Справа № 2035/6658/2012
Провадження № 2/2035/2094/2012
ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2012 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого -судді Олізаренко С.М.,
при секретарі -Кочуковій О.П.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрелектроремонт»про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі у попередній посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі у попередній посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що був незаконно звільнений з посади стрілка ВОХР у зв'язку з реорганізацією підприємства, незважаючи на те, що мав переважне право залишення на роботі: тривалий час роботи на підприємстві та наявність пільг «дитини війни»; зазначив про упереджене відношення до нього з боку адміністрації підприємства та необґрунтованість притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді двох доган. Посилаючись на незаконність звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, просить суд скасувати наказ про звільнення №26 «К»від 14.05.2012р., поновити його на роботі на посаді охоронця, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2160 грн. та відшкодувати моральну шкоду в сумі 2000 грн., судові витрати покласти на відповідача; просить також поновити пропущений строк на оскарження рішення про звільнення, посилаючись на те, що протягом майже двох місяців Державна територіальна інспекція праці проводила перевірку його заяви.
У судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення, аналогічні вищевикладеним. Також пояснив, що до складу його сім'ї входять також дружина-пенсіонер та працевлаштовані повнолітні доньки; він має середню освіту та до працевлаштування на «Завод Укрелектроремонт»перебував на різних посадах, мав заохочення. Разом з тим, за час роботи на ТОВ «Завод Укрелектроремонт» заохочень не мав, а винесені йому догани вважає безпідставними, однак їх не оскаржував.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що ОСОБА_1 звільнений у зв'язку з реорганізацією підприємства. Його звільнення відбулося у встановленому законом порядку з дотриманням необхідної процедури. Про скорочення позивача повідомлено завчасно під підпис, іншої роботи не запропоновано у зв'язку з відсутністю вакансій; ОСОБА_1 не є членом профкому; трудова книжка з формулюванням причини звільнення отримана позивачем в день звільнення; вихідна допомога виплачена. При скороченні штату працівників першочерговим критерієм була продуктивність праці, їх кваліфікація та вік; при цьому встановлено, що інші працівники мають заохочення, вищу або спеціальну освіту, мають на утриманні непрацездатних членів сім'ї, в тому числі малолітніх дітей, значно молодші від позивача за віком (що має значення для повноцінного виконання трудових обов'язків, враховуючі умови праці та вид діяльності), непогашених дисциплінарних стягнень не має ніхто.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до наказу від 04.11.2002р. №60-к ОСОБА_1 прийнято стрільцем ВОХР 1 класу на «Завод Укрелектроремонт». Відповідно до наказу від 12.09.2005р. № 67к призначено начальником варти.
Відповідно до наказу від 27.02.12 №33 у зв'язку зі зниженням об'єму укладених замовлень на виконання робіт, на підприємстві створена комісія по скороченню штату працівників та передбачено з 01.03.12 провести скорочення чисельності штату працівників на 7 одиниць та провести реорганізацію структурного підрозділу ВОХР.
Відповідно до наказу від 06.03.12 №38 згідно пропозицій керівників структурних підрозділів по кандидатурам на звільнення з урахуванням переважного права на залишення на роботі при рівних умовах, затверджений список 14 працівників, які підлягають звільненню в зв'язку із скороченням чисельності та реорганізацією структури, в тому числі й кандидатура ОСОБА_1
На виконання наказу № 33 від 27.02.2012 року на підприємстві створено комісію по скороченню штату працівників, проведено скорочення чисельності працівників на 7 одиниць та наказом від 12.05.2012р. №80 реорганізовано структурний підрозділ ВОХР (а.с.35)
На виконання наказу від 06.03.2012р. № 38 затверджено список працівників підприємства, які підлягають звільненню та зобов'язано їх повідомити за 2 місяці до звільнення (а.с.41-43)
Відповідно до наданої суду копії повідомлення ОСОБА_1 персонально під підпис 07.03.12 попереджено про скорочення, яке відбудеться 10.05.2012 року (а.с.44)
Адміністрацією підприємства доведено до відома центра зайнятості про заплановане вивільнення працівників (форма №4 - ПН станом на 14.03.12 (а.с.36).
Відповідно до наказу від 12.05.12 №80 згідно наказів від 27.02.12 №33 та від 06.03.12 №38 з 15.05.12 реорганізовано ВОХР у самостійний підрозділ "Охорона", затверджено штат та тарифну ставку охоронцю (а.с.35)
Відповідно до ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис. Тобто право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу, внесення змін у штатний розпис на свій розсуд є беззаперечним правом власника. Зазначене право включає в себе зменшити чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити вивільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад.
Таким чином, станом на 12.05.2012 року підприємством, відповідно до ст. 64 ГК України остаточно визначено зміни в організації виробництва і праці.
Оскільки, приймати рішення про скорочення численності або штату належить виключно власнику підприємства, установі, то суд правової оцінки щодо доцільності прийняття такого рішення не дає.
Згідно наданої суду довідки відділу кадрів ТОВ «Завод Укрелектроремонт»від 09.08.2012р. №13-07 на момент звільнення ОСОБА_1 в штатному розкладі підприємства вакантні посади були відсутні (а.с.45)
Відповідно до наказу від 14.05.12 №26к на підставі наказу від 06.03.12 №38, службової записки в.о. начальника ВОХР ОСОБА_1 звільнено 15.05.12 у зв'язку з реорганізацією ВОХР за п.1 ст. 40 КЗпПУ з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку. (а.с.29)
Відповідно до книги обліку руху трудових книжок ОСОБА_1 отримана трудова книжка з формулюванням підстави звільнення в день його звільнення. (а.с. 25-26). Даний факт також був визнаний позивачем в судовому засіданні.
Законність звільнення ОСОБА_1 була також предметом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Харківській області, яка за результатами вибіркової перевірки прийняла рішення про додержання в цілому законодавства про працю під час звільнення. При цьому перевіркою встановлено, що відповідно до службової записки в.о. начальника охорони Єльсона Є.Л. до комісії по скороченню штату працівників від 07.05.12, у зв'язку з реорганізацією ВОХР в службу охорони запропоновано звільнити ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю можливості переведення в службу охорони через неодноразові порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (наказ від 11.10.11 №156, від 20.02.12 №28). Відповідно до службової записки комісії по скороченню штату до генерального директора підприємства, із 14 попереджених про наступне звільнення працівників запропоновано скоротити з 15.05.2012 року за п.1 ст. 40 КЗпПУ трьох працівників, в тому числі й ОСОБА_1, враховуючи порушення трудової дисципліни та наявність двох винесених доган. Адміністрацією підприємства до профспілкового комітету направлено подання щодо надання згоди на звільнення за п.1 ст. 40 КЗпПУ трьох працівників з 15.05.12. Відповідно до виписки з протоколу засідання профспілкового комітету від 10.05.12 №31 питання щодо звільнення ОСОБА_1 не розглядалось, оскільки він не є членом профкому. Виплату всіх сум, належних ОСОБА_1 від підприємства при звільненні, проведено в день звільнення відповідно до вимог ст. 116 КЗпПУ. (а.с.10-13, 27, 28)
Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянина права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, він вільно обирає або на який вільно погоджується та гарантує захист від незаконного звільнення.
Разом з тим, виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За нормами ст. 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованої 04.02.1994 р. та яка набула чинності 16.05.1995 року, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного зі здібностями або поведінкою працівника, або викликаного виробничою необхідністю підприємства, установи або служби.
Нормами п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надасться працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року (з відповідними змінами та доповненнями), викладених у п. 19 розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
На підставі встановленого, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося без порушень вимог трудового законодавства щодо порядку його розірвання за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Скорочення чисельності працівників дійсно мало місце. Рішення про скорочення чисельності або штату працівників діюче законодавство відносить до компетенції адміністрації підприємства, установи чи організації з вирішення внутрішніх організаційних питань формування штату працівників та їх посад.
Про майбутнє скорочення ОСОБА_1 був попереджений за два місяці, враховано і положення діючого законодавства щодо переважного права позивача на залишення на роботі при звільненні за скороченням штату або чисельності працівників та відсутність вакантних посад.
Згідно п.1 ч.2 ст.42 КЗпП України при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у ч.2 ст.42 КЗпП.
За змістом ст. 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві.
Відповідно до діючого законодавства та судової практики однією з суттєвих ознак високої продуктивності праці визнається дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень ст..42 КЗпП стосовно переважного права залишення на роботі необхідно враховувати наявність дисциплінарного стягнення (п.58 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. Розділ XIV. Трудове право)
Як вбачається з матеріалів справи та визнано сторонами в судовому засіданні, наказом №156 від 11.10.2012 року ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання свої посадових обов'язків та наказом від 20.02.2012р. №28 -за самовільне залишення посту, про що ОСОБА_1 повідомлено під підпис. Вказані догани є непогашеними, неоскарженими та не знятими у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.147 КЗпП України догана є дисциплінарним стягненням, застосовується до працівника за порушення трудової дисципліни.
Суд критично ставиться до цих пояснень позивача щодо необґрунтованості притягнення його до дисциплінарної відповідальності, виходячи з того, що на час ухвалення судового рішення по даній справи, накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в передбаченому законом порядку ним не оскаржені, не скасовані, а тому є такими, що мають законну силу.
При цьому сторонами визнано в судовому засіданні та судом встановлено, що інші працівники мають заохочення, вищу або спеціальну освіту, мають на утриманні непрацездатних членів сім'ї, в тому числі малолітніх дітей, значно молодші від позивача за віком (що має значення для повноцінного виконання трудових обов'язків, враховуючі умови праці та вид діяльності), непогашених дисциплінарних стягнень не має ніхто.
Виходячи з викладеного, посилання позивача на недотримання з боку відповідача вимог ст. 42 КЗпП України щодо надання йому переважного права на залишення на роботі є безпідставними та суд приходить до висновку про дотримання відповідачем під час звільнення позивача норм ст. 42 КЗпП України.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час судового розгляду позивач посилався на те, що скорочення штату працівників фактично відбулося з метою його незаконного звільнення з роботи; заперечував проти його низької продуктивності праці та дисциплінованості ; стверджував, що звільнили його за особисті якості, у зв'язку з тим, що він раніше порушував питання проти відповідача щодо нарахування заробітної плати тощо.
Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, позивач суду не надав.
Проаналізувавши сукупність досліджених в суді доказів, норми трудового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, будь-яких порушень власником законних прав позивача по справі під час судового розгляду не встановлено.
Разом з тим, судом взято до уваги, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, однак, зважаючи на відсутність порушення його прав при звільненні, відмовляє в позові по суті.
На підставі викладеного, суд не вбачає законних підстав для поновлення позивача на вказаному ним місці роботи, відповідно до чого не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є похідними від порушення норм трудового законодавства.
Керуючись ст..ст. 199, 43 Конституції України, ст..4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 40, 42 КЗпП України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрелектроремонт»про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі у попередній посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене через Червонозаводський суд м.Харкова до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С.М. Олізаренко