26.01.2012

Справа № 2-161/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

26 січня 2012 р. Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого -судді Демидовської А.І.,

при секретарях Дущак Д.Г., Дядюра Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 липня 2010 року між ОСОБА_1 (позивач по справі) та ОСОБА_2 (відповідач по справі), було укладено Договір позики (надалі -Договір) шляхом написання розписки. Згідно умов Договору позивач надав відповідачу, строком до 08 липня 2011 року позику у розмірі 120 000,00 гривень. В свою чергу, відповідач зобов'язався повернути позивачу суму боргу.

У визначений строк відповідач борг не повернув та від зустрічей з позивачем ухиляється.

На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача борг по Договору, який становить 120 000 грн. 00 коп., індекс інфляції за весь період прострочення в сумі 12 228,00 грн., 3% річних в сумі 739,50 грн., проценти в сумі 11 287,40 грн., 2 000,00 грн. витрати на правову допомогу, а також судові витрати понесені позивачем при поданні позову до суду 1563,00 грн..

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовільнити, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі -ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи письмово не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Як встановлено в судовому засіданні, 8 липня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого Позивач передала Відповідачеві грошові кошти у розмірі 120 000 (ста двадцяти тисяч) гривень. На підтвердження укладення договору позики Відповідач надав власноруч написану розписку на вказану суму (а.с. 9).

Відповідач зобов'язався повернути вказану суму в строк до 8 липня 2011 року, однак після передачі грошових коштів та надання власної розписки ОСОБА_2 перестав спілкуватись з ОСОБА_1 взагалі, на телефонні дзвінки не відповідає до цього часу.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте, у встановлений сторонами строк та по теперішній час відповідач так і не виконав зобов'язання по Договору та суму позики позивачу не повернув.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав зобов'язання передбачене Договором від 08 липня 2010 року щодо повернення позивачеві суми позики, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 120 000,00 грн., є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, як вказано у ч. 1 ст. 1050 Цивільного Кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (викладених в Листі від 3 квітня 1997 року за №62-97) для визначення суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції необхідно суму боргу помножити на індекс інфляції за весь період та поділити на 100%.

Індекс інфляції за весь період прострочення складає:

серпень -грудень 2010 (101,2 % * 102,9 % * 100,5 % * 100,3% * 100,8 %) * січень -серпень 2011 року (101 % * 100,9 % * 101,4 % * 101,3 % * 100,8 % * 100,4% * 98,7% * 99,6% ) = 110,19%

Відповідно: 120 000 грн. * 110,19% : 100% = 132 228 грн.

Таким чином, розмір простроченого зобов'язання за договором позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення складає 132 228 грн.

Відповідно до ст.253 Цивільного Кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок.

Оскільки Відповідач повинен був повернути суму позики в строк до 8 липня 2011 року, то зазначене зобов'язання вважається простроченим з 9 липня 2011 року по 22 вересня 2011 року.

Отже, весь час прострочення зобов'язання за договором позики складає 75 днів.

3% за рік (120 000 грн. : 100 х 3) складають 3 600 грн.

3% за день (3 600 грн. : 365 днів) складають 9,86 грн.

3% за 75 днів (9,86 грн. х 75 днів) складають 739,50 грн.

Таким чином, три проценти річних від простроченої суми за договором позики за весь час прострочення складають 739, 50 грн.

Відповідно до ст. 536 Цивільного Кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного Кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

При стягненні суми за кредитним договором необхідно керуватись положенням ч. 1 ст. 1050 ЦК України та виходити з того, що стягнення сум (відсотків) за ст. 1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Тобто, ці відсотки можуть бути стягнуті з боржника одночасно, оскільки це не є подвійним притягненням до юридичної відповідальності.

Оскільки Відповідач за договором позики позичив гроші 8 липня 2010 року, то проценти нараховуються на суму позики з 9 липня 2010 року по 22 вересня 2011 року включно, тобто за період у 440 днів.

В цей період Національним банком України були встановлені такі облікові ставки:

з 09.07.2010 р. по 09.08.2010 р. (31 день) -у розмірі 8,5 %

з 10.08.2010 р. по 22.09.2011 р. (409 днів) -у розмірі 7,75 %

Відповідно:

8,5 % за 31 день складає: (120 000 : 100 х 8,5) : 365 х 31 = 866,30 грн.

7,75 % за 409 день складає: (120 000 : 100 х 7,75) : 365 х 409 = 10421,10 грн.

Таким чином, розмір процентів за весь період користування позиченими грошовими коштами складає 11 287, 40 грн..

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у цивільному судочинстві Позивач має право вільно обирати способи захисту свого порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача суму позики з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, а також стягнути з Відповідача на користь Позивача проценти за весь період користування позиченими грошовими коштами.

Одночасно з цим, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу (послуги адвоката) у розмірі 2 000 гривень, однак на підтвердження цих виплат доказів суду не надав. Тому в цій частині позивачу слід відмовити.

Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, складає 144254,90грн., що складається з:

- 132 228,00 грн. (розмір зобов'язання з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення);

- 739, 50 грн. (три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення);

- 11 287, 40 грн. (проценти за весь період користування позиченими грошовими коштами).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати, а саме: суму судового збору в сумі 1443 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 525, 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 74, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 144 254,90 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1443 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., а всього стягнути 145 817 (шістнадцять тисяч двісті двадцять) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя: