ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

26 жовтня 2006 р.

№ 25/164-06-4460

            Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:

Грейц К.В. –головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши касаційну скаргу

ВАТ “Електронмаш”

на постанову

від 15.08.2006

Одеського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Одеської області  № 25/164-06-4460

за позовом

ВАТ “Електронмаш”

до	- Овідопольської районної державної адміністрації Одеської області - ТОВ Виробничо-торгова фірми “Лот”

про	визнання недійсними договору від 25.06.2001 про безоплатну передачу цеху, договору купівлі–продажу земельної ділянки і застосування двохсторонньої реституції

за участю представників сторін:

-          позивача                                  Бєлих О.В.

-          відповідача-2                          Гуленкової Л.Є.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2006 (суддя Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 (у складі головуючого судді Бєляновського В.В., суддів Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.), в задоволенні позовних вимог ВАТ “Електронмаш”, уточнених і доповнених в процесі розгляду справи, відмовлено повністю в зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

ВАТ “Електронмаш”, не погоджуючись  з рішенням та постановою у справі, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, позовні вимоги задовольнити., оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції порушені норми ст. 14 Конституції України, ст. ст. 34, 43 ГПК України відносно оцінки доказів, ст. ст. 44, 45, 47, 48, 59, 243, 244, 255 ЦК УРСР, ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.), ст. ст. 78, 127, 152 Земельного кодексу України, пункти 2, 6 Указу Президента України „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, спірний договір від 25.06.2001 про безоплатну передачу ТОВ фірмі “Лот” цеху по виробництву будівельних матеріалів та складських приміщень є договором дарування, однак, в порушення вимог ст. 244 ЦК УРСР його було укладено сторонами в простій письмовій формі, договір не посвідчений нотаріально, майно за цим договором не належало ВАТ “Електронмаш”, не обліковувалось на його балансі, тому не могло бути ним відчуженим, отже, ТОВ фірма “Лот” не набула права власності на таке майно, що підтверджується  даними КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” та Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації про те, що право власності на об'єкти нерухомого майна по проспекту Маршала Жукова, 101 за відповідачем не зареєстровано, таким чином  він не міг набути право власності або користування земельною ділянкою на підставі ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.), тому спірний договір купівлі - продажу земельної ділянки від 04.02.2002, укладений між відповідачами за справою, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований в реєстрі за № 417, за яким ТОВ Виробничо-торгова фірма “Лот” набула право власності на земельну ділянку площею 0,395 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради по вул. Маршала Жукова, 101 в м. Одесі, є недійсним, оскільки суперечить п. 6 Указу Президента України від 19.01.1999  № 32/99 „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”, згідно якого земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об'єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці.

Крім того, скаржник зазначає, що не надавав згоди на вилучення у нього спірної земельної ділянки на користь ТОВ фірми “Лот”, оскільки лист від 18.05.2001 № 22/12 не зареєстрований в журналі вихідної кореспонденції ВАТ “Електронмаш”, до Державного акту ВАТ “Електронмаш” на право постійного користування землею від 02.11.1998 П-ОД № 002676 зміни не вносились, а також вважає, що судовими інстанціями не враховані вимоги Постанови Верховної Ради України “Про зміну меж міста Одеси Одеської області” від 07.02.2002 № 3064-Ш, відповідно до якої спірна земельна ділянка ввійшла до меж міста, тому Овідіопольська райдежадміністрація, Овідіопольський районний відділ земельних ресурсів, Таїровська селищна рада, встановлюючи межі спірної земельної ділянки, діяли з перевищенням повноважень.

          Представники Овідопольської районної державної адміністрації Одеської області своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як   вбачається   з   матеріалів   справи   та   встановлено   господарськими судами попередніх інстанцій, 02.11.1998 Овідіопольською райдержадміністрацією було видано ВАТ „Електронмаш” Державний акт серії П-ОД №002676 реєстраційний № Р-334-98 на право постійного користування землею 1026 га в межах згідно з планом землекористування для розміщення та обслуговування будівель та споруд підприємства.

25.06.2001 між ВАТ „Електронмаш” (підприємство) та ТОВ Виробничо-торговою фірмою „Лот” (товариство) було укладено договір, згідно якого підприємство безоплатно передає, а товариство приймає належні підприємству, але не використовувані ним за непотрібністю протягом декількох років, цех по виробництву будівельних матеріалів та складські приміщення, розташовані на території Таїровської селищної ради, Овідіопольського району Одеської області на земельній ділянці площею 0,45 га, яка складає частину земельної ділянки, що знаходиться в користуванні підприємства на підставі Державного акту про право постійного користування, виданого Овідіопольською райдержадміністрацією відповідно до розпорядження від 14.08.1998 № 657.

Зазначене в даному договорі нерухоме майно було передано товариству від підприємства за актом приймання - передачі від 30.07.2001.

Листом від 18.05.2001 № 22/12 ВАТ „Електронмаш” повідомило Овідіопольську райдержадміністрацію про те, що не заперечує проти відводу із земель ВАТ „Електронмаш” земельної ділянки ТОВ Виробничо-торговій фірмі „Лот” в розмірі 3950 м2 згідно договору безоплатної передачі нерухомого майна.

Наявними у справі копіями технічного паспорту на виробничі та невиробничі будівлі, складеного Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 22.01.2002, та довідки останнього № 60 від 23.01.2002 підтверджується, що на земельній ділянці площею 0,395 га, розташованій на території Таїровської селищної ради по проспекту Маршала Жукова, 101 в м. Одесі, знаходились будівлі та споруди вартістю 40004 грн., а також незавершене будівництво готовністю 9% та вартістю 2482 грн., а всього загальною вартістю 42486 грн.

28.12.2001 Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області на підставі ст. ст. 7, 8, 9, 24, 30 ЗК України, ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” було прийнято рішення № 26 про припинення права постійного користування ВАТ „Електронмаш” земельною ділянкою площею 0,395 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради по проспекту Маршала Жукова, 101, у зв'язку з переходом права на цю земельну ділянку до ТОВ Виробничо-торгової фірми „Лот” внаслідок придбання останнім у власність розташованих на цій земельній ділянці будівель і споруд та надання ТОВ Виробничо-торговій фірмі „Лот” зазначеної земельної ділянки площею 0,395 га в короткострокову оренду терміном на 3 роки для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень.

25.01.2002 Овідіопольською райдержадміністрацією прийняте розпорядження № 20 аналогічного змісту.                          

На виконання зазначеного рішення Таїровської селищної ради посадовими особами Овідіопольської філії ОЦ ДЗК, Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів, Таїровської селищної ради та суміжного землекористувача - ВАТ „Електронмаш” - було проведено обстеження та встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 0,395 га забудованих земель, наданої в тимчасове користування на умовах оренди ТОВ Виробничо-торговій фірмі „Лот” для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень, про що складено відповідний акт від 29.12.2001.

Між Овідіопольською райдержадміністрацією та ТОВ фірмою “Лот” 31.01.2002 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки терміном на 3 роки, посвідчений нотаріально 31.01.2002 за № 361 та зареєстрований 08.08.2002 за № 58.

За клопотанням фірми “Лот” від 21.01.2002 № 14/1 розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації від 22.01.2002 № 17 зазначену земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу в 2002 році.

01.02.2002 Овідіопольською райдержадміністрацією на підставі ст. ст. 17, 127, 128, 132, п. 12 розділу X (Перехідні положення) Земельного кодексу України прийнято розпорядження № 30 про продаж у власність ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” шляхом викупу земельної ділянки площею 0,395 га, на якій розташований об'єкт нерухомого майна цього товариства і яка знаходиться у його користуванні згідно з договором оренди, на території Таїровської селищної ради, по пр. Маршала Жукова, 101, для експлуатації цеху будівельних матеріалів та складських приміщень, та затвердження ціни продажу цієї ділянки і умов її договору купівлі - продажу.

На підставі даного розпорядження між Овідіопольською райдержадміністрацією (продавець) та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот” (покупець) 04.02.2002 укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі - продажу зазначеної земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі актом від 19.09.2002, складеним також за участю суміжного землекористувача - ВАТ „Електронмаш”, а ТОВ Виробничо-торговій фірмі „Лот” Овідіопольською райдержадміністрацією 03.12.2002 видано Державний акт серії ОД №033980 реєстраційний № Р-53-18 на право власності на землю.

Звернувшись до господарського суду з цим позовом, позивач на підставі ст. 48 ЦК УРСР просить визнати недійсними договір від 25.06.2001 безоплатної передачі нерухомого майна, укладений між ВАТ “Електронмаш” та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот”, а також договір купівлі –продажу земельної ділянки від 04.02.2002, укладений між Овідіопольською райдержадміністрацією та ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Лот”, та застосувати наслідки недійсності  цієї угоди.

Колегія суддів зазначає, що загальні підстави і наслідки недійсності угод, встановлені статтею 48 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963), що був чинним на момент укладення оспорюваних договорів та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що спірний договір від 25.06.2001 про безоплатну передачу ВАТ „Електронмаш” цеху по виробництву будівельних матеріалів та складських приміщень на користь ТОВ фірми “Лот”, який за своєю правовою природою є договором дарування, всупереч вимогам ст. 244 ЦК УРСР не був посвідчений нотаріально, що тягне за собою його недійсність.

Проте, така позиція позивача обґрунтовано не прийнята до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки суперечить законодавству, що регулювало відносини сторін на момент укладення даного договору.

Зокрема, частиною 3 ст. 244 ЦК УРСР передбачено, що до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу. Між тим, статтею 227 ЦК УРСР встановлено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі - продажу нерухомого майна лише у тому випадку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Оскільки у даному випадку оспорюваний договір відчуження нерухомого майна було укладено між двома юридичними особами, його нотаріальне посвідчення законом не вимагалось. Згідно з ч.1 ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки від 04.02.2002 та зобов'язання сторін даного договору повернути все одержане за цим договором ґрунтуються на твердженнях, що ВАТ „Електронмаш” не здійснювало будь - яких дій по відчуженню на користь фірми “Лот” об'єктів нерухомого майна, зокрема, виробничих та складських будівель і споруд, розташованих на спірній земельній ділянці, оскільки такі об’єкти йому не належали, про що свідчить зміст річних балансів та акти приватизації підприємства, листи КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” і Овідіопольського РБТІ, а також ВАТ “Електронмаш” не давало згоди на вилучення та надання в користування фірмі “Лот” спірної земельної ділянки, проект відведення якої не був погоджений з ним взагалі.

Проте, такі твердження позивача в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведені належними і допустимими доказами та спростовуються матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, в т.ч. підписаними сторонами і скріпленими їх печатками договором від 25.06.2001 та актом приймання-передачі майна від 30.07.2001, технічним паспортом на виробничі та невиробничі будівлі від 22.01.2002 та довідкою від 23.01.2002 № 60 Овідіопольського РБТІ, рішенням Таїровської селищної ради від 28.12.2001 № 26, розпорядженнями Овідіопольської райдержадміністрації від 25.01.2002 № 20, від 01.02.2002 № 30, не скасованими та не визнаними недійсними в установленому законом порядку, актами встановлення меж земельної ділянки забудованих земель в натурі від 29.12.2001 та від 19.09.2002, підписаними і скріпленими печатками, в т.ч. і ВАТ „Електронмаш”, як суміжного землекористувача, а також листом останнього від 18.05.2001 № 22/12 про згоду на відвід земельної ділянки фірмі “Лот” в розмірі 3950 м2 у відповідності до договору безоплатної передачі нерухомого майна та технічною документацією Овідіопольської районної філії ДП „Одеський регіональний центр державного земельного кадастру” за 2001 рік.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України „Про власність” об'єктами права власності господарського товариства є грошові та майнові внески його членів, а також майно набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 49 Закону України „Про власність” встановлено презумпцію правомірного володіння майном, якщо інше не встановлено судом.

Отже, за приписами зазначених норм, відповідач з моменту передачі йому позивачем нерухомого майна вважається таким, що правомірно ним володіє, а посилання скаржника на відсутність реєстрації за ТОВ фірмою “Лот” права власності на нерухоме майно не є свідченням відсутності у законного власника такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) припинення права власності на землю або права користування земельною   ділянкою   у   разі   добровільної   відмови   власника   землі   або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Частиною 1 ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Згідно ст. 141 ЗК України (в редакції від 25.10.2001), підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, який на підставі такої заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частини З, 4 ст. 142 ЗК України). Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок (ч. 2 ст. 127 ЗК України).

Таким чином, з огляду на зазначені вимоги діючого у певні періоди чинного земельного законодавства, в т.ч. Указу Президента України „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення” від 19.01.1999  № 32/99, згідно якого земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об'єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці, враховуючи заяву ВАТ „Електронмаш” від 18.05.2001 № 22/12 на ім’я голови Овідіопольської райдержадміністрації про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,395 га, відповідач –ТОВ фірма “Лот” - набув право на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому об’єкти нерухомості, що було йому оформлене у встановленому законом порядку, в т.ч. шляхом продажу за спірним договором від 04.04.2002.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що підстави для визнання спірних договорів недійсними та проведення двохсторонньої реституції між сторонами останнього договору відсутні.

Посилання скаржника на те, що судами не враховані вимоги Постанови Верховної Ради України “Про зміну меж міста Одеси Одеської області” від 07.02.2002 № 3064-Ш, відповідно до якої спірна земельна ділянка ввійшла до меж міста, тому Овідіопольська райдежадміністрація, Овідіопольський районний відділ земельних ресурсів, Таїровська селищна рада, встановлюючи межі спірної земельної ділянки, діяли з перевищенням повноважень, не приймається до уваги колегії суддів, оскільки, скаржником не подано доказів фактичного виконання зазначеної постанови на час встановлення меж спірної земельної ділянки згідно акту від 19.09.2002, а, як вбачається з наданого скаржником копії листа Державного комітету України по земельних ресурсах від 09.02.2005 № 14-02-7/821, вищевказана Постанова на день складання цього листа ще не була реалізована, отже, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що спірний договір від 04.02.2002 укладено поза межами правоздатності його сторін.

 Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, зводиться до намагань скаржника надати їм перевагу над доводами, за якими господарські суди попередніх інстанцій їх правомірно відхилили, і, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не підтверджені належними і допустимими доказами.         

Наведене свідчить про те, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України           

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 у справі господарського суду Одеської області № 25/164-06-4460 залишити без змін.

Касаційну скаргу ВАТ “Електронмаш” залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                     Грейц К.В.

С у д д і                                                                                         Бакуліна С.В.

                                                                                                       

          

                                                                                                       Глос О.І.