Справа № 1008/5936/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08.10.2012
Васильківський міськрайонний суд Київської області
в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В.,
при секретарі -Дрозденко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, зобов'язання не чинити перешкоди, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду із позовом про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення та зобов'язання відповідачів не чинити їй перешкоди у праві володіння, розпорядження та користування належним їй майном, а саме будинком АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником зазначеного нерухомого майна, проте в даному будинку крім неї є зареєстрованими та проживають відповідачі по справі.
Вважаючи, що у відповідачів не має достатніх правових підстав для зайняття спірного житлового будинку, вони мають інше житло, позивач просить їх виселити з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та не чинити їй перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні майном.
В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2, та ОСОБА_5, вимоги позову не визнали, при цьому доказів зайняття спірного приміщення на правових підставах суду не надали.
Відповідач ОСОБА_6, згідно довідки помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суд заслухавши позивача, його представника, відповідачів, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та повинна довести ти обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства, та ст. 41 Конституції України та ст.ст. 321, 328, 330, 334 ЦК України, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, навіть в тих випадках, коли воно відчужене особою, яка немала на це право. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом. Право приватної власності є непорушним.
Положенням ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно положень ст. 169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом із ним, зобов'язанні звільнити жиле приміщення, а у разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Положення п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" № 2 від 12.04.1985 року зазначають, що при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Положення ч.2 п.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначають, що наявність прописки (на даний час реєстрації) сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала.
Згідно витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1, - позивачу по справі.
Зазначене нерухоме майно остання набула у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 5 листопада 2003 року, державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори, після смерті її батька ОСОБА_7
У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку, власником земельної ділянки на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 належить позивачу.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що підстав для подальшого користування та проживання в будинку у відповідачів не має, а тому вимоги позивача про виселення відповідачів з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла з підлягають до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч.1 ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України", ст.41 Конституції України, ч.2 п.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" № 2 від 12.04.1985 року та ст.ст. 321, 328, 330, 334, 638, 655 ЦК України, ст. ст. 158, 169 Житлового кодексу України, ст.ст. 226-228 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні будинком АДРЕСА_1 шляхом звільнення та виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із спірного будинку без надання іншого житлового приміщення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або закінченню апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя С. В. Корнієнко