АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/2484/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 27 Євтушенко П.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.

суддівЮвшина В.І., Скіця М.І.

при секретаріКривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Кредитної спілки «Скарбничка» на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Кредитної спілки «Скарбничка» про стягнення боргу за договором про залучення вкладу члена кредитної спілки,-

в с т а н о в и л а :

19 квітня 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Кредитної спілки «Скарбничка» про стягнення боргу за договором про залучення вкладу члена кредитної спілки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07 березня 2009 року між нею та кредитною спілкою укладено договір № Н-83 про залучення вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок «Накопичувальний», згідно умов якого вона внесла грошові кошти на строковий депозитний рахунок в розмірі 20000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 43 процентів річних від суми вкладу.

По закінченню дії договору позивачка звернулась до відповідача для отримання вкладу в розмірі 20000 грн. та нарахованих відсотків в сумі 8576,44 грн., однак відповідач відмовився від виконання зобов'язань у встановлений строк.

За період з 07.03.2010 року по 01.01.2011 року відповідач повернув їй кошти в сумі 987 грн.

Внаслідок невиконання умов договору позивачці завдано моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки, що позбавляє її змоги користуватись належними їй грошовими коштами.

Враховуючи наведене, позивачка просила суд стягнути з Кредитної спілки «Скарбничка» на її користь борг за договором вкладу в сумі 32439,23 грн., з яких: 19013 грн. - сума вкладу; 8576,44 грн. - сума процентів; 2798,29 грн. - сума інфляційних втрат; 1765,74 грн. - річна процента ставка; 200 грн. - пеня за вкладом; 85,76 грн. - пеня за процентами; а також 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Стягнуто з КС «Скарбничка» на користь ОСОБА_6 вказану заборгованість, моральну шкоду в сумі 5000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., а всього 39439,23 грн.

02 липня 2012 року КС «Скарбничка» звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.05.2012 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2012 року заяву КС «Скарбничка» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції голова правління КС «Скарбничка» Арапов О.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що 07 березня 2009 року між позивачем та КС «Скарбничка» укладено договір № Н-83 про залучення вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок «Накопичувальний», згідно умов якого ОСОБА_6 внесла грошові кошти (вклад) на строковий депозитний рахунок у розмірі 20000 грн. строком на 12 місяців до 07 березня 2010 року зі сплатою 43 процентів річних від суми вкладу.

Після закінчення терміну дії договору позивачка звернулась до відповідача з вимогою отримання суми вкладу та сплати нарахованих відсотків в розмірі 8576,44 грн. Однак, відповідач за період з 07.03.2010 року по 01.01.2011 року повернув позивачці 987 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 11 цього Закону члени кредитної спілки мають право, зокрема, одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі, приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Вклади членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також плата, нарахована на такі кошти, пайові внески (проценти), належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 23 зазначеного Закону кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в ч. 1 цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до ч. 7 ст. 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Частина 7 ст. 10 Закону передбачає, що повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Виходячи з положень ст. ст. 626 - 629, 631 ЦК України укладений сторонами 07 березня 2009 року договір є цивільно-правовою угодою, в якій сторони на власний розсуд визначили зміст їх прав і обов'язків, які є обов'язковими до виконання сторонами протягом строку, визначеного договором.

Посилання апелянта на те, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам ст. ст. 2, 11, 12, 14, 15 Закону України «Про кредитні спілки» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаним законом визначено лише організаційні, правові та економічні засади створення й діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок і їх об'єднань. Тобто цей Закон визначає лише порядок організації створення та діяльності кредитної спілки й інших пов'язаних питань щодо відносин членства та управління кредитною спілкою, а також певні засади її діяльності.

Проте цей Закон не визначає положень щодо врегулювання цивільно-правових відносин, які виникають між кредитною спілкою як юридичною особою та членом спілки як фізичною особою - позичальника або вкладника, оскільки в цьому випадку мова йде про виконання кредитною спілкою своїх договірних зобов'язань як юридичною особою.

Так, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про кредитні спілки" установлено, що кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки зі своїм найменуванням, власну символіку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 651, 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, рішення загальних зборів за своєю юридичною природою та змістом не є правочином щодо зміни умов договору про внесення внеску (вкладу) на депозитний рахунок і зобов'язань сторін та не може бути підставою для виконання або невиконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно визначено, що відповідачем порушено зобов'язання за договором про залучення вкладу члена кредитної спілки, тому до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягають невиплачені кошти здійсненого нею вкладу в сумі 19013 грн. та проценти в сумі 8576,44 грн. Розмір нарахованих позивачкою відсотків за користування вкладом кредитною спілкою не оскаржується.

П. 4.2. Договору передбачено, що у разі порушення кредитною спілкою строку повернення вкладу, спілка сплачує на вимогу члена кредитної спілки пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від суми вкладу. У разі порушення спілкою строку виплати процентів, спілка сплачує на вимогу її члена пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми невиплачених в строк процентів.

У п. 1.1 Договору визначено, що член кредитної спілки вносить грошові кошти на строковий депозитний рахунок у розмірі 20000 грн., що надалі іменується вклад.

Таким, чином, судом першої інстанції вірно визначено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 0,01 відсотка від суми вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від суми вкладу, що складає 200 грн. та 85,76 грн. - за невиплату в строк процентів за договором вкладу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань.

По-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

По-друге, дана стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що розмір процентів встановлено у п. 4.2. Договору в розмірі 0,01 % за кожен день прострочення повернення внеску та нарахованих процентів, але не більше 1% від суми внеску та процентів відповідно, оскільки даним пунктом визначено розмір нарахування пені, яка згідно ст. 178 ЦК України є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за Договором вкладу, оскільки в п. 2.2. Договору встановлено, що за повний строк зберігання суми вкладу, який вказаний у п. 1.1 цього Договору, спілка нараховує та виплачує члену КС 43 % річних від суми вкладу.

П. 1.1. Договору встановлено строк виконання зобов'язання - з 07 березня 2009 року по 07 березня 2010 року.

Водночас, Договором від 07.03.2009 року не передбачено нарахування процентів річних у разі прострочення виконання зобов'язань.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачці внаслідок невиконання умов договору відповідачем заподіяно моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з позбавленням позивачки права користуватися належними їй грошовими коштами з 07 березня 2010 року по даний час, необхідності нервувати та шукати кошти для забезпечення нормального існування своєї сім'ї, що вплинуло на стан її здоров'я.

Посилання апелянта на те, що ст. 1167 ЦК України не регулюються спірні правовідносини, так як вона входить до підрозділу ЦК України, що визначає недоговірні зобов'язання, є безпідставними, оскільки дана норма розміщена у Параграфі 1 «Загальні положення про відшкодування шкоди» та визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду незалежно від виду зобов'язань, тому, судом першої інстанції вірно визначено право позивачки на відшкодування завданої їй моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Судом першої інстанції також вірно застосовано положення ст. 88 ЦПК України щодо стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат за надання правової допомоги.

Однак, колегія суддів не погоджується з визначенням розміру компенсації даних витрат, виходячи з наступного.

Згідно договору про надання юридичних послуг № 8 від 06 квітня 2012 року, укладеного між позивачкою та Приватним підприємством «ВВН» склад, обсяг

та вартість наданих юридичних послуг визначено у додатку № 1 до вказаного договору (а.с.14).

Так, у зазначеному додатку вказано, що позивачці надано такі послуги: усна юридична консультація (30 хв.), вартістю 150 грн.; підготовка вимоги про повернення вкладу та нарахованих процентів (1 год.), вартістю 300 грн.; представництво інтересів в Соснівському районного суді м. Черкаси (3 год. 30 хв.), вартістю 1050 грн.; підготовка позовної заяви про стягнення додаткових витрат на утримання дитини (1 год. 40 хв.), вартістю 500 грн., а всього вартість юридичних послуг склала 2000 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Так, згідно протоколу судового засідання від 22 травня 2012 року судове засідання, в якому брав участь представник позивачки ОСОБА_8, тривало 45 хвилин. Отже, розмір компенсації за надання вказаної послуги складає 328 грн. 20 коп. (437,60 грн. (вартість компенсації за 1 годину) х 45 хв. / 60 хв.).

Колегія суддів не враховує до розміру компенсації сплачені позивачкою 500 грн. за підготовку позовної заяви про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, оскільки вони не стосуються даної справи.

Таким чином, розмір компенсації витрат на правову допомогу складає 778 грн. 20 коп. (150 грн. + 300 грн. + 328,20 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, тому суд апеляційну скаргу задовольняє частково, а рішення суду першої інстанції змінює в частині стягнення з відповідач на користь позивачки витрат за надання правової допомоги, стягнувши з відповідача 778,20 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Скарбничка» - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Кредитної спілки «Скарбничка» про стягнення боргу за договором про залучення вкладу члена кредитної спілки - змінити в частині стягнення витрат за надання правової допомоги.

Стягнути з Кредитної спілки «Скарбничка» на користь ОСОБА_6 понесені нею витрати за надання правової допомоги в сумі 778 грн. 20 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :