№ 2- 409/08

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                    І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

   29.02.2008 р.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Нестерчук О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом  ОСОБА_1 до Ситняківської сільської  ради про визначення додаткового строку  для подання заяви про прийняття спадщини,

                                                                 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1померла його мати ОСОБА_2.Після її смерті відкрилася спадщина на  спадкове майно -житловий будинок вАДРЕСА_1 .Він є спадкоємцем за законом,інші спадкоємці,які б претендували на спадщину, відсутні. Вчасно подати заяву про прийняття спадщини  до нотаріальної контори після смерті  матері  він не зміг через хворобу та незнання законодавства .Просив суд визначити йому додатковий   термін для подання заяви про прийняття спадщини після смерті   ОСОБА_2.

В судовому засіданні    позивач підтримав позов.

Відповідач згідно листа визнав позовні вимоги.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує прав,свобод чи інтересів інших осіб.Тому позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст..1272 ч.3 ЦК України,ст..ст.130,174 ЦПК України, суд

                                                              В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визначити   ОСОБА_1 додатковий, до   10.05..2008 року, строк,для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті  ОСОБА_2,що сталася   ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

 

 

 

                                                    Суддя                                             П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                      № 2-а-260

 

                                                                        П О С Т А Н О В А

                                                      І М Е Н Е М                 У К Р А Ї Н И

25.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Нестерчук О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_3 до Макарівської районної державної адміністрації,Київського обласного головного управління земельних ресурсів  на незаконні дії Макарівської райдержадміністрації,

                                                                       В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що має у власності відповідно до державних актів на земельні ділянки 24,0 га землі для ведення особистого селянського господарства на території Фасівської сільської ради.Має намір,як власник земельної ділянки, змінити цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування жилих будинків,господарських  будівель та споруд.Проте на його відповідно до Порядку  ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 502 звернення, Макарівська районна державна адміністрації відмовила йому.

Просив суд визнати вказану відмову протиправною,зобов”язати відповідача надати дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки для зміни її цільового призначення,зобов”язати Київське обласне головне управління земельних ресурсів надати позитивний висновок державної землевпорядної експертизи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Представник Макарівської РДА визнала позов.

Київське обласне  головне управління земельних ресурсів згідно листа не визнало позов.

Вислухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази,суд вважає,що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Так, відповідно до Порядку зміни цільового призначення земель,які перебувають у власності громадян або юридичних осіб,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11.04.2002 року  власник земельної ділянки повинен належним чином обґрунтувати необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проте позивач,власник земельної ділянки  загальною площею 24,0 га для ведення особистого селянського господарства на території  Фасівської сільської ради,надав обгрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки,яке носить загальний,декларативний характер.

Представник позивача в судовому засіданні також не надав доказів про наявність конкретних проектів з відповідним матеріально-фінансовим забезпеченням.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст.16-163 КАС України, суд

                                                                             В И Р І Ш И В:

В  задоволенні позову відмовити.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення постанови.

 

 

 

                                                            Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                     № 2-2106/07

 

                                                                             У Х В А Л А

                                                                 І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

  4.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Нестерчук О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів   заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення суду у зв”язку з нововиявленими обставинами ,

                                                                         В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4. звернувся до суду з вказаною заявою,посилаючись на те, що рішення Макарівського районного суду від 29.11.2007 року ,згідно якого за позовом ОСОБА_5. звернено стягнення на земельну ділянку площею 4,1747 га для ведення особистого селянського господарства необхідно переглянути,оскільки фактично гроші ОСОБА_5. йому не позичав.

В судовому засіданні ОСОБА_4. підтримав свої вимоги.

ОСОБА_5. заперечив проти задоволення заяви,посилаючись на те, що він позичав гроші сестрам ОСОБА_4.-ОСОБА_6. та ОСОБА_7.

ОСОБА_6. та ОСОБА_7. пояснили,що ОСОБА_4. знав,що земля буде продана.Свою долю спадщини після смерті батьків він отримав в іншому вигляді.

Вивчені матеріали справи та пояснення ОСОБА_4. свідчать про обґрунтованість   заяви про перегляд рішення суду..

На підставі наведеного та керуючись ст..ст.361,365 ЦПК України, суд

                                                                           У Х В А Л И В:

Рішення Макарівського районного суду Київської області від  29.11.2007 року за позовом ОСОБА_5. до ОСОБА_6. ,ОСОБА_7. та ОСОБА_4. про звернення стягнення на земельну ділянку скасувати.

Ухвала  оскарженню не підлягає.

 

 

                                                      Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                  № 2-228/08

 

                                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                                       І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

7.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Нестерчук О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ТОВ „Київоблпреса” до ОСОБА_8про відшкодування шкоди,заподіяної працівником при виконанні трудових обов”язків,

                                                                   В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що відповідачка працювала на посаді кіоскера Макарівського відділення ТОВ „Київоблпреса” з 3.04.2006 року по 20.03.2007 року.Проведеною 12.03.2007 року ревізією виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів на суму 4280 грн.Згідно вироку Макарівського районного суду Київської області від 30.07.2007 року встановлено, що відповідачка незаконно привласнила 2500 грн. та постановлено стягнути на відшкодування заподіяної злочином шкоди 2500 грн.Справа про привласнення відповідачкою решти коштів виділена в окреме провадження.Просив суд стягнути з відповідачки на користьТОВ „Київоблпреса” 1780 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив наведене,вимоги підтримав.Пояснив,що відповідачка допускала в кіоск сторонніх осіб,що заборонено  договором про повну матеріальну відповідальність.Відповідачка не повідомляла керівництво про те, що хвора.

Відповідачка позов не визнала,пояснила,що на початку березня 2007 року захворіла,повідомила керівництво,що хвора,проте пресу їй в кіоск присилали.Тому її дочка  торгувала.

Вислухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази,суд вважає,що позов підлягає задоволенню,оскільки ґрунтується на вимогах закону та підтверджений належними доказами.

Так, судом встановлено, що  з 3.04.2006 року (розпорядження про прийом на роботу № 79-к) ОСОБА_8. працювала кіоскером ТОВ „Київоблпреса”.Відповідно до наказу № 41/1-к від 19.03.2007 року звільненна з роботи відповідно до п.2 ст.41 КЗпроП України.

Відповідно до Висновку перевірки кіоску № 2,де працювала ОСОБА_8., від 12.03.2007 року,уточненого Актом  від 29.03.2007 року,нестача товаро-матеріальних цінностей та грошових коштів в кіоску за період роботи відповідачки в 2007 році становила 4280 грн.

Згідно вироку Макарівського районного суду Київської області від 30.07.2007 року  встановлено, що ОСОБА_8. в січні та лютому 2007 року привласнила з каси ввіреного їй кіоска 2500 грн,за що була засуджена за ст..191 ч.3 КК України.

3.04.2006 року ОСОБА_8. уклала з ТОВ „Київоблпреса” договір про повну матеріальну відповідальність.

У відповідності до вказаного договору,що відповідає вимогам ст..ст.134,135-1,135-3 КЗпроП України, відповідачка повинна у випадку нестачі переданих їй коштів під звіт відшкодувати заподіяну з її вини шкоду в повному розмірі.

Оскільки відповідачка не забезпечила цілості майна,грошових коштів,переданих їй для реалізації,і не довела,що шкода заподіяна не з її провини,то позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст.134,135-1,135-3,136 ч.3 КЗпроП України,ст..ст.60,215 ЦПК України,суд              

                                                                     В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_8на користь ТОВ „Київоблпреса” 1780 грн. на відшкодування завданої підприємству шкоди та 81 грн. судових витрат позивача.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

                                        Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                       Р І Ш Е Н Н Я                               № 243/08                 

                                                        І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

8.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.при секретарі Нестерчук О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_9до Мар”янівської сільської ради,треті особи ОСОБА_10,ТОВ „Шепелицький” та за позовом ОСОБА_10до ОСОБА_9 ,Мар”янівської сільської ради, про визнання права власності на нерухоме майно,

                                                                     В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9. звернувся до суду з вказаним позовом ,посилаючись на те, що його мати,працюючи в колгоспі „Шепелицький”, 4.12.1992 року викупила в господарства свою частину жилого будинку в АДРЕСА_2.Разом з Ѕ частиною будинку вона придбала цегляний сарай. ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати померла.Він-єдиний спадкоємець після смерті матері.Він своєчасно прийняв спадщину,оскільки на час її  відкриття постійно проживав і був прописаний в будинку.Оскільки мати свідоцтво про право власності на Ѕ частину будинку (квартира № 2) не отримала,він не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.Іншу половину будинку займає третя особа ОСОБА_10.Просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно-1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_2 Макарівського району та сарай під літ.Б.

ОСОБА_10. звернулась до суду з вказаним  позовом, посилаючись на те, що 29.10.1992 року вона на підставі договору купівлі-продажу придбала Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2.Біля будинку є цегельний сарай,який,як і будинок , будувався на дві сім”ї.Тому просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину сараю та на погріб біля будинку.

В судовому засіданні ОСОБА_9.,його представник підтримали  позовні вимоги,вимог ОСОБА_10. не визнали.ОСОБА_9. пояснив,що договору купівлі-продажу від імені матері  немає.Коли мати в 1992 році придбала житло,було два сарая біля будинку - для кожного господаря,для їх половини будинку був цегляний сарай,ОСОБА_10 свій сарай - дерев”яний,розвалила.

ОСОБА_10. ,її представник підтримали наведене в позовній заяві та  позовні вимоги,вимог ОСОБА_9. не визнали.

Мар”янівська сільська рада свого представника до суду не направила.

Представник ТОВ „Шепелицьке” пояснила в судовому засіданні,що на даний час будинок по АДРЕСА_1 знятий з балансу господарства.З її пояснень також вбачається, що при продажі господарством половини будинку ОСОБА_10 в 1992 році біля будинку був дерев”яний сарай,який був призначений для тієї половини будинку,що купила ОСОБА_10.ОСОБА_11.. придбала половину будинку і цегляний сарай,що підтверджується документами,які надала для огляду в судовому засіданні.Вона на той час працювала економістом господарства і все пам”ятає.

Свідок ОСОБА_12. в судовому засіданні показав,що з 1978 року по 1983 рік проживав в половині житлового будинку по АДРЕСА_2,яка зараз належить ОСОБА_10 .В другій половині будинку проживав ОСОБА_13,який побудував цегляний  сарай з літньою кухнею для своєї сім”ї.Він (свідок) побудував для себе дерев”яний сарай,без фундаменту.

Вислухавши пояснення сторін,свідків,дослідивши письмові докази,суд вважає,що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9. та ОСОБА_10. необхідно відмовити.

Так,з пояснень  ОСОБА_14.,накладної  від 4.12.1992 р.,квитанцій до прибудкового касового ордеру № 2034 колгоспу „Шепелицький” вбачається, що ОСОБА_11. заплатила в касу господарства за житловий будинок та сарай суму 14080 крб.

З виписки з погосподарської книги Мар”янівської сільської ради за 1996-2000 р.р. вбачається, що що власником житлового будинку в АДРЕСА_2 є ОСОБА_11.,членами сім”ї записані ОСОБА_12.-співмешканець,ОСОБА_9.-син.

З технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2 вбачається, що Ѕ будинку належить ОСОБА_10 .Серед господарських будівель значиться сарай цегляний (літ.Б),побудований в 1975 році,вказаний сарай є предметом спору.

З  договору купівлі-продажу  жилого будинку від 29.10.1992 року вбачається, що ОСОБА_10 купила в колгоспі „Шепелицькому” Ѕ частину жилого будинку в АДРЕСА_2,серед господарських будівель,що придбала, значиться сарай дерев”яний і погріб.

 З квитанції до прибуткового касового ордеру на ім.”я ОСОБА_10 вбачається, що вона заплатила в касу господарства за житловий будинок 9600 крб.

Отже ,відсутні підстави вважати,що ОСОБА_10. придбала також і цегляний сарай.

Оскільки вказаний договір є правовстановлюючим документом,зареєстрований в Макарівському БТІ,наявність погреба,крім договору,також підтверджується технічним паспортом на будинок (літГ),а ОСОБА_9., згідно його позовних вимог, на погріб не претендує,то відсутні підстави приймати рішення   про визнання права власності на погріб за ОСОБА_10.,оскільки її право підтверджується належними документами.

З свідоцтва про смерть вбачається, що  ОСОБА_11померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

З свідоцтва про народження вбачається, що мати позивача ОСОБА_9.-ОСОБА_11.

Оскільки наведені документи,не свідчать про родинні відносини,які передбачають право на спадкування,то в задоволенні вимог ОСОБА_9. також необхідно відмовити.

У відповідності до ст..60 ЦПК України кожна особа зобов”язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.

      На підставі наведеного та керуючись ст..ст.548,549,529 ЦК України 1963 року,ст.392 ЦК України,ст..ст.60,215  ЦПК України, суд

                                                                      В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_9відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_10відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

 

                                              Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                          № 2-518

 

                                                           З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

9.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Лигі Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_15 до Державного підприємства „Чорнобиль сервіс” про стягнення невиплаченої частини заробітної плати,

                                                                   В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що  він працює  з 1987 року по даний час водієм у зоні відчуження на державному підприємстві „Чорнобиль сервіс”.

У відповідності до ст..39 Закону України від 28.02.1991 року „Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Постанови КМ України від 29.01.2003 року № 137 йому необхідно було  здійснювати доплату до заробітної плати в  розмірі 27 мінімальних заробітних плат плюс 50 відсотків премії від цієї суми,проте  доплачували по 118 грн.80 коп. відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26.07.1996 року.

Загальна сума недоплати становить 373395 грн.13 коп.,яку просив стягнути з відповідача на його користь.

В судовому засіданні позивач підтвердив наведене,свої вимоги підтримав.

Відповідач свого представника до суду не направив,згідно листа позову не визнав.

Вислухавши пояснення позивача,дослідивши письмові докази,суд прийшов до висновку,що позов задоволенню не підлягає.

Так,згідно з ч.3 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам,які працюють у зоні відчуження,встановлюються доплати за рішенням Адміністрації зони відчуження згідно з положенням,затвердженим Кабінетом Міністрів України .

Позивачу,який працює в ДП „Чорнобиль сервіс” водієм з 1987 року по даний час,що підтверджується довідкою відповідача та трудовою книжкою, доплата,передбачена ст..39 Закону України  № 796-12,виплачувалась в період з1.01.2003 року по 31.12.2005 року з урахуванням постанов КМ України № 137 від 29.01.2003 року та № 836 від 26.07.1996 року в розмірі 118 грн.80 коп.

Суд вважає,що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб,визначений чинним законодавством.

На підставі наведеного та керуючись с.19 Конституції України, ст..ст.8,60,215,224 ЦПК України, суд

                                                                     В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог  відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача відповідно до ст..228 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

                                               Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                         № 2-197/08

 

                                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

9.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.при секретарі Лигі Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_16,ОСОБА_17до ПП „Осиківське”, про стягнення заборгованості по заробітній платі,

                                                                   В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_16. звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 5.05.1997 року вона працювала головним бухгалтером колгоспу „Осиківський”,в зв”язку з реорганізацією з 4.04.2000 року,-головним бухгалтером ПСП „Осиківський”.Господарство,порушуючи вимоги ст..116 КЗпроП України заробітну плату їй не виплачувало,заборгованість за період з 1.07.1999 року по березень 2005 року становить 6081 грн.09 коп.В зв”язку з інфляцією,заборгованість підлягає індексації відповідно до закону України „Про індексацію грошових доходів населення” .Крім того ,законом України від 19.10.2000 року „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв”язку із порушенням строків їх виплати” необхідно провести нарахування компенсації в зв”язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати.Таким чином,заборгованість складає 31135 грн.51 коп.,яку просила суд стягнути з відповідача на її користь.

ОСОБА_17. звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 6.04.1999 року він працював головою правління колгоспу „Осиківський”,з 1.04.2000 року-директором ПСП „Осиківський”, з 13.04.2005 року по день звільнення - 24.07.2006 року-директором ПП „Осиківське”.В порушення ст..116 КЗпроП України господарство вчасно йому заробітну плату не виплачувало.Заборгованість по заробітній платі становить 23126 грн.62 коп.,яка з урахуванням індексації через інфляційні процеси та нарахуванням компенсації через затримку її виплати становить 70072 грн.62 коп.

Крім того підприємство має перед ним заборгованість в сумі 4500 грн. з серпня 1999 року за витрачені ним свої кошти  на закупівлю паливно-мастильних матеріалів,а з травня 2005 року- 17503 грн.49 коп. із виплати підзвітних сум,які також були витрачені на закупівлю для підприємства паливно-мастильних матеріалів.Вказані суми також не повернуті йому і підлягають індексації в зв”язку з інфляцією відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України від 3.04.1997 року.Сума заборгованості відповідача по вказаним сумам після проведення індексації становить відповідно 10991 грн.60 коп. та 21179 грн.67 коп.Просив суд стягнути з відповідача вказані суми на його користь.

В судовому засіданні позивачі підтвердили наведене в позовній заяві,вимоги підтримали.

Представники відповідача не визнали позову.Вважали,що позивачі своїми діями заподіяли підприємству більшу шкоду.Крім того,позивачі були керівниками підприємства,повинні були виплачувати заробітну плату.ОСОБА_16вони хотіли виплатити заробітну плату,але вона не  з”явилась.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив,що він працював директором ПП „Осиківське” з серпня 2006 року по лютий 2007 року.Виконуючи волю засновників,виплатив заборгованість по заробітній платі всім працівникам,крім ОСОБА_17та ОСОБА_16.Заборгованість ОСОБА_17по заробітній платі була близько 22 тис.грн.,ОСОБА_16-близько 6 тис.грн.Довідку про заборгованість ОСОБА_17 від 5.09.2006 року він підписував.

Всилухавши пояснення сторін,свідка,дослідивши письмові докази,суд вважає,що позовні вимоги підлягають задоволенню,оскільки ґрунтуються на вимогах закону і підтверджені належними доказами.

Так, перебування ОСОБА_17.  та ОСОБА_16. в трудових правовідносинах  з відповідачем - ПП „Осиківське” та його право попередниками підтверджується трудовими книжками позивачів.

З довідки ПП „Осиківське” від 5.09.2006 року № 73 вбачається, що станом на 5.09.2006 року підприємство має перед ОСОБА_17. боргові зобов”язання:з виплати заробітної плати 23126 грн.65 коп.,з виплати сум під звіт - 17503 грн.49 коп.,за закупівлю пального 4500 грн.Заборгованість по заробітній платі відповідача підтверджується також архівною довідкою № 486 від 8.04.2008 року.

Заборгованість ПП „Осиківське” по заробітній платі в сумі 6081 грн.09 коп. перед позивачкою ОСОБА_16. підтверджується довідкою ПП „Осиківське”,архівною довідкою від 8.04.2008 року № 485.

Заборгованість відповідача перед позивачами у вказаних сумах підтверджується також показами свідка Герсимюка.

При звільненні позивачів відповідач порушив вимоги ст..116 КЗпроП України,відповідно до якої при звільненні працівника виплата всіх сум,що належать йому від підприємства,установи,організації,провадиться в день звільнення.ОСОБА_17. звільнений з роботи 24.07.2006 року-запис в трудовій книжці,ОСОБА_16. звільнена з роботи,з посади головного бухгалтера ПП „Осиківське” 3.10.2006 року-запис в трудовій книжці.

У відповідності до ст..33 Закону України „Про оплату праці” в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації.

Відповідно до ст..34 Закону України „Про оплату праці” компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв”язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку ,встановленому чинним законодавством.

Після проведення індексації відповідно до Закону України  „Про індексацію грошових доходів населення” та нарахування компенсації відповідно до Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків її виплати”  заборгованість відповідача перед ОСОБА_17. по заробітній платі становить 70072 грн.62 коп.

Після проведення індексації відповідно до Закону України  „Про індексацію грошових доходів населення” та нарахування компенсації відповідно до Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків її виплати”  заборгованість відповідача перед ОСОБА_16. по заробітній платі становить 31135 грн.51 коп.

Суми заборгованості відповідача перед ОСОБА_17.  17503 грн. та 4500 грн. підлягають індексації відповідно  до Рекомендацій Верховного Суду України від 3.04.1997 року і після проведення індексації становлять відповідно 21179 грн.67 коп. та 10991 грн.60 коп.

Заперечення представників відповідача  з приводу заподіяння позивачами шкоди підприємству,як підстава у відмові в задоволенні позовних вимог,не ґрунтується на вимогах закону.

      На підставі наведеного та керуючись ст..116 КЗпроП України, ст..ст.33,34 Закону „Про оплату праці”,ст..ст.60,215  ЦПК України,

                                                                   В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовільнити.

Стягнути з ПП „Осиківське” на користь ОСОБА_16 на відшкодування заборгованості по заробітній платі  31135 грн.51 коп.

Стягнути з ПП „Осиківське” на користь ОСОБА_17на відшкодування заборгованості по заробітній платі 70072 грн.62 коп.,10991 грн.60 коп.невиплачених витрат на закупівлю пального,21179 грн.67 коп. невиплачених підзвітних сум.,а всього 102243 грн.89 коп.

 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

                                                Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                          № 2-131/08

 

                                                                                                                               № 2-352/08

                                                        З А О Ч Н Е       Р І Ш Е Н Н Я

                                                        І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

15.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі  Музиченко О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_20 , про визнання договору дарування недійсним,

                                                                   В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що 5.07.2006 року ОСОБА_21.,діючи віл імені ОСОБА_19. на підставі довіреності уклав з відповідачем ОСОБА_20. договір дарування (реєстраційний № 8085, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_22.).

Даний договір не може вважатися дійсним з огляду на його фіктивний характер, що виражається в наступному. Сторони договору  не мали наміру створювати правові наслідки, що обумовлювалися цим договором.

Відповідач ОСОБА_20. хотів придбати у власність частину земельної ділянки площею 0,5 га, що належала ОСОБА_19. і знаходилася на території АДРЕСА_3. Спочатку йшлося про укладення договору купівлі-продажу. Проте з метою  ухилення від сплати податків та зборів до Державного бюджету України, пов'язаних із операцією купівлі-продажу, відповідач ОСОБА_20. запропонував йому укласти не договір купівлі-продажу, а договір дарування, пояснивши при цьому, що при укладанні договору купівлі-продажу оцінка землі здійснюється за експертною оцінкою, а при укладанні договору дарування - за нормативною оцінкою, яка є значно нижчою за експертну. Таким чином, відповідач значно знижував свої податкові зобов'язання перед державою. Він погодився, оскільки ОСОБА_20. видався  чесною людиною, та обіцяв відразу ж розрахуватися , причому, сплативши саме за експертною оцінкою вартості землі. Проте до сьогоднішнього дня відповідач категорично відмовляється сплачувати за своїм   зобов"язанням, чим прямо порушує норми чинного законодавства України.

Ч. 5 ст. 203 ЦК України серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зазначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені. Ст. 234 ЦК України вказує, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним, а фіктивний правочин визнається судом недійсним. Таким чином, стає цілком очевидно, що договір дарування від 5 липня 2006 року  є фіктивним і підлягає визнанню судом недійсним.

Ст. 729 ЦК України передбачено що, позовна давність до вимог про розірвання договору дарування застосовується в один рік.

Оскільки дії відповідача були навмисно спрямовані на ухилення від податкового навантаження перед державою, а користуючись довірою позивача, під впливом обману змусили його вчинити фіктивний правочин з правами і наслідками, які його регулюють, представник позивача  вбачав за необхідне  взяти до уваги норму ч. З ст.256 ЦК України " позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом обману, в даному випадку з боку відповідача.Тому просив суд в изнати договір дарування від 05 липня 2006 року (реєстраційний №8085,

посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального

округу Київської області ОСОБА_22.) фіктивним.

Визнати недійсними державний акт на право приватної власності на землю

та його державної реєстрації, які отримав ОСОБА_20. ,зобов'язати   відповідача     негайно повернути    йому   частину    земельної    ділянки,     подарованої    йому відповідно до договору дарування від 05 липня 2006 року (реєстраційний

№   8085,   посвідчений   приватним   нотаріусом   Макарівського   районного

нотаріального округу Київської області ОСОБА_22.), та всю супровідну

документацію до неї.

     В судовому засіданні представники позивача підтвердили наведене,вимоги позову підтримали.

Відповідач в судове засідання не з”явився,повідомлений належним чином.

Всилухавши пояснення представників позивача,дослідивши письмові докази,суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог,оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства.

З договору дарування від 5.07.2006 року,посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_23 , вбачається, що ОСОБА_19. подарував ОСОБА_20. земельну ділянку площею 0,500 га,що розташована на територіїАДРЕСА_1

З п.6 вказаного договору вбачається, що вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків договору,що укладається сторонами,їм нотаріусом роз”яснено.Сторони підтверджують,що договір не носить фіктивного  чи удаваного правочину.Дарування вчинено за доброю волею,без будь-яких погроз,морального чи фізичного примусу чи насильства.

З письмового пояснення  відповідача ОСОБА_20. до суду вбачається, що він отримав по договору дарування у власність земельну ділянку розміром 0,5 га від ОСОБА_19.,як віддяку за безкоштовну допомогу,надану ним позивачу в період передвиборвої компанії.Вважає,що позовна давність до вимог про розірвання договору дарування скінчилася 5.07.2007 року.Також заперечив факт обману з його боку під час укладення угоди.

У відповідності до ст..234 ЦК України фіктивним є правочин,який вчинено без наміру створення правових наслідків,які обумовлювалися цим правочином.

Проте докази про фіктивність угоди відсутні.До того ж, як з пояснень представників позивача,так і з пояснень відповідача вбачається, що сторони діяли з метою набуття,зміну та припинення їхніх цивільних прав та обов”язків  (ст..202 ч.1 ЦК) стосовно земельної ділянки розміром 0,5 га в АДРЕСА_1 ,тобто з метою реального настання правових наслідків,що обумовлені договором.

Позивач не надав суду доказів про вчинення угоди під впливом обману з боку ОСОБА_20.

У відповідності до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       На підставі наведеного та керуючись ст..ст.60,215  ЦПК України, суд

                                                                       В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Заочне рішення може бути  переглянуте судом за заявою відповідача відповідно до ст..228 ЦПК України.

 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

                                                   Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                              № 2-416/08

 

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                        І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

14.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Лигі Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_24 до Андріївської сільської ради,Макарівської районної державної адміністрації,ОСОБА_27 про визнання права на спадкове майно,

                                                                   В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась  до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3помер її чоловік ОСОБА_25.Після його смерті відкрилася спадщина на земельну частку (пай)  ,що перебуває у колективній власності КСП „Андріївський”.Відповідно до ст..529 ЦК України спадкоємцями є вона та  дочка ОСОБА_26.,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.Інші спадкоємці відсутні.Оскільки оригінал сертифікату про право на земельну частку (пай) втрачено,а дублікат не видають,просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно-земельну частку (пай).

В судовому засіданні позивачка підтвердила наведене та свої вимоги.Вважала,що ОСОБА_27. не можу бути спадкоємцем після смерті ОСОБА_25.,вона не є його дочкою.

Андріївська сільська рада свого представника до суду не надіслала,згідно листа позов визнала.

Макарівська райдержадміністрація свого представника до суду не направила.

Відповідачка  ОСОБА_27. не визнала позовних вимог.Пояснила,що вона єдина спадкоємиця після ОСОБА_25.,рішенням суду встановлено, що вона є дочкою ОСОБА_25.Вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай),що належав батькові.Оригінал сертифікату вона має.

З свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_25помер ІНФОРМАЦІЯ_3

З свідоцтва про одруження видно,що позивачка - дружина померлого ОСОБА_25.

З довідки Управління земельних ресурсів у Макарівському районі від 15.11.2007 року вбачається, що на ім.”я ОСОБА_25 виданий сертифікат про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1,виданий на підставі розпорядження ОДА № 64 від 18.02.1997 року.

У відповідності до довідки Андріївської сільської ради від 11.10.2007 року № 572 позивачка та її чоловік ОСОБА_25. до дня смерті останнього проживали разом вАДРЕСА_1

З довідки Андріївської сільської ради від 24.10.2007 року ОСОБА_24. вчасно до шести місяців вступила у володіння та управління спадковим майном після смерті чоловіка ОСОБА_25.

Позивачка відповідно до ст..529 ЦК України  є спадкоємцем першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_25.

Відповідно до ст..ст.548,549 ЦК України 1963 р. для придбання спадщини необхідно,щоб спадкоємець її прийняв.Визнається,що спадкоємець прийняв спадщину,якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном,якщо подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про  прийняття спадщини. Згідно рішення Макарівського районного суду від 7.12.2007 року встановлено, що ОСОБА_25.,який помер ІНФОРМАЦІЯ_3був рідним батьком ОСОБА_27.

З спадкової справи померлого ІНФОРМАЦІЯ_3ОСОБА_25. вбачається, що  державний нотаріус Макарівської районної державної нотаріальної контори,діючи в межах своїх повноважень,встановив факт прийняття спадщини  ОСОБА_27. після смерті ОСОБА_25. і видав їй свідоцтво про  право на спадщину за законом відносно спадкового майна-права на земельну частку (пай),належного ОСОБА_25 . на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 .

Оскільки позивачкою не оспорюється  факт видачі ОСОБА_27. вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом,а суд відповідно до ст..11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі,то в задоволенні вимогОСОБА_24 . необхідно відмовити.

На підставі наведеного та   керуючись ст..ст.60,215 ЦПК України, суд

                                                                    В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути  подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

 

                                                     Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                           У Х В А Л А

                                                            І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

14.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.при секретарі  Лигі Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за  заявою ТОВЗ „Тріан екс” про перегляд заочного рішення,

                                                                        В С Т А Н О В И В:

ТОВЗ „Тріан екс” звернулось до суду з вказаною заявою,посилаючись на те, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 24.01.2008 року позов ОСОБА_28 . було задоволено,стягнуто з ТОВЗ „Тріан екс” на відшкодування матеріальної шкоди 23020 грн.91 коп.,на відшкодування моральної шкоди 8000 грн.,на відшкодування судових витрат 984 грн.50 коп,а всього 32005 грн.41 коп.

Заявник просив суд переглянути вказане заочне рішення,скасувати його та призначити справу до розгляду в загальному порядку,оскільки відповідач був неналежним чином повідомлений про розгляд справи в суді,оскільки в позовній заяві невірно вказана адреса ТОВЗ „Тріанекс”.До того ж суд стягнув на відшкодування матеріальної шкоди більшу,ніж необхідно,суму,оскільки з  експертного автотоварознавчого дослідження розмір завданого власнику автомобіля ВАЗ-2107 збитку складає 20414 грн.25 коп.,а не 23020 грн.91 коп.

Також ТзОВ „Тріан екс” є неналежним відповідачеми,оскільки ОСОБА_29 . володів автомобілем Мерседес-бенц,д.н.НОМЕР_2 відповідно до договору оренди від 19.05.2006 року,з того часу як він звільнився з посади заступника директора товариства.

Вислухавши думку учасників  процесу,суд прийшов до висновку,що заява про перегляд заочного рішення підлягає задоволенню,оскільки судом встановлено, що відповідач не з”явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази,на які він посилається,мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі наведеного та керуючись ст..231 ЦПК України, суд

                                                                     У Х В А Л И В:

Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 24.01.2008 року за позовом  ОСОБА_28 до ТЗОВ „Тріанекс”,третя особа ОСОБА_29 ,скасувати,справу призначити до розгляду в загальному порядку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                             № 2-329/08

 

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                        І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

18.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Музиченко О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_30до ОСОБА_31,ОСОБА_32,треті особи ОСОБА_33,ОСОБА_34,ОСОБА_35,Орган опіки та піклування Деснянської райдержадміністрації м.Києва,про визнання договору дарування недійсним і поновлення права власності на квартиру,

                                                                 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що                                                         

2 липня 2005 року між ним і відповідачами ОСОБА_31. та ОСОБА_32., які діяли від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_36., був укладений договірдарування квартири за №31, що знаходиться в АДРЕСА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Макарівськогорайонного нотаріального округу Київської області.

Його  батьки ОСОБА_33 та ОСОБА_34 маючи на меті проживати ближче до дітей в жовтні 2001 року у м. Оріхів Запорізької області, продали трикімнатну квартиру, в якій проживали довгий час, а в листопаді цього ж року , за виручені кошти від продажу, купили двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 . Але так як не вистачало грошей для купівлі квартири батьки продали ще належний їм автомобіль ВАЗ-21011 і договір купівлі - продажу квартири був оформлений на нього, щоб менше платити державного мита, так як він має пільгове посвідчення.

3          25 січня 2002 року  батьки ОСОБА_33. та ОСОБА_34.

зареєстровані за вказаною адресою і проживають по даний час.

Укладення договору дарування було викликано тим, що їхні батьки непрацездатні, за віком і станом здоров"я потребують догляду, матеріальної та іншої допомоги.

Відповідачі - його брат ОСОБА_31та невістка ОСОБА_32- обіцяли довічно доглядати батьків, зробити ремонт та автономне опалення в квартирі та постійно піклуватися про них. У разі виконання цих та інших зобов'язань по догляду за батьками, вони набували права користування і володіння квартирою, а після смерті батьків мали б розпоряджатися нею за власним розсудом.

За цих умов він  погодився підписати договір, текст якого не читав, вважаючи, що в договорі передбачені права і обов'язки сторін, про які вони домовилися з відповідачами. Проте виявилось, що договір має інший зміст і не передбачає ніяких зобов'язань, позбавляє права власності на квартиру. Після оформлення договору відповідачі змінили ставлення до нього та їхніх батьків. Виникли проблеми матеріального характеру, які довелося вирішувати в Макарівському районному суді. Також, за частково проведений ремонт в квартирі, а саме: зроблене автономне опалення та встановлені два пластикові вікна відповідачі потребували з батьків 5000 грн. яким нічим було заплатити сину. Відносини між їхніми батьками та відповідачами ще глибше погіршилася після того як, відповідачі з метою поліпшення своїх житлових умов вирішили продати в м. Києві свою однокімнатну та купити трикімнатну квартиру ( на даний час вони її мають), для чого їм знадобилися довідки та дозвіл опікунської ради і вони стали виганяти батьків з квартири, де крім них зареєстрована та проживає їхня тяжко хвора та паралізована бабуся ОСОБА_37 , яка також потребує стороннього догляду.

Відповідачі повністю відмовилися від взятих на себе зобов'язань по утриманню та доглядом за батьками, що підтверджується також листом написаним у вересні 2007 року, зазначаючи, що вони, тобто батьки, "... ви для нас никто."

Просив суд на підставі статей 216, 235, 744 ЦК України, -визнати договір дарування, укладений між ним і ОСОБА_31та ОСОБА_32 , які діяли від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_36 та посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області, що зареєстровано в реєстрі за № 4108, недійсним,поновити за ним право власності на квартиру за номером АДРЕСА_5.

В судовому засіданні позивач,третя особа ОСОБА_38 . підтвердили наведені в позові обставини.

Відповідачі в судове засідання не з”явились,повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення позивача,третьої особи ОСОБА_38.,дослідивши  письмові докази,суд прийшов до висновку,що в задоволенні позову необхідно відмовити.

З договору дарування від 2.07.2005 року вбачається, що позивач ОСОБА_30. подарував ОСОБА_31. та ОСОБА_32 ,які діяли від імені малолітньої дочки ОСОБА_36. квартиру АДРЕСА_5

 З п.6 вказаного договору вбачається, що вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків договору,що укладається сторонами,їм нотаріусом роз”яснено.Сторони підтверджують,що договір не носить характеру уявного  чи удаваного правочину.Дарування вчинено за доброю волею,без будь-яких погроз,морального чи фізичного примусу чи насильства.

З тексту договору не вбачається,що встановлено обов”язок обдарованих на користь третіх осіб (ст..ст. 725,726 ЦК України).

Позивач не зазначив в позові і не зміг в судовому засіданні назвати правову підставу,передбачену ЦК України, для визнання вказаного правочину недійсним.

 У відповідності до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

             Керуючись ст..ст.60,215,224  ЦПК України, суд

                                                                    В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути  подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

         

 

                                           Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                               № 2-496/08

                                                                          Р І Ш Е Н Н Я

                                                              І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

22.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.,при секретарі Нестерчук О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_39 до Обслуговуючого кооперативу Садове товариство „Промінь - НТУ” про скасування протоколу загальних зборів та поновлення  членства в садовому товаристві,

                                                                        В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернулась до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що   жовтні  1988  року її було прийнято до  складу членів  садового товариства "Промінь" Держтелерадіо   (СТ "Промінь") згідно протоколу № 91 від 24.10.1988 року та надано земельну ділянку АДРЕСА_6 на території садового товариства "Промінь" для ведення садівництва.

На протязі всього часу, коли  вона була  членом СТ нею проводилось засадження наданої ділянки фруктово - ягідними деревами (всього 24 дерева), які знаходяться на земельній ділянці і по цей час, квітами, овочами. Також нею проводились заходи по поліпшенню загального стану земельної ділянки. Членські та цільові внески нею сплачувались регулярно та вчасно, про що є відповідні записи в  членській книжці.

На протязі всього часу членства внески сплачувались нею один раз на рік.

В жовтні 2007 року вона звернулась до правління СТ "Промінь" для оплати членського     внеску та отримання необхідних документів на приватизацію своєї земельної ділянки. Їй було відмовлено  без пояснення причини відмови.

В той же день нею було подану заяву до правління товариства з проханням пояснити

дії бухгалтера.  25.10. 2007 року  вона отримала відповідь за № 2510-07 в якій зазначалось,

що згідно протоколу загальних зборів товариства від 06.102007 року її було виключено зі    

складу товариства.

У вказаній відповіді було вказано,що  про загальні збори було повідомлено за 20 діб, але вона не отримувала ніяких повідомлень чи запрошень також  не була присутня при складанні акту інвентаризації її земельної ділянки від 16 липня 2007 року.

Згідно п. 2.9. Статуту обслуговуючого кооперативу Садове товариство "Промінь - НТУ" членство в товаристві припиняється у разі використання земельної ділянки не за цільовим \ призначенням або не освоєння її впродовж 2-х років, але нею проводилось освоєння  земельної ділянки на протязі всього періоду часу коли вона була членом товариства.

Її  не було попереджено про загальні збори членів СТ, а також   про попереднє

порушення правлінням   товариства питання про виключення її зі складу товариства та

відповідно надати пояснення по стану її земельної ділянки;

-          в протоколі загальних зборів було вказано, що вона не була на земельній ділянці на

протязі 2-х років, що не відповідає дійсності;

в протоколі від 12.05.2007 року вказано, що дерева на її ділянці заражені хворобою

"омела", що не є підставою для виключення  зі складу СТ.  Рішення про виключення її зі складу товариства було прийняте з порушенням діючого законодавства, а саме ст. 35 ЗК України, ст. 13 Закону України "Про кооперацію".Тому просила суд

відмінити протокол загальних зборів Садового товариства "Промінь - НТУ" від 06.10.2007 року в частині виключення її зі складу СТ,поновити її членство в Садовому товаристві "Промінь - НТУ",надати їй право використовувати  раніше надану земельну ділянку,зобов'язати голову садового товариства "Промінь - НТУ" надати їй необхідні

документи для здійснення приватизації земельної ділянки №120 на території садового товариства "Промінь - НТУ" в с.Новосілки Макарівського району.

В судовому засіданні позивачка підтвердила наведене в позовній заяві та свої вимоги.

Представник відповідача не визнала позовних вимог,пояснила,що позивачка повинна була бачити оголошення про проведення загальних зборів членів СТ,-воно  було поміщене на дощці оголошень при в”їзді на територію садового товариства за три тижні до зборів,також в автобусі повідомлялось заздалегідь про проведення зборів.Позивачка не обробляла земельну ділянку,завела бур”яни,через що на неї скаржились сусіди по земельній ділянці,тому після проведення інвентаризації земельних ділянок ,3.09.2007 року Правління кооперативу прийняло рішення про виключення її з членів кооперативу відповідно до п.2,8,2.9 Статуту кооперативу.6.10.2007 року таке рішення було затверджене рішенням загальних зборів членів кооперативу.Процедура виключення її з членів кооперативу була дотримана відповідала вимогам ст..ст.8,15 Закону „Про кооперацію”,ст..ст.96,103,106 ЗК України.

Вислухавши пояснення сторін,свідків,дослідивши письмові докази,суд прийшов до висновку,що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, з Статуту обслуговуючого кооперативу Садове товариство „Промінь-НТУ”,затвердженого установчими зборами засновників 26.06.2007 року та зареєстрованого Макарівської райдержадміністрацією  2.07.2007 року вбачається, що товариство діє на основі Статуту та у відповідності до Законів України „Про кооперацію”,”Про об”єднання громадян”,Земельного кодексу України.

Згідно рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу СТ „Промінь -НТУ” від 6.10.2007 року (протокол) було затверджено рішення правління СТ від 3.09.2007 року щодо припинення членства у кооперативі ОСОБА_39.

ОСОБА_39. не була повідомлена,що встановлено судом, про розгляд питання щодо її членства в товаристві  на загальних зборах,чим позбавлена можливості дати відповідні пояснення (оголошення про проведення зборів носило загальний характер)- порушено п.2.4 Статуту,ст..12 Закону України  „Про кооперацію” .Незнання адреси проживання позивачки не може   тягнути за собою   порушення прав члена садівницького товариства.

Підставою для прийняття такого рішення було нецільове і нераціональне використання ОСОБА_39.,як вважає правління СТ,земельної ділянки, проте з пояснень позивачки,свідків,та наданих представником відповідача  фотознімків вбачається, що позивачка вирощує на земельній ділянці фруктові  дерева,вони плодоносять, і вона збирає урожай.

Щодо бур”янів на земельній ділянці,то позивачка пояснила,що в 2007 році була засуха і їй порекомендували скосити траву в серпні.

З  членської книжки садовода ОСОБА_39. вбачається, що  вона має земельну ділянку АДРЕСА_6 ,з 1988 року,членські внески сплачувала щорічно.

Чи має ОСОБА_39. заборгованість по членським внескам ,в якій сумі і за який період представник відповідача не змогла пояснити.

З Статуту  ОК СТ „Промінь-НТУ” вбачається, що товариство в своїй діяльності повинно враховувати вимоги Земельного кодексу України.Проте зі ст..ст.141,143 ЗК України вбачається, що примусове припинення прав на земельну ділянку у разі її використання не за цільовим призначенням здійснюється у судовому порядку.

А за аналогією зі  ст..144 Земельного кодексу України позивачку необхідно було попередити про усунення порушення земельного законодавства.

ОСОБА_39. не писала заяву про вступ до новоствореного Обслуговуючого кооперативу Садове товариство „Промінь-НТУ” і вступний внесок (пай) не вносила,як того вимагає ст..11 Закону України „Про кооперацію” (п.2.3 Статуту).Питання  переєстрації колишніх членів СТ „Промінь” не врегульовано.

ОСОБА_39. є землекористувач відповідно до вимог  п.6 Перехідних положень ЗК України та Рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року.

З наведених підстав суд вважає ,що рішення загальних зборів членів ОК СТ „Промінь-НТУ” від 6.10.2007 року щодо ОСОБА_39. незаконним.

Разом з тим приватизація земельної ділянки землекористувачами здійснюється у відповідності до вимог  ст..118 ЗК України,при наявності заяви землекористувача до відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

         

    На підставі наведеного та керуючись ст..ст.60,215  ЦПК України, суд

                                                                        В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити частково.

Скасувати рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу Садове товариство „Промінь-НТУ” від 6.10.2007 року про затвердження рішення  правління кооперативу від 3.09.2007 року про припинення членства у кооперативі ОСОБА_39.

Поновити право ОСОБА_39.,як члена Обслуговуючого кооперативу Садове товариство „Промінь - НТУ”,на використання земельної ділянки НОМЕР_4 .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

 

                                             Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                   № 2-100/08

                                                                          Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

25.04.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.при секретарі Нестерчук  О.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_40,ОСОБА_41,ОСОБА_42, до ОСОБА_43,треті особи Наливайківська сільська рада,ОСОБА_44,ОСОБА_45 ,про визнання заповіту недійсним,

                                                                В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер їх батько і дід ОСОБА_46,ІНФОРМАЦІЯ_6який проживав в с.Наливайківка Макарівського району по вул..Леніна 121 в належному йому на праві власності житловому будинку.За життя він неодноразово висловлював своє бажання залишити у спадок вказаний будинок ОСОБА_41.,-онуку,і 18.10.2005 року оформив в Наливайківській сільській раді на нього заповіт.В родині були теплі відносини,вони доглядали ОСОБА_46.,допомагала йому останнім часом дочка ОСОБА_40.,вела з ним спільне господарство.Восени 2006 року їм стало відомо,що батька у їхню відсутність навідує невідома молода жінка з сумками,після чого ОСОБА_46. з”являвся на вулиці у п”яному вигляді.Вони вияснили,що невідома жінка-ОСОБА_43.,відповідачка по справі,дочка померлої ОСОБА_47., з якою до 2001 року проживав ОСОБА_46.,і яка ,покинувши його,втретє вийшла заміж та виїхала в Чернігівську область.ОСОБА_46.дійсно зловживав спиртними напоями,починаючи з 2001 року перебував на обліку в лікаря-нарколога.В 1990-2001 роках ОСОБА_46. неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні від алкоголізму в смт.Глеваха. В 2006 році вони почали помічати,що він постійно почав зловживати спиртним,у нього виникали приступи „білої гарячки”,після випитої чарки спирного він не усвідомлював своїх дій та вчинків.15.12.2006 року ОСОБА_46. за повідомленням мешканців села бачили п'яним в приміщенні Наливайківської сільської ради,в цей день позивачка ОСОБА_40. бачила його в  стані патологічного сп”яніння.На її запитання ,після протрезвіння батька ,він повідомив,що в цей день до нього приїжджала відповідачка ОСОБА_43.,яка просила його звернутись до сільської ради про наділ їй земельної ділянки,він підписав якусь заяву про такий виділ землі.За що вона дала йому грошей та літр горілки.Вони дізнались,що дійсно батько  п”яним приходив до сільської ради.Всі витрати в зв”язку з його смерті,що сталася ІНФОРМАЦІЯ_5,понесли вони.Їм стало відомо,що 15.12.2006 року ОСОБА_46. підписав заповіт на ОСОБА_43.,яка використала його пристрасть до спиртних напоїв,він не керував своїми діями і не розумів значення своїх дій під час підписання заповіту.Він ніколи не погодився б позбавити спадщини своїх дітей за звичайних обставин.До того ж ОСОБА_43. ніколи за ним не доглядала,не підтримувала з ним стосунків,не є його дитиною.До того ж серед спадкоємців  є особи інваліди,яким повинна бути виділена обов”язкова частка в спадковому майні (ОСОБА_40.- інвалід 3 групи,ОСОБА_42. - інвалід 2 групи),про що не могли не знати в Наливайківській сільській раді.ОСОБА_46. не міг самостійно читати через вади зору.

Просили суд на підставі ст..225 ЦК України визнати заповіт,складений ОСОБА_46. 15.12.2006 року на ім.”я ОСОБА_43. ,недійсним та допустити спадкоємство за заповітом від 18.10.2005 року чи за законом.

В судовому засіданні позивачі,їхній представник підтвердили наведене в позовній заяві,вимоги підтримали.

До того ж позивач ОСОБА_42. пояснив,що він провідував батька 1-2 рази на місяць,привозив йому одяг.Сестра (позивачка ОСОБА_40.) доглядала батька,оскільки проживала поряд,через город. ОСОБА_46.,коли випивав,- ставав неадекватною людиною.Відповідачка ОСОБА_43. якось запитала його,чи він претендує на хату батька.Він відповів,що батько ще живий.

Позивач ОСОБА_41.пояснив,що допомагав дідові ОСОБА_46.по господарству,носив хліб, дід склав заповіт на нього.

Відповідачка ОСОБА_43. не визнала позов,Пояснила,що її мати отримала хату в селі. Її мати та ОСОБА_46.співмешкали з 1977 року по 2001 рік.ОСОБА_46. зловживав спиртними напоями,бив матір,був дуже жорстоким,тому мати покинула його.Вона почала їздити до нього восени 2006 року,приїздила,щоб оформити земельний пай.Він жив в поганих умовах,говорив,що діти до нього не приходять.Вона не просила його писати на неї заповіт.Гроші та спирне до нього не привозила.

Представник Наливайківської сільської ради  пояснила в судовому засіданні,що коли ОСОБА_46. був в нетверезому стані-був жорстокий до матері відповідачки.В 2001 році мати відповідачки покинула ОСОБА_46. і виїхала з села.Після цього ОСОБА_46. лікувався від алкоголізму,город не обробляв,діти його не доглядали.Поховали його діти.Коли робив заповіт на ОСОБА_43- був тверезий,з окулярами прийшов до сільської ради.Вона (сільський голова) не була присутня при цьому,посвідчував заповіт секретар сільської ради.ОСОБА_46. приватизував хату в 2004 році.

Треті особи ОСОБА_44. та ОСОБА_45. в судове засідання не з”явились,згідно заяв до суду підтримали позовні вимоги.

З показів свідка ОСОБА_48. вбачається, що ОСОБА_46.приходив до сільської ради для складення заповіту на ОСОБА_43. в тверезому стані,користувався окулярами,читав текст заповіту перед підписанням.

Свідок ОСОБА_49. пояснив в судовому засіданні,що він раніше був сільськи головою.Знав ОСОБА_46.,- той був алкоголіком,разів 5-6 лікувався від алкоголізму.Інколи вів себе неадекватно,міг говорити таке,що не відповідає дійсності.ОСОБА_46. доглядала ОСОБА_40(позивачка ОСОБА_40.),мила його,прала одяг.

Таке ж вбачається з показів свідка ОСОБА_50.

З показів свідка ОСОБА_51. вбачається, що ОСОБА_46.,хоч і випивав,але був адекватною особистістю.

Свідок ОСОБА_52. пояснила в судовому засіданні,що 15.12.2006 року вона бачила ОСОБА_46. п”яним.Це було зранку,він спав на лавці.

З свідоцтва про смерть (а.с.10) вбачається, що ОСОБА_46. помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

З заповіту від 18.10.2005 року (а.с.14),посвідченого секретарем Наливайківської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_46. заповів все своє майно ОСОБА_41(позивачу).

З свідоцтва про право власності (а.с.15) вбачається, що ОСОБА_46. на праві власності належав житловий будинок вАДРЕСА_5

З заповіту від 15.12.2006 року (а.с.40) видно,що ОСОБА_46. заповів все своє майно відповідачці ОСОБА_43.,заповіт посвідчено секретарем Наливайківської сільської ради.

З довідки Наливайківської сільської ради від 17.01.2007 року № 70 (а.с.18) вбачається, що ОСОБА_40. похоронила свого батька ОСОБА_46. за свої кошти.

З довідки Наливайківської сільської ради від 17.01.2007 року (а.с.19) вбачається, що ОСОБА_46. та ОСОБА_40. проживали разом  і вели спільне господарство.

З довідки Макарівської Центральної районної лікарні від 25.01.2007 року вбачається, що ОСОБА_46.,ІНФОРМАЦІЯ_6  перебував на диспансерному обліку у нарколога з 2001 року.

З Акту судово-психіатричної,посмертної експертизи від 14.12.2007 року вбачається, що ОСОБА_46. в період підписання заповіту (15.12.2006 року) виявляв ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю (хронічний алкоголізм) з особистісними відхиленнями.Вказані психічні розлади у ОСОБА_46.  в період підписання заповіту (15.12.2006 року) суттєво впливали на його  можливість усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Такий висновок  був зроблений судово-психіатричною експертною комісією на підставі досліджених нею матеріалів справи : амбулаторної карти хворого, виписок з історії хвороби з Київського обласного  наркологічного диспансеру,де ОСОБА_46. був на лікуванні в 1990 р,в 1993-1994 р.р.,в 2000 році та в 2001 році,медичної карти стаціонарного хворого,показів свідків в судовому засіданні).

У відповідності  до ст..225 ЦК України правочин,який дієздатна особа вчинила у момент,коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними,може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а  в разі її смерті- за позовом інших осіб,чиї цивільні права або інтереси порушені.

З урахуванням Акту посмертної судово-психіатричної експертизи від 14.12.2007 року та   всіх обставин справи,суд вважає,що є достатні підстави вважати,що ОСОБА_46. при складанні 15.12.2006 року заповіту на ім.”я ОСОБА_43.  не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати .

Ознаками неусвідомлених та некерованих дій особи  є їх необґрунтованість попередніми фактичними обставинами,нелогічність,безпідставність.

Безпідставність та нелогічність поведінки ОСОБА_46. вбачається в тому,що він 15.12.2006 року  склав заповіт на ОСОБА_43.,яка не є його родичкою, його не доглядала,не цікавилась ним тривалий час і з”явилась у нього в дома лише декілька раз .При цьому позбавив права на спадщину дітей та  онука ,мати якого ОСОБА_40. (дочка ОСОБА_46.)  та сам онук ОСОБА_41. доглядали його.

У відповідності до ст..203 ч.3 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З показів позивача ОСОБА_42. в судовому засіданні вбачається, що відповідачка ОСОБА_43. ще в період,коли ОСОБА_46. був живий,цікавилась питанням можливої спадщини-житлового будинку,що свідчить про цілеспрямованість її дій та вчинків.

З наведених підстав позов підлягає задоволенню,заповіт ОСОБА_46. від 15.12.2006 року необхідно визнати недійсним і допустити спадкування згідно заповіту ОСОБА_46 . від 18.10.2005 року.

 

     На підставі наведеного та керуючись ст..225 ЦК України, ст..ст.60,215 ЦПК України, суд

                                                                        В И Р І Ш И В :

Позов задовільнити.

Визнати заповіт,складений від імені ОСОБА_46 на користь ОСОБА_43,посвідчений секретарем Наливайківської сільської ради Макарівського району ОСОБА_48. 15.12.2006 року, та зареєстрований під № 300,недійсним та допустити спадкоємство за заповітом,складений ОСОБА_46. 18.10.2005 року на ім.”я ОСОБА_41 .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

 

 

                                                Суддя                                  П.М.Тюхтій

                                                                                                                      № 2-о-40/08

                                                                          Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

 5.05.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.при секретарі Музиченко О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за  заявою ОСОБА_53 ,заінтересована особа Фасівська сільська рада,про встановлення факту родинних відносин,

                                                                       В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з вказаною заявою,посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7у віці 84 роки померла його тітка ОСОБА_54,яка до дня смерті проживала в АДРЕСА_7.Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_7ОСОБА_54. була рідною сестрою його батька ОСОБА_55.,який також помер.Він має право на спадкування майна,належного тітці,оскільки вона проживала одиноко,інші спадкоємці відсутні.Оскільки документи,які підтверджували їхні родинні відносини , відсутні,що підтверджується  архівними довідками,просив суд встановити факт,що він є рідним племінником ОСОБА_54 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7

В судовому засіданні заявник підтвердив наведене,свої вимоги підтримав.Пояснив,що тітка проживала одиноко,померла вона в лікарні,про що він не знав.Похоронив тітку монастир.

Зацікавлена особа свого представника до суду не направила,згідно  листа до суду визнала вимоги ОСОБА_53. обґрунтованими.

Вислухавши пояснення заявника,свідків,дослідивши письмові докази,суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог заявника,оскільки вони не підтверджується належними доказами.

З свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_54 померла ІНФОРМАЦІЯ_7в м.Києві.

Належних доказів про те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_7ОСОБА_54. була його тіткою,рідною сестрою батька,заявник суду не представив.

Свідки ОСОБА_56,ОСОБА_57та ОСОБА_58 давали покази в судовому засіданні,що ОСОБА_54.-була тіткою ОСОБА_55.,заявника по справі.Проте вказаний факт не може бути підтверджений лише одними показаннями свідків.До того ж відповідно до ст..63 ЦПК України не є доказом по справі показання свідка,який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.А вказані свідки свідчили з приводу родинних відносин ОСОБА_53. та ОСОБА_54. не  на підставі відомих їм документів,а на підставі відомої їм як односельцям інформації.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини,на які вона посилається як  на підставу своїх вимог і заперечень.

       На підставі наведеного та керуючись ст..ст.60,215 ЦПК України, суд

                                                                           В И Р І Ш И В:

В задоволенні вимог ОСОБА_53 . відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

 

 

 

                                         Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

                                                                                                                № 2-230/08

                                                                          Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

 6.05.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.при секретарі Лигі Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_59,ОСОБА_60до ОСОБА_61про захист честі,гідності та ділової репутації,

                                                                         В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 10 та 20 вересня 2007 року до них звернулись працівники міліції про надання пояснень з приводу заяви ОСОБА_61.,в якій він заявляв,що вони (позивачі) начебто погрожували йому.Вони не погрожували відповідачу ніколи.Така інформація ганьбить їхню честь,гідність та ділову репутацію,що викликало у них душевні хвилювання.Просили суд зобов”язати відповідача спростувати у газеті „Макарівські вісті” неправдиву інформацію подану ним до відділу міліції.

В судовому засіданні позивачі підтримали позов.

Позивач ОСОБА_60. показав,що в 2005 році між ним та відповідачем був конфлікт,коли він за „шкірки” потягав ОСОБА_61. за те, що той ображав його матір.Проте він відповідача не бив.Йому набридло давати пояснення працівникам міліції.

Відповідач не визнав позову.Пояснив,що  в 2005 році  його побив ОСОБА_60.Міліція не приймала ніякого рішення,тому він декілька раз звертався до райвідділу міліції з заявами про притягнення до  кримінальної відповідальності ОСОБА_60.Була постанова про відмову в порушенні кримінальної справи,яку він оскаржив прокурору.

Вислухавши пояснення сторін,свідка,дослідивши письмові докази,суд вважає,що позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_61. дійсно звертався до райвідділу міліції зі скаргами на дії ОСОБА_60.Проте конфлікт між ними дійсно був в 2005 році,про що свідчать постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.10.2007 року та покази позивача ОСОБА_60. та  свідка ОСОБА_62.

Відповідач звертався з заявами до повноважного органу на захист,як він вважав,порушених його прав.Його метою не було розповсюдження неправдивої інформації стосовно позивачів.

Тому  такі дії відповідача є правомірними,а позов необґрунтований.

                

       На підставі наведеного та к еруючись ст..ст.60,209 ч.3,215 ЦПК України, суд

                                                                         В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

 

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

 

 

 

 

                                                      Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                              До СПД „ОСОБА_63 .”

 

 

 

             В зв”язку з розглядом  цивільної справи за позовом ОСОБА_64. до ОСОБА_65.,на підставі ст..137 ЦПК України прошу в строк до 27.05.2008 року надати до Макарівського районного суду для огляду в судовому засіданні технічну документацію по виготовленню на підставі розпорядження Макарівської РДА від 10.05.2006 року  державного акту на право власності на земельну ділянку розміром  0,20 га для ведення ОСГ в смт.Макарів на ім.”я ОСОБА_65(АДРЕСА_8 ).

 

 

 

 

 

                              Суддя Макарівського районного суду

                                          Київської області                                                   П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                   № 2-а-807

 

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                   І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

7.05.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.при секретарі Лигі Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_66до Макарівської районної державної адміністрації,Управління земельних ресурсів Макарівського району,треті особи ОСОБА_67,ОСОБА_68 ,про визнання рішення про вилучення земельної ділянки незаконним,

             

                                                                В С Т А Н О В И В:

                                                

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що він є засновником фермерського господарства "Клим", зареєстрованого та розташованого за адресою: АДРЕСА_9  28.03.2003 року за № 751 приватним нотаріусом було посвідчено договір оренди земельної ділянки,укладений між Макарівської райдержадміністрацією та ним.Договір зареєстровано у виконкомі Забуянської сільської ради Макарівського району.За умовами вказаного договору йому в користування терміном на 40 років передано на праві оренди земельна ділянка площею 11,655 га в межах Забуянської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.Сторони домовились,що зміна умов договору можлива лише за взаємною згодою сторін.

Однак, в порушення умов зазначеного договору оренди та вимог чинного цивільного і земельного законодавства відповідач - Орендодавець Макарівська районна державна адміністрація Київської області вилучила частину належної йому на праві оренди земельної ділянки та на підставі розпоряджень  перадала  її у власність фізичних осіб:

на підставі рішення №474 від 07.06.2006 р. передала у власність ОСОБА_68. - 1,93 га. земельної ділянки, розташованої в межах земель АДРЕСА_9.

Крім того, на підставі рішення №107 від 28.02.2005 р. Макарівська райдержадміністрація передала у власність ОСОБА_68. - 2,25 га. земельної ділянки, розташованої в межах земель АДРЕСА_9.Тому просив суд постановити    рішення,    яким    визнати    незаконними    рішення

Макарівської районної державної адміністрації Київської області №474 від

07.06.2006 р. про передачу у власність ОСОБА_67- 1,93

га. земельної ділянки, розташованої в межах земель Забуянської сільради

Макарівського р-ну Київської області та    рішення

Макарівської районної державної адміністрації Київської області №107 від

28.02.2005 р. про передачу   у власність ОСОБА_68-

2,25   га.   земельної   ділянки,   розташованої   в   межах   земель   Забуянської

сільради Макарівського р-ну Київської області.

В судовому засіданні позивач,його представник підтримали позов.З пояснень позивача вбачається, що він є засновником СФГ,на переданій йому земельній ділянці вирощує сільськогосподарську продукцію.

Представник Макарівської райдержадміністрації не визнала позов.Пояснила,що ОСОБА_68та ОСОБА_67на законних підставах отримали земельні ділянки,відповідно до ст.. 118 ЗК України.Їм виготовлено пректи землеустрою,ділянки були вільні.Рішення про вилучення у позивача  частини земельної ділянки немає,зміни до договору оренди від 28.03.2003 року не вносились,він є чинним.

Представник Управління земельних ресурсів не визнала позовних вимог.Пояснила,що технічна документація на земельні ділянки ОСОБА_68та ОСОБА_67відсутня,хоча на їх ім.”я видавались державні акти про право власності на земельні ділянки.

Представник третьої особи ОСОБА_68. не визнав позову.

Третя особа ОСОБА_67 в судове засідання не з”явилась.

Всилухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази,суд вважає,що позов підлягає задоволенню.

Так, з договору оренди від 28.03.2003 року між Макарівської районною державною адміністрацією та позивачем ОСОБА_66 .,що посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у виконкомі Забуянської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_66. для  ведення селянського (фермерського) господарства передано в оренду на строк 40 років земельну ділянку площею 11,665 га в межах Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області .СПД ОСОБА_69 було виготовлено кадастровий план вказаної земельної ділянки.

З довідки Управління земельних ресурсів № 1931 від 16.04.2008 року вбачається, що в архіві Управління наявна технічна документація із каталогом координат земельної ділянки площею 11,665 га,що передана ОСОБА_66. на умовах оренди.

У відповідності до ст..126 ч.2 ЗК України право оренди землі оформляється договором,який реєструється відповідно до закону.

Оскільки умови договору оренди від 28.03.2003 р. за згодою сторін не змінювались,у позивача відповідно до вимог Земельного кодексу частина земельної ділянки не вилучалась,тому передача гр..гр.ОСОБА_68. та ОСОБА_67. відповідно до розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації  № 107 від 28.02.2005 року та № 474 від 7.06.2006 року земельних ділянок за рахунок земельної ділянки,що належить позивачу на праві оренди,є неправомірною.

У відповідності до ст..155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта,яким порушуються права особи щодо володіння,користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою,такий акт визнається недійсним.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст.116,118,126,155 ЗК України,ст..ст.60,215 ЦПК України,суд

 

                                                                 В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області  № 474 від 7.06.2006 року в частині передачі у власність ОСОБА_68 земельної ділянки площею 1,9399 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель,що надана згідно договору оренди від 28.03.2003 року ОСОБА_66для ведення селянського (фермерського) господарства.

Визнати недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області  № 107  від 28.02.2005 року   в частині передачі у власність ОСОБА_67 земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та 0,25 га для обслуговування житлового будинку за рахунок земель,що надана згідно договору оренди від 28.03.2003 року ОСОБА_66 для ведення селянського (фермерського) господарства.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

 

 

                                                 Суддя                                  П.М.Тюхтій     

 

 

                                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                                           І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

26.05.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Лигі Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_69 до Комунального підприємства Київської обласної ради „Макарівське БТІ”.третя особа ОСОБА_70, про визнання незаконним накладення дисциплінарного стягнення,поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заподіяної моральної шкоди,

 

                     Керуючись ст..ст.                                                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                  № 2-366/08

 

                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                              І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

26.05.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Лигі Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_71до ОСОБА_72 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання покупцем іншої особи,

 

           Керуючись ст..ст.58 ч.2,60 ЦК України 1963 року,ст..ст.209 ч.3,60,215 ЦПК України, суд

                                                           В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати договір купівлі-продажу жилого будинку вАДРЕСА_10,укладений між ОСОБА_73та ОСОБА_74 та посвідчений 3.09.1988 року виконкомом Чорногородської сільської ради Макарівського району за № 17 частково недійсним, в частині покупця жилого будинку, та визнати покупцем за договором ОСОБА_71.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів  з часу проголошення рішення.

 

 

 

                                             Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                          П О С Т А Н О В А              № 2-а-225

                                                           І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

29.05.2008 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.,при секретарі Лигі Л.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_75 до Лишнянської сільської ради,третя особа ОСОБА_76, про зобов”язання надати дозвіл на приватизацію житлового будинку,

                                                                    В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась  до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що  вона ,її дочка ОСОБА_77.,онуки ОСОБА_78та ОСОБА_79 зареєстровані в житловому будинку по АДРЕСА_11 ,який з 2000 року перебуває на балансі Лишнянської сільської ради.В будинку також зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_80.,шлюб їх розірвано в 1996 році.Вона звернулась до виконкому Лишнянської сільської ради з заявою про надання згоди на приватизацію житла.проте відповідач відмовив їй,посилаючись на сімейні відносини між нею та ОСОБА_80.,який проти приватизації житла.Її право на користування вказаним житлом підтверджено  рішенням Апеляційного суду Київської області 17.05.2007 року.

Просила суд зобов”язати посадових осіб Лишнянської сільської ради надати їй та членам її сім”ї дозвіл на приватизацію вказаного житла.

В судовому засіданні представник позивачки підтвердив наведене та вимоги позову.

Представник відповідача не визнав позову,посилаючись на те, що  ОСОБА_80.,який проживає в будинку, не дає згоди на приватизацію житла.Позивачка не проживає в будинку,хоча зареєстрована разом з дочкою та онуками.

ОСОБА_80. не визнав позову,пояснив,що останні 14 років проживає в будинку з співмешканкою,яка в будинку не зареєстрована.Позивачка після розлучення з ним в будинку не проживає.Він сам проводив ремонт,сплачує квартплату.

Вислухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази,суд вважає,що вимоги позивачки не ґрунтуються на вимогах закону і задоволенню не підлягають.

Так, судом встановлено, що позивачка,ОСОБА_80.вселились у вказане житло з підставі,передбачених ЖК України. Позивачка після розлучення з ОСОБА_80. в 1996 році в спірному житлі не проживає,хоча,як свідчать довідки Лишнянської сільської ради,зареєстрована в будинку АДРЕСА_10 разом з дочкою та онуками.

В будинку постійно проживає ОСОБА_80.,несе витрати по утриманню житла,сплачує квартирну плату,проти приватизації житла заперечує.

Вказаний будинок відноситься до державного житлового фонду,перебуває на балансі Лишнянської сільської ради.

У відповідності до ст.. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни,які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебувають на квартирному обліку.

Тому відмова посадових осіб Лишнянської сільської ради  в наданні дозволу на приватизацію житлового будинку позивачці,в якому вона не проживає,є правомірною.

Позивачка,яка має право на користування вказаним житлом,повинна реалізувати таке  право,і вселитись в будинок,після чого вирішувати питання про приватизацію житла.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст.163- 165 КАС України, суд

                                                                    П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів  пілся подання заяви про апеляційне  оскарження,яку може бути подано протягом  десяти днів з часу проголошення постанови.

                                            Суддя                                  П.М.Тюхтій

 

                                                          Суддя                                  П.М.Тюхтій