АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/2458/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 27 Бурлака А.І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.

суддівЮвшина В.І., Демченка В.А.

при секретаріБурдуковій О.В., Кривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2012 року по справі за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії, треті особи: Орган опіки та піклування Придніпровського району м. Черкаси, ОСОБА_8, приватний нотаріус ОСОБА_9 про визнання недійсним іпотечного договору та частково недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 липня 2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 895/06-034-508, згідно якого відповідачка отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 40000 доларів США зі сплатою 11,75 % річних з кінцевим строком повернення кредиту до 19.01.2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 20 липня 2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_7 укладено договір іпотеки № ІД 895/06-0340508, відповідно до якого відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Відповідачка порушила умови договору, зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість в сумі 45380,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 362728,81 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту - 36320 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 290305,76 грн., по сплаті процентів за використання кредиту - 3060,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 24465,05 грн., штраф за порушення виконання зобов'язань - 6000 доларів США, що складає 47958 грн.

Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 45380,81 доларів США, що еквівалентно 362728,81 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а також звернути стягнення на АДРЕСА_1, встановивши спосіб її реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

18 березня 2010 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічним позовом до АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсним іпотечного договору та частково недійсним кредитного договору, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вказаний кредитний договір вона укладала для придбання АДРЕСА_1 на вкрай невигідних умовах та під впливом тяжкої обставини, оскільки вона та її неповнолітній на той час син є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи. У 2001 році їм було видане направлення на переселення із зони посиленого радіологічного контролю - з м. Катеринопіль в м. Черкаси. В період з 2001 року по 2007 рік сім'ю ОСОБА_7 не було забезпечено квартирою, тому вона була змушена взяти кредит на придбання житла.

Позивачка за зустрічним позовом вважає, що укладення іпотечного договору суперечить закону, оскільки вона та її син є співвласниками даної квартири. Тому договір необхідно було укладати з дозволу органу опіки та піклування.

Крім того, на думку позивачки, суперечить закону і п. 4.3. статті 4 кредитного договору, яким визначено, що у разі порушення позичальником п.п. 3.3.2, 3.3.18 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі трьох відсотків від суми кредиту, визначеного п. 1.1. цього договору, за кожний випадок. Позивачка вважає, що в цій частині договір не відповідає вимогам ст. 549 ЦК України, тому підлягає визнанню недійсним.

Під час розгляду справи ОСОБА_7 неодноразово уточнювала позовні вимоги та просила суд визнати незаконними дії відповідача щодо підвищення в односторонньому порядку процентів за кредитним договором; визнати недійсним п. 4.3. статті 4 кредитного договору; визнати недійсним договір кредиту з підстав укладення його на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини та застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши відповідача прийняти від неї суму у розмірі 144620,14 грн. з розстроченням зазначеного платежу помісячно в розмірі 1200 грн. на строк 119 місяців та в розмірі 1820,18 грн. на 120 місяців, але не пізніше терміну, коли держава відшкодує їй кошти за самостійно придбане житло згідно із законом.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2011 року позовні вимоги АКБ «Укрсоцбанк» задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь АКБ «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії заборгованість за договором кредиту№895/06-034-508 від 20.07.2007 року в сумі 45380,81 доларів США, що еквівалентно 362728,81 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №ІД 895/06-034-508 від 20.07.2007 року, а саме: на АДРЕСА_1

Звернуто стягнення на вказану квартиру для задоволення грошових вимог АКБ «Укрсоцбанк» та встановлено спосіб реалізації квартири шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

В задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те що судом першої інстанції винесено незаконне та необґрунтоване рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АКБ «Укрсоцбанк» відмовити, а позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що відповідно до укладеного договору № 895/06-034-508, ОСОБА_7 отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 40000 доларів США зі сплатою 11,75 % річних з кінцевим строком повернення кредиту до 19.01.2022 року.

Відповідачка зобов'язувалась здійснювати повернення кредиту згідно з графіком в розмірі 230 доларів США щомісячно, та сплачувати проценти за використання кредиту, нараховані за поточний місяць, до 20 числа наступного місяця (а.с. 8-11).

ОСОБА_7 не сплатила 5 чергових платежів по кредиту (за квітень-серпень 2009 року), тому відповідно до п. 3.3.10 кредитного договору їй було нараховано штраф за порушення умов договору.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 09.11.2009 року має заборгованість 45380,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 362728,81 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту - 36320 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 290305,76 грн., по сплаті процентів за використання кредиту - 3060,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 24465,05 грн., штраф за порушення виконання зобов'язань - 6000 доларів США, що складає 47958 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20 липня 2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_7 укладено договір іпотеки № ІД 895/06-0340508, відповідно до якого відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 12-15).

Ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору.

За порушення зобов'язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і відшкодування збитків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається відповідно до ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

ОСОБА_7 зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості по вищевказаному кредитному договору. Відповідно до п. 4.1 договору іпотеки від 20.07.2007 року у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачка у встановлений договором строк свої зобов'язання за Договором кредиту не виконала, не дотримувалась графіку погашення кредиту, сплату відсотків та комісії.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок

позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення

повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Зазначена норма закону застосовується також до відносин за кредитним договором в силу вимог ст.1054 ЦК України.

Згідно ст.12 ЗУ "Про іпотеку", право звернення стягнення на предмет іпотеки до строку погашення кредиту у випадках порушення зобов'язань за кредитним договором, виникає у іпотекодержателя в момент настання терміну виконання зобов'язання по кредитному договору.

Ст.7 ЗУ "Про іпотеку" передбачає, що за рахунок предмету іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання ці вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов Іпотечного договору.

Згідно з ч.1 ст.33 ЗУ "Про іпотеку", у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.39 ЗУ "Про іпотеку", суд, при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки має право застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури, встановленої ст.38 ЗУ "Про іпотеку", тобто продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якому покупцеві за ціною визначеною за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог АКБ «Укрсоцбанк».

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця

і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 1

Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України

інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Підписанням кредитного договору, фактом отримання і використання кредиту, частковим погашення кредитних коштів відповідачкою підтверджено, що остання в повному обсязі ознайомлювалась з умовами кредитування в банку та орієнтовною сукупною вартістю кредиту і прийняла на себе зобов'язання щодо його виконання. Крім того, взаємні права та обов'язки сторін детально визначені у підписаних сторонами кредитному договорі та договорі іпотеки.

ОСОБА_7 отримала грошові кошти від банку, що підтверджується заявою на видачу готівки від 20.07.2007 року (а.с. 17), частково повернула кредитні кошти, тобто вона фактично погодилась з умовами кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, ч. 2 ст. 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом може бути збільшений у договорі.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно визначив, що вимога ОСОБА_7 щодо визнання недійсним п. 4.3. статті 4 договору кредиту є безпідставною та відмовив в її задоволенні.

Суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України та відмовив в задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним іпотечного договору, в зв'язку з тим, що під час його укладання не було отримано згоду органу опіки та піклування. Судом вірно встановлено, що на час укладення спірного іпотечного договору неповнолітній син позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_8 не проживав у АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, та не був там зареєстрований. Таким чином, відсутність згоди органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки не є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що рішенням суду першої інстанції проведено подвійне стягнення, оскільки це не відповідає дійсності. Відповідно до рішення суду першої інстанції, останній провів стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №ІД 895/06-034-508 від 20.07.2007 року, а саме: на АДРЕСА_1

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2012 року по справі за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії, треті особи: Орган опіки та піклування Придніпровського району м. Черкаси, ОСОБА_8, приватний нотаріус ОСОБА_9 про визнання недійсним іпотечного договору та частково недійсним кредитного договору - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :