вільнянський район, с. Купріянівка; вид транспорту: автотранспорт Постачальника (ТОВ «Декос Альянс), зазначив, що для переміщення товару Постачальнику (ТОВ «Декос Альнс») не обов'язково використовувати власний автотранспорт, оскільки останній може бути взятий в оренду або перевезення товару може бути здійснено автоперевізником на замовлення.

Враховуючи те, що копії Договору №1130 поставки товару від 30.11.2011, додані сторонами до матеріалів справи, містять розбіжності щодо умов перевезення бітуму, судом було оглянуто копію Договору №1130 поставки товару від 30.11.2011 року, надану позивачем на вимогу Вільнянської МДПІ Запорізької області ДПС відповідно до листа №492/10/23-011 від 15.02.2012 у сукупності з копіями інших документів (товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними тощо), та оригінал Договору №1130 поставки товару від 30.11.2011 року.

Суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що копія договору №1130, надана податковим органом, не може прийматися як належний доказ через те, що лише скріплена печаткою ТОВ «Декос Альянс» та штампом «Копія вірна», водночас підпис особи, яка засвідчувала копії документу, відсутній. З копій товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та податкових накладних, які були надані позивачем на вимогу листа Вільнянської МДПІ Запорізької області ДПС №492/10/23-011 від 15.02.2012 вбачається, що подібним чином були засвідчені всі вказані первинні документи. При цьому, оскільки при огляді оригіналу Договору №1130 вбачалося, що перший та другий аркуш останнього були скріплені повторно, у суду виникли сумніви щодо його достовірності. Разом з тим, враховуючи, що представниками сторін було заявлено про виключення вказаного договору з числа доказів, суд розглядає справу на підставі інших доказів.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків. Суд зважає, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту.

Так, з пояснень ОСОБА_5, начальника асфальтобетонного заводу ТОВ «Ремшляхбуд» (наказ №75а від 05.07.2000 року), вбачається, що для виготовлення асфальтобетонний сумішей використовується бітум, який поставляється безпосередньо на асфальтобетонний завод ТОВ «Ремшляхбуд» автомобільним транспортом та розливається в цистерни. Бітум, який був поставлений у грудні 2011 року з бітумовозів в резервуар на АБЗ приймався ОСОБА_5 безпосередньо. Коли прибувала машина бітуму він брав зразок бітуму для аналізу та дозволяв зливати бітум в резервуари ТОВ «Ремшляхбуд», після чого повідомляв комерційного директора ТОВ «Ремшляхбуд» ОСОБА_6 про факт постачання бітуму. Потім ОСОБА_5 оформлював документи: підписував і ставив печатку на товарно-транспортних накладних, два примірники яких передавав водію, а один екземпляр залишав на підприємстві. Водночас ОСОБА_6 підписувала видаткові накладні та передавала на адресу ТОВ «Декос-Альянс» довіреності на отримання ТМЦ. Пояснення аналогічного змісту надано і комерційним директором ТОВ «Ремшляхбуд» ОСОБА_6 (наказ №19к від 01.03.2005 року), які містяться в матеріалах справи.

Крім того, отримання бітуму працівником ТОВ «Ремшляхбуд» ОСОБА_5 саме від ТОВ «Термінал-МК» підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №256 від 01.12.2011, №259 від 03.12.2011, №263 від 05.12.2011, №272 від 10.12.2011 (а.с. 38, 40, 42, 44).

Разом з тим, суд критично оцінює як належні докази копії товарно-транспортних накладних, наданих представником позивача в якості екземплярів ТОВ «Термінал-МК», де в графі «Вантаж одержав» стоїть печатка ТОВ «Декос Альянс» та підпис посадової особи, оскільки з вище викладених пояснень посадових осіб ТОВ «Ремшляхбуд» вбачається, що бітум від ТОВ «Термінал-МК» отриманий саме працівниками ТОВ «Ремшляхбуд», водночас посадова особа ТОВ «Декос Альянс» при отриманні бітуму на заводі та подальшого його переміщення присутня не була.

Вказані обставини також спростовують пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні про те, що працівник ТОВ «Декос Альянс» був присутній на заводі ТОВ «Ремшляхбуд» при отриманні бітуму, отримував товар та в подальшому, шляхом укладення внутрішніх документів, передавав бітум ТОВ «Ремшляхбуд».

Щодо заявок ТОВ «Декос Альянс» на відвантаження бітуму по товарно-транспортним накладним позивачу у зазначеному в ТТН пункті відпуску, то вказані документи не можуть слугувати належним доказом поставки товару ТОВ «Декос Альянс» до ТОВ «Ремшляхбуд». До того ж в товарно-транспортних накладних поле «переадресування» не заповнене, а також жодних відміток про зміну вантажоодержувача не обумовлено.

Відповідно до пп. 13.1 п. 13 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила №363), перевізник здає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за яким вантажі бути прийняті від вантажовідправника.

Згідно пункту першого Правил №363 здавання вантажу - подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу.

Аналіз наведених норм та обставин справи у їх сукупності, з огляду на те, що за товарно-транспортними накладними вантажоодержувачем є ТОВ «Декос Альянс», а фактично вантаж отримало ТОВ «Ремшляхбуд», дає підстави для висновку про те, що товарно-транспортні накладні, як первині документи, спростовують твердження позивача щодо умов перевезення бітуму та отримання останнього від ТОВ «Декос Альянс».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ремшляхбуд» є власником майна цілісного майнового комплексу незавершеного будівництва асфальтобетонного заводу згідно Свідоцтва №50 від 16.06.1994 року. Відповідно до Довідки АБ №224898 видами діяльності позивача є будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, будівництво будівель, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля будівельними матеріалами, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

З накладної №211 на внутрішнє переміщення матеріалів від 30 грудня 2011 року та звіту про витрачання основних матеріалів в будівництві, на які посилається позивач, вбачається, що бітум БМД 60/90 перебував на складі ТОВ «Ремшляхбуд» та був переміщений на асфальтобетонний завод та використаний у виробництві.

За змістом підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Разом з тим, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З урахуванням викладеного, не ставлячи під сумнів подальшого використання товару (бітуму БМД 60/90) позивачем в своїй господарській діяльності, суд звертає увагу, що в межах спірних правовідносин з'ясуванню підлягають обставини отримання ТОВ «Ремшляхбуд» бітуму БМД 60/90 саме від ТОВ «Декос Альянс», оскільки лише фактичне здійснення вказаної господарської операції дає підстави для формування первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання товару за Договором має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт передачі товару від ТОВ «Декос Альянс» до ТОВ «Ремшляхбуд». При цьому, вказані обставини судом аналізуються і досліджуються з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які визначені сторонами в договорі. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Зокрема, якщо результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції, наприклад, відображення отримання товару від іншої особи, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах.

З означеного випливає, що - якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та є підставою для нарахування податкових зобов'язань платнику податків.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні переконливі докази здійснення господарських операцій між ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Ремшляхбуд», на підставі яких останнім віднесено до податкового кредиту з ПДВ 129 944,20 грн., контролюючим органом правомірно було збільшено податкові зобов'язання позивача та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042304 від 24.04.2012.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача не є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремшляхбуд» - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова