Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3630/ 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів Коваленко А.І., Денисенко Т.С. При секретарі: Посник Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічна фірма «МК-Інватруд ЛТД»про стягнення заборгованості за кредитним договором № КЛ-11 від 20 травня 2005 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі ПАТ «ВТБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічна фірма «МК-Інватруд ЛТД»(далі ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД») про стягнення заборгованості за кредитним договором № КЛ-11 від 20 травня 2005 року.
Позивач зазначав, що 20.05.2005 року між АКБ «Мрія»(правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк») та ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»був укладений кредитний договір № КЛ-11 (далі Кредитний договір), до якого вносилися зміни шляхом укладання Додаткової угоди від 14.08.2006р., Додаткової угоди №2 від 01.10.2007р., Договору про внесення змін № 4 від 29.04.2010р.
За умовами Кредитного договору АКБ «Мрія»надало ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»грошові кошти у вигляді відкличної кредитної лінії в сумі 1203743,00 грн., зі строком користування по 30.09.2011 року, зі сплатою 19,0% річних за користування кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між АКБ «Мрія»та ОСОБА_2 01.10.2007 року був укладений договір поруки №11.02./07-ДП07 (далі Договір поруки), до якого вносилися зміни шляхом укладання Договору про внесення змін №1 від 29.04.2010р.
Всупереч вимогам діючого законодавства ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»порушило умови Кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 03.02.2012 року має заборгованість перед ПАТ «ВТБ Банк». Загальна сума заборгованості становить 638100,13 грн.
Згідно п.4 п.5 Договору поруки сторони визначили, що у разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків.
З урахуванням вимог чинного законодавства та зазначених обставин позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк»заборгованість за Кредитним договором на загальну суму 638100,13 грн. та судові витрати в сумі 3219,00 грн.
В процесі розгляду справи ПАТ «ВТБ Банк»подало до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.52-53), в якій з урахуванням того, що з часу подання позову ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»частково погашена заборгованість, просило стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк»644515,05 грн., в тому числі: прострочена заборгованість з погашення кредиту -564222,02 грн.; прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом -9875,58 грн.; пеня за прострочення зобов'язань з погашення кредиту -62556,55 грн.; пеня за прострочення зобов'язань з погашення кредиту, що була нарахована станом на 29.04.2010р. -7813,80 грн.; пеня за прострочення зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом -47,10 грн. та судові витрати в сумі 3219,00 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»суму заборгованості за кредитним договором № КЛ-11 від 20 травня 2005 року в розмірі 636701,25 грн., з яких прострочена заборгованість з погашення кредиту -56422,02 грн., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом -9875,58 грн., пеня за прострочення зобов'язань з погашення кредиту -62556,55 грн., пеня за прострочення зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом -47,10 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»судовий збір у розмірі 3219,00 грн.
В задоволенні позову про стягнення пені станом на 29 квітня 2010 року відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким позивачу відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 20.05.2005 року між АКБ «Мрія»(правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк») та ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»- в особі директора товариства ОСОБА_2 - був укладений кредитний договір № КЛ-11 (далі Кредитний договір), до якого вносилися зміни шляхом укладання Додаткової угоди від 14.08.2006р., Додаткової угоди №2 від 01.10.2007р., Договору про внесення змін № 4 від 29.04.2010р. За умовами Кредитного договору АКБ «Мрія»надало ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»грошові кошти у вигляді відкличної кредитної лінії в сумі 1203743,00 грн., зі строком користування по 30.09.2011 року, зі сплатою 19,0% річних за користування кредитом (а. с. 10-26).
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між АКБ «Мрія»та фізичною особою - ОСОБА_2 - 01.10.2007 року був укладений договір поруки №11.02./07-ДП07 (далі Договір поруки), до якого вносилися зміни шляхом укладання Договору про внесення змін №1 від 29.04.2010 р. (а. с. 8-9).
ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»порушило умови Кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 03.02.2012 року має заборгованість перед ПАТ «ВТБ Банк». Загальна сума заборгованості становить 638100,13 грн. Згідно п. 4 п. 5 Договору поруки сторони визначили, що у разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 526, 610, 611, 612, 629 ЦК України, якими передбачені загальні умови виконання зобов'язання, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність порушення зобов'язання.
Також суд вірно врахував приписи статей 1048, 1054 ЦК України -щодо виконання сторонами умов кредитного договору.
При цьому суд виходив з того, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, в силу вимог статей 543, 554 ЦК України боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а в силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 полягають в тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Ці доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.
Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно роз'яснень пункту 24 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
В цій частині висновки суду першої інстанції також узгоджуються і з позицією Верховного Суду України, висловленою в Постанові Верховного Суду України від 18.07.2012 року (в справі № 6-78цс12).
Згідно приписів статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Зі змісту Постанови Верховного Суду України від 18.07.2012 року (в справі № 6-78цс12), яка ухвалена в зв'язку з неоднаковим застосуванням закону, Верховним судом викладена наступна правова позиція: «Якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя».
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
З матеріалів справи видно, що пунктом 11 договору поруки сторони визначили, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Договором про внесення змін № 1 до даного договору поруки зміст пункту 2 договору поруки викладено в наступній редакції: «2. Згідно Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 1203743 грн. 00 коп. зі строком повернення по 30.09.2011 р. та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 19 процентів річних (основне зобов'язання) (а. с. 8-9).
Таким чином, твердження апелянта, що шестимісячний строк для пред'явлення банком вимоги сплив, а порука є припиненою, спростовуються тим, що позовна заява зареєстрована судом 20.02.2012 року -до спливу шестимісячного строку, до того ж, порука не може бути визнана припиненою, оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконані.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосуються того, що між банком та ТОВ ВТФ «МК-Інваатруд ЛТД» були укладені відповідні Додаткові угоди до кредитного договору, згідно яких обсяг відповідальності зріс. Проте, його як поручителя, не повідомили про такі зміни.
Такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи.
З матеріалів справи видно, що кредитний договір № КЛ-11 від 20.05.2005 року з усіма Додатковими угодами до нього підписаний директором ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»- ОСОБА_2, договір поруки від 01.10.2007 року № 11.02./07-ДП07 та Договір № 1 від 29.04.2010 р. про внесення змін до договору поруки також підписані тою самою особою -ОСОБА_2, який при підписанні договору поруки діяв як фізична особа та не міг не знати про факт узгодження з ним і підписання ним змін до кредитного договору. За таких обставин твердження апелянта ОСОБА_2, що зміни до кредитного договору були внесені Додатковими угодами без повідомлення його, як поручителя, мають характер припущення.
Також апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням приписів п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, оскільки суд не зупинив провадження у справі до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 50009/642/12 за позовом ПАТ ВТБ «Банк»до ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»про стягнення заборгованості за даним кредитним договором.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні клопотання представника відповідача щодо зупинення провадження з вищевказаних підстав, діяв у відповідності до вимог статті 201 ЦПК України, якою, зокрема, передбачений обов'язок суду зупинити провадження у справі і у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Як видно з матеріалів справи, відсутня сама по собі така підстава, як неможливість розгляду цієї справи, оскільки ухвалення рішення господарським судом в справі за позовом ПАТ ВТБ «Банк»до ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»про стягнення заборгованості за кредитним договором не впливає на правовідносини, які існують між ПАТ ВТБ «Банк»та ОСОБА_2 та не звільнює відповідача від виконання обов'язків, передбачених договором поруки.
Відповідач ОСОБА_2, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, які зобов'язують його на засадах змагальності доводити свої позовні вимоги переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів не надав, надані позивачем письмові докази не спростував та не заявив ніяких клопотань з приводу можливості такого спростування відповідними доказами.
Відтак підстави для скасування судового рішення, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: