ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

В січні 2006 р. ПП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення 6805,72 грн. за договором суборенди НОМЕР_1.

ПП ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.04.2006 р. (суддя Яресько Б.В.) з посиланням на п. 1 ст. 83 ГПК України визнано недійсним укладений сторонами договір суборенди НОМЕР_1; в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 р. (судді: Бородіна Л.І., Журавльова Л.І., Якушенко Р.Є.) рішення господарського суду Луганської області від 17.04.2006 р. скасовано, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 5270,52 грн. боргу та 98,77 грн. пені; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ПП ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд послався на ст. ст. 203, 215 ЦК України і виходив з того, що договір суборенди НОМЕР_1 не відповідає положенням Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а тому цей договір підлягає визнанню недійсним в порядку п. 1 ст. 83 ГПК України, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення грошових коштів, які ґрунтуються на згаданому договорі, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковими висновками місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 29.12.2002 р. між Луганським міським комунальним підприємством експлуатаційно-лінійним управлінням автошляхів та ЗАТ “Доля-Схід” укладений договір оренди підземного переходу ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до умов якого Луганське міське комунальне підприємство експлуатаційно-лінійне управління автошляхів передало ЗАТ “Доля-Схід” в оренду строком на 49 років підземний перехід загальною площею 2147 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Додатковою угодою від 13.01.2005 р. до договору оренди від 29.12.2002 р. сторони внесли зміни до пункту 1.1 договору, зазначивши, що предметом оренди є споруда підземного переходу загальною площею 2147 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, 01.02.2005 р. між ЗАТ “Доля-Схід” та ПП ОСОБА_2 укладено договір оренди НОМЕР_2, за умовами якого ЗАТ “Доля-Схід” передало ПП ОСОБА_2 в тимчасове користування частину (торговельні павільйони) нежитлового приміщення, а саме торговельно-побутового комплексу - магазина НОМЕР_3 (п'ята черга) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 211, 47 кв. м.

В свою чергу, 09.03.2005 р. між ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_1 укладено договір суборенди НОМЕР_1, на виконання умов якого позивач передав відповідачеві в тимчасове платне користування частину (торговельний павільйон НОМЕР_4 загальною площею 40,4 кв. м)  нежитлового приміщення, а саме Торговельно-побутового  комплексу - магазина НОМЕР_3 (п'ята черга) за адресою: АДРЕСА_1.

Укладений договір суборенди НОМЕР_1. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 111⁹ ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 4³, 4⁷, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові твердження господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував зобов'язальні відносини сторін, що в силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175 ГК України виникли та існували між сторонами на підставі договору суборенди НОМЕР_1; правомірно спростував необґрунтовані висновки місцевого господарського суду та дійшов мотивованих висновків про відсутність підстав для визнання договору суборенди НОМЕР_1 недійсним в порядку ст. ст. 203, 215 ЦК України, п. 1 ст. 83 ГПК України; встановив обставини дії договору суборенди НОМЕР_1 з 09.03.2005 р. до 25.09.2005 р.; дослідив обставини належного виконання зобов'язань позивачем, а також неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати та експлуатаційних платежів, в порушення умов договору та вимог законодавства; встановив період, за який утворилась заборгованість, та її розмір; задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції мотивовано врахував наявність в договорі письмової угоди сторін про неустойку, положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а також недоведеність та необґрунтованість вимог про стягнення комунальних послуг за період 01.08.2005 р. по 25.09.2005 р.; дійшов правомірних висновків про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнутої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду, правомірно задоволено позов частково. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111⁷ ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 р. у справі № 13/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          О. Кот

                                                                                                        В. Рибак