Справа № 217/1101/2012 Провадження № 22-ц/0290/2801/2012Головуючий в суді першої інстанції:Слободяник Т.В.
Категорія: 46 Доповідач: Чорний В. І.
05.10.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2012 м. Вінниця
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Чорного В.І.
Суддів : Медвецького С.К., Чуприни В.О.
при секретарі : Богацькій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 2 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання дитини, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, мотивуючи позовні вимоги тим, що за рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 14.12.2005 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі по 200 грн. щомісячно. Оскільки, з часу звернення рішення до виконання відповідач платив аліменти несвоєчасно і не в повному обсязі, а на протязі останніх трьох років взагалі їх не сплачував, в період з 01.06.2008 року по 01.06.2011 року утворилася заборгованість по сплаті аліментів на суму 7 100 грн.. Тому позивач просила стягнути з відповідача на її користь неустойку(пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини за зазначений період в розмірі 40 461 грн.
В травні 2012 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, обгрунтовуючи її тим, що відповідно до довідки № 338 від 17.04.2012 року, виданої відділом ДВС Немирівського РУЮ, заборгованість по аліментним платежам збільшилася та становить 9 200 грн., а отже розрахунки пені підлягають уточненню та збільшенню на суму 65 806 грн. за період з 01.06.2008 року по 01.04.2012 року.
ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментам в розмірі 9200 грн., посилаючись на скрутне матеріальне становище.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 02.08.2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку /пеню/ за прострочення сплати аліментів в сумі 2 760 грн. Частково звільнено від сплати заборгованості за аліментами ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 на суму 4 000 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 109, 40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 65 806 грн. задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Таким чином, передбачена ст. 196 СК України відповідальність у виді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.
Згідно положень Сімейного Кодексу України, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводились стягнення аліментів.
Це пов'язано з тим, що відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а за положеннями ч.2 ст.550 ЦК України відсотки на неустойку не нараховуються. У зв'язку з цим, сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання законної сили рішенням суду, а з часу невиконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо стягнення з ОСОБА_3 неустойки за прострочення сплати аліментів з часу невиконання рішення суду, а саме з 01.06.2008 року по 01.04.2012 року, оскільки пеня нараховується не на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожний день прострочення їх сплати, а нарахування обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилося стягнення, оскільки саме з цієї дати слід нараховувати пеню за кожен день прострочення виплати заборгованості до її повного погашення. І при встановленні зазначених фактів суд не порушив норми процесуального права.
Крім того, відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).
Згідно з положеннями СК України, аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно.
Суд дійшов помилкового висновку, що відсутність у відповідача джерел існування, постійного місця роботи, утримання дітей та стабільної заробітної плати свідчать про відсутність його вини у виникненні заборгованості.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на обліку в центрі зайнятості не перебуває, а тому доводи про неможливість його працевлаштування є голослівними.
Доводи відповідача про те, що на його утриманні перебуває четверо малолітніх дітей, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки ця обставина не позбавляє його обов'язку по сплаті заборгованості по аліментам.
Інші доводи, які містяться в апеляційній скарзі не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування оскаржуваного рішення та задоволення цих доводів апеляційної скарги в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 2 серпня 2012 року в частині часткового звільнення від сплати заборгованості за аліментами боржника ОСОБА_3 перед стягувачем аліментів ОСОБА_2 на суму 4 000 грн. скасувати і в позовних вимогах ОСОБА_3 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді:
З оригіналом вірно: