2-а- 19 /2008р.                      

                                                   П О С Т А Н О В А                     

                                                І м е н е м       У к р а ї н и

25 квітня 2008 року                                                                                  

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

Головуючого судді: Стахової Н.В.                                                             

при секретарі судового засідання:  Головіній А.В.

за участю представника позивача : ОСОБА_3

представника третьої особи : ОСОБА_4

представників відповідачів: Кравченко А.Б., Дубасової О.М.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську адміністративну  справу за позовом  ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради, Лисичанського міського управління земельних ресурсів, третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 5 рішення Лисичанської міської ради від 21.02.2007 року № 216, Державного акту про право власності  на земельну ділянку

                                    В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, вказуючи на те, що  є власником будівлі матеріального складу  за адресою АДРЕСА_1згідно договору купівлі - продажу від 11.08.2006 року. Рішенням Лисичанської міської ради від 21.02.2007 року ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 0,0602 га та 20.03.2007 року видано Державний акт про право власності на землю, однак такі дії  відповідача були неправомірними, оскільки  розмір земельної ділянки у 2007 році  є більшим ніж відведено за цільовим призначенням у 1973 році - 0,0530 га., через що ділянка впритул  примикає до стіни її господарської будівлі, крім того, межа ділянки не погоджена із нею, як суміжним землекористувачем, тому просила визнати недійсними та скасувати рішення Лисичанської міської ради від 21.02.2007 року у частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, Державний акт про право власності на землю.

            У судовому засіданні позивач підтримав пред'явлений позов, просив його задовольнити. В своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позові, в обґрунтування яких надав суду відповідні докази.

            Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні  підтвердила вищевикладене позивачем,  посилаючись на ті ж обставини у позові,  доповнила, що ОСОБА_1, як власник будівель матеріального складу, є фактичним землекористувачем ділянки по АДРЕСА_1, про що свідчать також її дії,  направлені  на оформлення права власності  на землю,  тому планування земельної ділянки ОСОБА_2 повинно було здійснено з врахуванням інтересів позивача,  як суміжного землекористувача.  Оскільки, погодження  позивача щодо погодження межі суміжної ділянки  відсутнє, остання  відведена  ОСОБА_2  з порушенням ДБН,  підтвердженням тому є генеральний план ЛКП «БТІ»,  просила  позов задовольнити.  

            Представник відповідача Лисичанського міського управління земельних ресурсів - Кравченко А.Б.  у судовому засіданні позов визнала.

            Представник відповідача Лисичанської міської ради -  Дубасова О.М. у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельної ділянкою, та його державної реєстрації. Оскільки позивач не є власником земельної ділянки або її користувачем, в останнього відсутні  правовстановлюючі документи на земельну ділянку, тому  права останньої  як власника або землекористувача  третьою особою  не порушені,  просила в позові відмовити.

            Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що  є  власником земельної ділянки  по АДРЕСА_2, площею 0,0602 га згідно  Державного акту про право власності на землю від 20.03.2007 року. Остання була виділена їй для обслуговування жилого будинку,  в межах норм, визначених   діючим Земельним Кодексом.  Оскільки позивач не є суміжним власником або землекористувачем, про що свідчить відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку,  межа останньої  також не визначена у натурі, тому приступати до її використання позивачу забороняється.  Просила в позові відмовити.

            Представник третьої особи ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила вищевикладене третьою особою, просила в позові відмовити за безпідставністю.

            Суд, заслухавши пояснення  осіб, що приймають участь у справі, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що задоволенню  не підлягає, виходячи з наступного.

            Судом встановлено, що ОСОБА_1  є власником будівлі матеріального складу у місті Лисичанську по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 11.08.2006 року. (а.с.7).

            Відповідно до ст. 40 ЗК України  громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність  або надаватися у оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування  жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених Кодексом.        

            Порядок виникнення суб'єктивних прав громадян на відповідні земельні ділянки  встановлений ст. 125 ЗК України, відповідно до якої право власності  та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельної ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.  Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання  документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

            Як вбачається з матеріалів справи,  право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 позивачем ОСОБА_1  не оформлено. Приватним підприємством  «Лисичанський центр інвентаризації земель «Агропроект»  виконуються землевпорядні роботи. (а.с.13).

            З огляду на зазначений факт, суд вважає, що права позивача не порушені приватизацією ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2.

            Посилання представника позивача на те, що позивач є фактичним землекористувачем земельної ділянки, про що свідчать його дії, які передують отриманню правовстановлюючого документу  та його державній реєстрації, на увагу не заслуговують, оскільки ст. 125 ЗК України не надає таким діям самостійного правовстановлюючого значення.

            Зважаючи на викладене, на підставі  ст. ст. 40, 125 ЗК України, керуючись ст. ст. 2, 11, 159-163 КАС України, суд,

  П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради, Лисичанського міського управління земельних ресурсів, третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту 5 рішення Лисичанської міської ради від 21.02.2007 року № 216, Державного акту про право власності  на земельну ділянку відмовити за безпідставністю

            Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня складення постанови у повному обсязі або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.

                        Суддя: