ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 р. | № 36/181-3/186 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Кінотеатр “Братислава” |
на постанову | від 02.08.2006 р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 36/181-3/186 |
за позовом | ТОВ “Кінотеатр “Братислава” (надалі –Товариство) |
до | Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі –Управління) |
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача | Київська міська рада |
про | спонукання до укладення договору оренди |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача | - Кушнір О.Б. |
від третьої особи | - Чиляєва І.А. |
В С Т А Н О В И В:
В травні 2004 р. Товариство звернулось до суду з позовом до Управління про спонукання до укладення договору оренди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 07.04.2003 р. на загальних зборах члени трудового колективу державного комунального підприємства “Кінотеатр “Братислава” прийняли рішення про створення господарського товариства з метою оренди цілісного майнового комплексу цього державного комунального підприємства та в лютому 2004 р. звернулись до Управління з письмовою пропозицією про укладення договору оренди, на яку відповідач не відповів. У зв’язку із безпідставною відмовою відповідача від укладання договору оренди, позивач просив задовольнити його позовні вимоги з посиланням на ст. ст. 5, 6, 8, 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Управління проти задоволення позову заперечувало з підстав необґрунтованості та неправомірності позовних вимог, а також посилалось на відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо оренди цілісного майнового комплексу.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2006 р. (суддя Хілінська В.В.) позов задоволено: зобов’язано Управління у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили укласти договір оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства “Кінотеатр “Братислава” з Товариством на умовах поданого останнім проекту договору.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд виходив з наявності у відповідача повноважень самостійно, без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, виступати орендодавцем майна, що належить до комунальної власності, та з порушення Управлінням встановлених Законом України “Про оренду державного та комунального майна” прав позивача на оренду цілісного майнового комплексу ДКП “Кінотеатр “Братислава”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2006 р. (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2006 р. скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.04.2003 р. членами трудового колективу комунального підприємства засновано Товариство (зареєстровано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією 15.04.2003 р.) з метою оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства “Кінотеатр “Братислава”.
Спірні правовідносини сторін виникли із спору, предметом якого є спонукання Управління –виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до укладання договору оренди комунального майна.
Задовольняючи вимоги позивача та покладаючи на Управління –виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов’язання укласти договір оренди цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства “Кінотеатр “Братислава”, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до Положення про Головне управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління самостійно здійснює повноваження орендодавця цілісних майнових комплексів підприємств комунальної власності територіальної громади м. Києва за відсутності відповідного рішення Ради, таким чином, відмовою у задоволенні заяви позивача про укладення договору оренди, відповідач порушив права останнього на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ДКП “Кінотеатр “Братислава” на умовах поданого проекту договору.
Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковими висновками місцевого господарського суду, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та дійсних правах і обов’язках сторін, а також є наслідком неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні Ради.
Пунктом 1 ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що до відання виконавчих органів, зокрема міських рад, відноситься управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Частиною 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об’єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями, зокрема, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності.
Отже, змістом наведених норм визначено, що орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені місцевими радами (органами місцевого самоврядування) управляти відповідним майном.
Судами встановлено, що Рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 584/744 було затверджено Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким визначено повноваження останнього, в тому числі й щодо здійснення повноважень орендодавця цілісних майнових комплексів підприємств (їхніх структурних підрозділів) комунальних підприємств.
Статтею 6 даного Положення визначено основні завдання Управління, серед яких, зокрема, здійснення повноважень орендодавця цілісних майнових комплексів підприємств (їхніх структурних підрозділів) комунальної власності територіальної громади м. Києва (підпункт 5).
Обсяги повноважень Управління, як орендодавця цілісних майнових комплексів, встановлені підпунктом 14 п. 7 вказаного Положення, а саме: виступати орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, організацій комунальної власності територіальної громади м. Києва (їхніх структурних підрозділів) на виконання відповідних рішень Київської міської ради.
Прийнятим судом першої інстанції рішенням відповідача –Управління виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) зобов’язано вчинити дії щодо вирішення питання про надання згоди на передачу в оренду майна цілісного майнового комплексу підприємства комунальної власності, що не відносяться до його повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно не погодився із посиланнями суду першої інстанції на порушення з вини відповідача передбачених Законом України “Про оренду державного та комунального майна” прав позивача переважного перед іншими фізичними та юридичними особами права створеного членами трудового колективу господарського товариства на укладення договору оренди майна того підприємства де створене це товариство, оскільки вони не відповідають матеріалам справи, за якими відповідач не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об’єктів комунального майна в оренду.
Покладення на відповідача зобов’язання виконати дії, що не відносяться до його повноважень суперечать Положенню про Головне управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), яким встановлено цілі його діяльності та визначено повноваження Управління щодо передачі об’єктів комунального майна в оренду.
Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідного рішення про передачу в оренду позивачеві цілісного майнового комплексу ДКП “Кінотеатр “Братислава” Київською міською радою прийнято не було. В свою чергу, висновки місцевого господарського суду про те, що передача об’єктів комунального майна в оренду здійснюється Управлінням самостійно, а не лише за рішеннями Ради про згоду на укладення вказаного договору, не відповідає нормам чинного законодавства України та є наслідком неправильно застосування наведених норм права та порушення вимог ст. ст. 16, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, якими визначено, що права суб’єктів комунальної власності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами комунальної власності здійснюють відповідні Ради.
Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду та про відмову в позові суд апеляційної інстанції правомірно врахував наведене.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові твердження господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду, правомірно відмовлено у позові. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Кінотеатр “Братислава” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2006 р. у справі № 36/181-3/186 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа