ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

В січні 2006 р. Завод звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства 13104 грн. недостачі коксу доменного.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2006 р. (суддя Азарова З.П.) в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. (судді: Шевкова Т.А., Дзюба О.М., Діброва Г.І.) рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2006 р. скасовано, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 13104 грн. недостачі.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, 01.03.2005 р. між Товариством (продавець) та Заводом (покупець) укладено договір № 2500005 на поставку коксу доменного, кількість та номенклатура якого повинна бути вказана в специфікаціях. Даний договір був укладений з протоколом розбіжностей, втім він є укладеним, оскільки додатковою угодою № 3 від 01.11.2005 р. до договору сторони визначили строк його дії до 31.12.2005 року, та встановили, що інші пункти договору залишаються без змін. Як з’ясовано судом апеляційної інстанції, договір № 2500005 від 01.03.2005 р. виконувався сторонами у передбачений спосіб.

При цьому, в специфікації від 28.03.2005 р. (додаток № 3 до договору) узгоджена поставка коксу доменного марки КД-2-ТУУ-322-00190443-114-96 у квітні 2005 р. у кількості 39000 тон у сухій вазі за ціною 1200 грн. без ПДВ за одну тонну. У додатку № 1 до договору № 2500005 визначений виробник продукції –Товариство та узгоджені якісні показники продукції.

Судами встановлено, що відповідно до накладних №№ 73-80, 82-84 кокс доменний був завантажений у вагони №№ 1944, 56119506, 65491128, 67178376, 65944068, 65733032, 66647827, 65476954, 65372344, 66599630, 66697863 –03.04.2005 р., а накладні прийняті представником позивача. Вказані вагони були вивезені з під’їзної колії відповідача та доставлені на під’їзну колію позивача 08.04.2005 р.

При прийманні коксу доменного по кількості та зважуванні вантажу на 200-тоних вагонних електромеханічних вагах станції Сортувальна позивачем виявлена недостача у кількості 5,3 тони, при чому комісія зробила висновок про те, що продукція, якої не вистачає, у вагоні вміститися не могла. Результати приймання зафіксовані актом № 169 від 08.04.2005 р.

Апеляційним господарським судом з’ясовано, що позивач зупинив подальше приймання продукції. Телефонограмою № 466 від 08.04.2005 р. позивач викликав представника відповідача для участі в прийманні вантажу за кількістю. Оскільки відповідач відмовився від участі в прийманні вантажу, позивачем приймання продукції здійснено за участю представника громадськості Зайцевої Н.М., яка діяла за посвідченням № 169 від 08.04.2005 р. та складено акт № 169а від 08.04.2005 р.

Окрім того, 08.04.2005 р. переважено тару порожніх вагонів, про що складено акт № 72 від 08.04.2005 р. за участю іншого представника громадськості Болгова Ю.М., повноваження якого підтверджується посвідченням № 72 від 08.04.2005 р.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що позивач здійснив приймання вантажу відповідно до умов договору та Інструкції П-6, а відтак акти про прийняття продукції від 08.04.2005 р. №№ 169, 169а та акт ваги тари № 72 від 08.04.2005 р. складені належним чином та підтверджують отримання вантажу з недостачею.

Разом з тим, апеляційний господарський суд прийшов до помилкового висновку про те, що приймання продукції здійснене без порушень умов нормативно-правових актів.

Як вірно встановив господарський суд першої інстанції, у порушення вимог Правил видачі вантажів, відправник зважував вантаж на 100-тонних вагонних вагах, а одержувач –на 200-тонних електромеханічних вагах.

Місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що позивачем здійснено приймання продукції по кількості шляхом зважування, при цьому відбір проб на вологість не здійснювався, що є порушенням ДСТУ 322-12-2-94.

Водночас, з огляду на положення пункту 14 Інструкції № П-6 перевірка маси нетто здійснюється в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов’язковими для сторін правилами. Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач повинен був при прийнятті вантажу застосовувати вимоги ДСТУ 322-12-2-94 “Кокс кам’яновугільний, пеків і термоантрацит. Правила прийняття”.  

Отже, суд першої інстанції з огляду на вимоги ст. ст. 33, 34 ГПК України законно відмовив у задоволенні позовних вимог, у зв’язку з порушенням позивачем процедури приймання вантажу за кількістю. Разом з тим, місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що договір поставки № 2500005 є неукладеним. Однак, зазначене порушення не вплинуло на правильність вирішення даного господарського спору по суті і не є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ “Єнакієвський коксохімпром” задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. у справі № 1/23 скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2006 р. у даній справі залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          О. Кот

                                                                                                        В. Рибак