Переверзев М. М.

Номер провадження2/526/116/12

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/0526/116/2012

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2012 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі:

головуючий суддя Перевєрзєв М.М.

при секретарі Покашовій В.Г.

за участю представника

відповідачів - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа -товариство з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2010 року суддею Кіровського районного суду м. Макіївки за заявою комунального підприємства «Макіївтепломережа»від 22 листопада 2010 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання та понесених при зверненні до суду судових витрат.

Ухвалою суду від 08 лютого 2011 року задоволена заява ОСОБА_3 та зазначений судовий наказ скасовано.

05 вересня 2011 року комунальне підприємство «Макіївтепломережа»звернулось до суду з уточненим і доповненим позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, третя особа -товариство з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг з централізованого теплопостачання, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачами у порушення зобов'язань тривалий час не здійснюється оплата комунальних платежів.

У судовому засіданні представник КП «Макіївтепломережа»Фомкін С.М. підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у заявах, та зазначив, що відповідачі, які були наймачами, а потім стали власниками квартири АДРЕСА_1, користуються послугами з постачання теплової енергії, які надаються централізовано, відповідно до встановленого порядку комунальним підприємством як суб'єктом господарювання.

Вказаний будинок перебуває на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», яке забезпечує розподіл та регулювання подачі теплової енергії по квартирам через внутрішньобудинкову систему. За спірний період балансоутримувачем житла систематично складалися акти готовності житлового будинку до опалювального періоду, а комунальним підприємством -щорічно акти на включення опалення.

У порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_3, на яку відкрито особистий рахунок, та членами її сім'ї не здійснено заходів щодо укладення з теплопостачальною організацією індивідуального договору про надання комунальних послуг. Відповідачі, не зважаючи на фактичні договірні відносини між ними та КП «Макіївтепломережа», оплату послуг за спожиту теплову енергію в порушення положень частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»не здійснюють, внаслідок чого за період з 01 жовтня 2006 року по 01 січня 2012 року по квартирі утворилась заборгованість у розмірі 12399,33 грн.

Даний житловий будинок було прийнято в експлуатацію з системою централізованого теплопостачання. Власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення житлового будинку та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Втручання споживачів в систему опалення призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньо будинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія. Виключення комунальним підприємством «Макіївтепломережа»осіб з числа споживачів теплової енергії та припинення нарахувань оплати за послуги теплопостачання по даній квартирі у відповідності до вимог чинного законодавства можливо за заявою власників на підставі затвердженого міжвідомчою комісією органа виконавчої влади акта на відключення та акта на встановлення приладу індивідуального опалення (котла електричного чи газового), наявності технічних умов і документації на демонтаж опалювальних приладів в квартирі та її відключення від централізованої системи. Однак відповідачі самовільно, без дотримання передбаченого законом порядку, здійснили відключення належного їм жилого приміщення, що знаходиться у багатоквартирному будинку, від мережі внутрішньобудинкового опалення.

Посилаючись на наведені обставини та їх правове обґрунтування, представник позивача вважає, що відсутні законні підстави від звільнення відповідачів від оплати послуг з теплопостачання, тому просить суд стягнути у дольовому порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 наявну заборгованість за період з 01 жовтня 2006 року по 01 січня 2012 року та понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не використали наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, надавши суду нотаріально посвідчені довіреності на право представляти їх інтереси адвокату ОСОБА_2

Представник відповідачів -адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги КП «Макіївтепломережа»не визнав, пославшись на їх безпідставність, та, заперечуючи позов, у судовому засіданні в обґрунтування своєї позиції стверджував, що комунальне підприємство неправомірно нарахувало відповідачам заборгованість з централізованого теплопостачання, оскільки з листопада 2006 року в спірній квартирі відсутні прилади опалення, які під час ремонту були демонтовані внаслідок того, що прийшли в непридатність до експлуатації та не забезпечували необхідний температурний режим в жилих приміщеннях квартири. Факт було підтверджено актом, складеним контролером КП «Макіївтепломережа»від 15 листопада 2006 року. Таким чином, технічна можливість подавати тепло у квартиру споживачів була відсутня. Комісією товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд»підтверджено відсутність приладів централізованого опалення в квартирі ОСОБА_4, що зафіксовано в акті від 27.01.2011 року.

Права й обов'язки сторін за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу у відповідності до вимог частини 1 статті 714 ЦК України виникають з моменту укладення договору. Однак правовідносини власників квартири з комунальним підприємством «Макіївтепломережа»не врегульовані договірними зобов'язаннями у зв'язку з неукладенням договору на поставку теплоносія з визначенням відповідальності сторін за дотримання умов його виконання. Відповідачі тривалий час не користуються послугами централізованого теплопостачання, тому з вищенаведених підстав не є споживачами теплової енергії і не зобов'язані здійснювати її оплату.

Представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд»Богославський О.П. надав суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення представників позивача і відповідачів, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Комунальне підприємство «Макіївтепломережа»є юридичною особою, з 08 червня 2001 року зареєстроване в Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Згідно до Статуту КП «Макіївтепломеража»є самостійним суб'єктом господарювання. Метою діяльності підприємства є виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, пари та гарячої води споживачам (підприємствам, організаціям та населенню міста) на підставі укладених договорів; задоволення потреб ринку у наданні послуг належної якості (робіт, продукції) власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу підприємства за рахунок отриманого прибутку.

За даними товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», на балансі якого перебуває житловий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_3 з 23 листопада 1981 року є наймачем трикімнатної квартири № 6,в якій з 1987 року зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Опалювальна площа квартири становить 62, 20 кв.м., пільг з оплати комунальних послуг відповідачі не мають.

У свідоцтві про право власності на житло від 19 січня 2009 року № 45853, виданого управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, вказано, що квартира АДРЕСА_1 приватизована та належить на праві приватної власності по одній третій частині ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Право власності відповідачів на зазначене нерухоме майно зареєстровано 04 березня 2009 року комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка»(реєстраційний номер 26628444).

З представленого позивачем розрахунку по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість з оплати централізованого теплопостачання за період з 1 жовтня 2006 року по 1 січня 2012 року становить 12399, 33 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами: комунальним підприємством «Макіївтепломережа»як суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання, та наймачами, а у подальшому власниками квартири ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - фізичними особами, склалися спірні правовідносини у сфері надання і оплати комунальних послуг, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV (з відповідними змінами) «Про житлово-комунальні послуги»(далі -Закон).

Частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Комунальні послуги, як убачається зі змісту статті 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги», це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пунктів 1-4 статті 13 наведеного Закону залежно від функціонального призначення визначено перелік житлово-комунальних послуги, які поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо- будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення міць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд ( заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального значення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За приписами статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Вказаний обов'язок споживача щодо укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії також передбачений положеннями частини третьої статті 24 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-ІV «Про теплопостачання».

Таким чином, необхідність укладення договору на надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Однак дана вимога Закону сторонами спірних правовідносин не виконана.

Між тим відсутність договору відповідно до вимог чинного цивільного законодавства України не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Такою дією є надання комунальних послуг позивачем та їх отримання відповідачем.

Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Чинним Цивільним кодексом України, нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання»не передбачена недійсності договору про надання комунальних послуг у випадку недодержання сторонами його письмової форми.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира відповідачів була підключена до централізованого опалення житлового будинку та на ім'я ОСОБА_3 відкрито особовий рахунок теплопостачальним підприємством, що свідчить про фактичне існування між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання теплової енергії.

За таких обставин, при вирішенні спірних правовідносин суд виходить із обсягу прав і обов'язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з постачання теплової енергії, та фізичної особи, яка отримує зазначені комунальні послуги.

У статті 382 ЦК України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Власником квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Частиною 2 статті 383 ЦК України встановлено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Отже, здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами власників інших квартирному житловому будинку та санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації будинку.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268), які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Положеннями пунктів 24, 25 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 26 цих Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання»схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку, представника виконавця послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води та власника квартири.

Самовільне відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Відповідно до вимог законодавства єдиною підставою для зняття споживачів з обліку і припинення нарахувань є акт про відключення, затверджений Комісією.

Представлена стороною відповідачів ксерокопія акту про відсутність опалення у «Споживача»від 15 листопада 2006 року, складена контролером КП «Макіївтепломережа»Поми- совою О.О. та про демонтаж опалювальних приладів в квартирі АДРЕСА_1, яка не обігрівається, тільки підтверджує факт, однак не має юридичного значення при вирішенні питання щодо законності дій відповідачів з відключення квартири від системи централізованого теплопостачання багатоповерхового житлового будинку.

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав, що з питання відключення квартири від мережі централізованого опалення ОСОБА_3 та члени її родини із заявами до компетентного органу - відповідної Комісії виконавчого комітету Макіївської міської ради не зверталися, офіційних дозволів на відключення квартири від централізованої системи теплопостачання житлового будинку вони не мають. Представник позивача Фомкін С.М. визнав, що відповідачі не надавали КП «Макіївтепломережа»будь-яких документів, передбачених нормативно-правовим актами, для вирішення питання при виключення їх з числа споживачів теплової енергії.

Вищенаведені обставини, які визнані сторонами по цивільній справі, у відповідності до положень частини 1 статті 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

У даному випадку об'єктом відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води був не весь багатоповерховий будинок, а лише належна відповідачам окрема квартира.

З інформації комунальної установи «Муніципальне будівництво»Макіївської міської ради від 07 червня 2012 року убачається, що в 2006 році управління капітального будівництва Макіївської міської ради виступило замовником по об'єкту: «Капітальний ремонт та реконструкція об'єктів житлово-комунального господарства переданих та передаваємих ММК імені Кірова до комунальної власності -житловий будинок АДРЕСА_1». Будівництво здійснювалось підрядником -ДВАТ «Макіїввуглебуд», який виконував ремонт внутрішньої централізованої системи опалення у будинку АДРЕСА_1. Конкретизувати види робіт виконані у квартирі № 6 не має можливості у зв'язку із закінченням строку давності зберігання актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) -5 років відповідно до наказу головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 № 41.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24 листопада 2011 року № 749 припинена діяльність Державного відкритого акціонерного товариства «Макіїввуглебуд»шляхом ліквідації.

З огляду на те, що житловий будинок не належить відповідачам на праві власності, вони є власниками квартири в будинку, тому будь-яке втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення), на думку суду, порушує права інших мешканців.

Таким чином, стороною відповідачів суду не надано об'єктивних, беззаперечних доказів того, що демонтаж та відключення системи опалювання ними в квартирі зроблено в установленому законом порядку.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що мало місце самовільне - без належного дозволу та дотримання встановлених нормативно-правовими актами порядку і процедури, відключення відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 належної їм на праві власності квартири від системи централізованого теплопостачання шляхом демонтажу приладів опалення, у той час як комунальне підприємство «Макіївтепломережа»надання послуг з теплопостачання по житловому будинку не припинило.

У даному випадку позивач як теплопостачальна організація не вправі припинити нарахування оплати за послуги з теплопостачання, а для відповідачів самовільне відключення квартири від внутрішньобудинкової системи централізованого теплопостачання не породжує правових наслідків з несплати платежів, тому відсутні законні підстави від звільнення відповідачів від відповідальності перед КП «Макіївтепломережа»щодо оплати фактично наданих, але не використаних комунальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої -п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема: 2) при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.

За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічне положення закріплене в чинному Житловому кодексі Української РСР, у статті 68 якого передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги).

Положення вказаних нормативно-правових актів носять юридично обов'язковий характер і підлягають виконанню учасниками договірних правовідносин.

Згідно з пунктами 18 і 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З інформації та наданого комунальним підприємством «Макіївтепломережа»розрахунку про нарахування та оплату поточних комунальних платежів з централізованого теплопостачання по спірній квартирі убачається, що за період з 01 жовтня 2006 року по 01 січня 2012 року заборгованість за спожиту теплову енергію становить 12399,33 грн.

Відповідно до пункту 32 Правил споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання в установленому порядку за письмовою заявою споживача.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що комунальне підприємство «Макіївтепломережа»у спірний період надавало на об'єкт споживання комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Суб'єктом господарювання у відповідних випадках неналежного надання послуг з теплопостачання по даному житловому будинку здійснювався перерахунок вартості послуг по кожній квартирі.

Згідно з частиною 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК).

Положеннями частин 1-3 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи викладе, суд визнає, що відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 порушено виконання зобов'язання з оплати фактично наданих КП «Макіївтепломережа»послуг з централізованого теплопостачання, чим заподіяно матеріальну шкоду позивачу. Стороною відповідачів не представлено суду об'єктивних доказів, що це сталося не з їх вини. Посилання на відсутність опалювальних пристроїв у квартирі не може бути підставою для звільнення від оплати, оскільки на відключення від системи централізованого опалення існує інший порядок і вимоги, які відповідачі не виконали, та не отримали відповідний дозвіл.

Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок терміну та суми заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення спірної квартири, який відповідає встановленому законодавством порядку і затвердженим тарифам.

У відповідності до положень частини 3 статті 267 ЦК України представник відповідачів звернувся до суду з письмовою заявою про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Представник позивача Фомкін С.М. у письмових поясненнях погоджується про необхідність застосування строку позовної давності до правовідносин до 01 грудня 2007 року, оскільки комунальне підприємство «Макіївтепломережа»в установлений строк, в порядку, передбаченому законодавством, звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості, що свідчить про переривання перебігу строку позовної давності.

Наведені представником позивача обставини звернення 22 листопада 2010 року в суд з відповідною заявою про видачу судового наказу об'єктивно підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з вимогами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність переривається, як визначено правилами статті 264 ЦК України, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до положень статей 95, 96 ЦПК України у редакції Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Судовий наказ може бути видано, у разі якщо: 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Приписами частини 3 статті 118 ЦПК України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Враховуючи наведене, суд визнає, що по даній справі позовна давність перервалася зверненням 22 листопада 2010 року позивача в установленому законом порядку до суду із заявою про видачу судового наказу.

Отже, вимоги комунального підприємства «Макіївтепломережа»за період з 01 жовтня 2006 року по 01 грудня 2007 року у розмірі 2008,33 грн. (з урахуванням зроблених позивачем перерахунків), заявлені за межами трирічного строку позовної давності, тому зазначена сума виключається із загального розміру заборгованості, вказаного позивачем.

За таких обставин підлягає стягненню на користь позивача в межах строку позовної давності заборгованість по комунальним платежам за період з 1 грудня 2007 року по 01 січня 2012 року в сумі 10391,18 грн.

Виходячи із закріпленого в статті 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд за основу приймає період та, зокрема первісну та кінцеву дати стягнення заборгованості, визначені позивачем.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку положень статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 як споживачі послуг з централізованого теплопостачання внаслідок односторонньої відмови від договірних зобов'язань припинили їх виконання. Такі дії відповідачів є протиправними, у зв'язку з чим за правилами статті 611 ЦК України стосовно них настають правові наслідки у вигляді відшкодування на користь позивача заборгованості з кожного у відповідності до його долі у праві власності на квартиру -в розмірі по 3463,73 грн.

Позивачем, на користь якого ухвалене рішення, документально підтверджені понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., які відповідно до вимог частини 1 статті 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів відповідно їх долі на користь КП «Макіївтепломережа».

Позивача на час звернення з позовом в установленому порядку звільнено від оплати судового збору, тому згідно до положень частини 2 статті 88 ЦПК України, судові витрати стягуються з відповідачів у дохід держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 82, 88, 212-215, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 6, 11, 13, 16, 256, 267, 382, 383, 525, 526, 611, 614 Цивільного кодексу України, статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

В И Р І Ш И В:

Позов комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа»заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання за період з 01 грудня 2007 року по 01 січня 2012 року з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - у розмірі 3463 грн. 73 коп.; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, - у розмірі 3463 грн. 73 коп.; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, - у розмірі 3463 грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 10 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі по 214 грн. 60 коп. з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог комунальному підприємству «Макіївтепломережа»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М.М. Перевєрзєв