У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р. Справа № 50278/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Гулида Р.М.

суддів: Улицького В.З., Каралюса В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення дій,-

встановила:

22 липня 2011 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про зобов'язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії за період з 13 січня 2011 року по 18 червня 2011 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та з урахуванням надбавки відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». Проте, відповідач її не виплачує.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення дій з 13 січня 2011 року по 21 січня 2011 року включно, залишено без розгляду.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2011 року позов задоволено.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області провести перерахунок та виплату недоплаченої підвищеної пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 22 січня 2011 року по 18 червня 2011 року та врахувати пільги передбачені ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним:

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач є дитиною війни та відноситься до осіб які проживають в гірських населених пунктах, що підтверджується відповідними посвідченнями, а відтак, має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що проживає, працює або навчається в гірському населеному пункті , збільшується на 20%.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 січня 2011 року по 18 червня 2011 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2011рік» розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2011 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Саме тому суд першої інстанції зобов'язав відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 січня 2011 року по 18 червня 2011 року з врахуванням виплачених сум.

Отже, нарахування та виплата у 2011 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за період з 22 січня 2011 року по 18 червня 2011 року, оскільки при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч.9, 10 ст.1832 КАС України).

Керуючись ст.160, 1832, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2011 року у справі №2а-1029/11/0709 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді Улицький В.З.

Каралюс В.М.