Справа №1304/2-1977/11 Головуючий у 1-й інстанції -Курилець А.Р.
Провадження № 22-ц/1390/2272/12 Доповідач в 2-й інстанції -Савуляк Р.В.
Категорія 34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Савуляка Р.В.,
суддів: Богонюка М. Я., Приколоти Т.І.,
секретаря: Рванцовій О.О.
з участю: представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -ОСОБА_4, представника Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»- Янковської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
13 травня 2011 року представник за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»про відшкодування шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою.
У своїх вимогах посилався на те, що 07 лютого 2007 року у м. Львові по вул. Пасічній, 49 сталася дорожньо - транспортна пригода в результаті якої водій дорожньо- ремонтної служби ДТГО «Львівська залізниця»ОСОБА_6, керуючи службовим автомобілем «Тойота Лендкрузер»р.н.з. НОМЕР_2, вчинив зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенц»р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3
Останній керував зазначеним транспортом на підставі довіреності, яку йому видав ОСОБА_2
18 листопада 2010 року відносно ОСОБА_6 було винесено постанову про закриття адміністративного провадження по ст.124 КУпАП, за закінченням строків давності.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження, вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_2 становить 8397,73 гривень.
Зважаючи на те, що відповідач не сплатив вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, то на вимогу кредитора, зобов»язаний сплатити індекс інфляції за весь час прострочення, в сумі 15084,70 гривень, а також три проценти річних, що становить1056,73 гривень.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6, який на той час пербував у трудових відносинах із відповідачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазнали моральних страждань. Крім того, водій ОСОБА_3 поніс додаткові витрати на проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля «Мерседес Бенц»р.н.з. НОМЕР_1 в сумі 1011,75 гривень.
Просили стягнути в користь ОСОБА_2 16141,43 гривень матеріальної, 5000 гривень моральної шкоди та судові витрати.
В користь ОСОБА_3 - 1011,75 гривень матеріальної, 2500 гривень моральної шкоди та судові витрати (а.с.5-9).
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Рішення суду оскаржив їхній представник ОСОБА_4
В апеляційній скарзі посилається на те, що цивільний позов до відповідача був пред»явлений після залишення в силі апеляційним судом Львівської області (30 березня 2011 року) постанови Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2010 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ст.124 КУпАП. Тому ними не пропущено загальний строк позовної давності у три роки.
Крім того, відповідач не звертався із заявою про застосування строку давності, як на підставу для відмови у позові.
Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2011 року стасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів - ОСОБА_4, на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача -Янковської І.М. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2011 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачами звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки з моменту заподіяння шкоди - з 07 лютого 2007 року і до моменту звернення в суд за захистом свого порушеного права -13 травня 2011 року пройшло більше трьох років, що є підставою для відмови у позові.
З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом та матеріалами справи установлено, що 07 лютого 2007 року у м. Львові по вул. Пасічній,49 сталася дорожньо - транспортна пригода, в результаті якої автомобіль «Тойота Лендкрузер»р.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, вчинив зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенц»р.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, і яким по дорученню керував ОСОБА_3
У той же день, працівниками УДАІ при ГУ МВСУ у Львівській області відносно ОСОБА_6 було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КпАП України, і у подальшому, матеріали справи було скеровано до Галицького районного суду м. Львова для розгляду по суті.
Постановою судді Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2010 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за ст.124 КпАП було закрито у зв»язку із закінченням, на момент розгляду справи, строків, передбачених ст.38 КпАП України.
У той же час, як убачається із мотивувальної частини постанови суду від 18.11.2010 року, причиною зазначеної дорожньо - транспортної пригоди є те, що водій дорожньо - ремонтної служби ДТГО «Львівська залізниця ОСОБА_6, 07.02.2007 року, о 9 год. 20 хв., керуючи службовим автомобілем «Тойота Лендкрузер»р.н.з. НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував стану дорожнього покриття, вчинив зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенц»р.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3
Причиною дорожньо - транспортної пригоди є порушення водієм ОСОБА_7 п.п.2.3, 12.1,13.1 ПДР України.
Таким чином, днем коли позивачі довідалися про порушення свого права та про особу яка його порушила є 18 листопада 2010 року. До того часу особу винного у дорожньо - транспортній пригоді не було встановлено.
Тому, звертаючись 13 травня 2011 року до суду про захист порушеного свого права, позивачі не порушували загальну позовну давність.
При встановлених обставинах у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у позові за спливом строків давності.
В результаті зіткнення при дорожньо - транспортній пригоді, автомобіль «Мерседес Бенц»р.н.з. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень і вартість матеріального збитку, згідно експертного автотоварознавчого дослідження, становить 8397,73 гривень (а.с.17-24).
Вказана сума на підставі ст.1166, 1172 ЦК України підлягає стягненню із відповідача - Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в користь ОСОБА_2 -власника автомобіля «Мерседес - Бенц»р.н.з. НОМЕР_1.
Також з відповідача в користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати в сумі 542 гривень (ст.88 ЦПК України).
Водієм ОСОБА_3 внаслідок розгляду справи понесені додаткові витрати по проведенню експертиз, він оплатив:
висновок спеціаліста №742/07 експертного дослідження по заяві ОСОБА_3 від 14.02.2007 року -300 гривень;
висновок №3804 автотехнічної експертизи з дослідження обставин зіткнення транспортних засобів від 22.02.2008 р. -704,70 грн.
послуги банку 7,05 грн.
Разом 1011,75 гривень (а.с. 16), та судові витрати -328 гривень (а.с.2,3) .
Також внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, що мала місце 07 лютого 2007 року з вини ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричинено моральну шкоду.
Моральна шкода полягає у тому, що внаслідок пошкодження автомобіля, ОСОБА_2 залишився без засобу пересування упродовж тривалого періоду у зв»язку з необхідністю його ремонту та приведення до попереднього стану.
Автомобіль такого типу використовується для перевезення вантажів, та є джерелом отримання доходу.
Також моральні страждання внаслідок дорожньо- транспортної пригоди були спричинені ОСОБА_3 Адже останній відчував, до певної міри, і свою вину перед власником автомобіля за його пошкодження. Останній змушений був вживати всіх законних способів для встановлення винної особи та здійснення ремонту автомобіля.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ №5 від 25.05.2001 року, за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов»язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130,132-134 КЗпП).
Тому з урахуванням обсягу страждань, яких зазнали позивачі, характеру немайнових витрат, їх тривалості, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності виваженості та справедливості з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_8 слід стягнути 2 000 гривень моральної шкоди, по 1000 гривень кожному.
Вимоги ОСОБА_2 про стягнення в його користь 5000 гривень та ОСОБА_3 про стягнення 2500 гривень моральної шкоди є дещо завищеними, належним чином не мотивовані, тому в такому розмірі не може бути стягнутою.
Відсутні підстави для стягнення з відповідачів в користь ОСОБА_2 15084,70 гривень інфляційних нарахувань та 1056,73 грн. 3% річних за порушення строків виконання зобов»язань враховуючи те, що право вимоги у позивача виникло лише з 18 листопада 2010 року.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції від 16 грудня 2011 року слід частково скасувати, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення яким стягнути із Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в користь ОСОБА_2 8397 (вісім тисяч триста дев»яносто сім) гривень 73 коп. заподіяної матеріальної шкоди, 1000 (одна тисяча) гривень моральної шкоди та 542 (п»ятсот сорок дві) гривні судових витрат.
В решті позовних вимогах ОСОБА_2 -відмовити.
Стягнути із Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в користь ОСОБА_3 -1011 (одна тисяча одинадцять) гривень 75 коп. витрат за проведення експертних досліджень,1000 (одна тисяча) гривень моральної шкоди та 328 (триста двадцять вісім гривень) судових витрат.
В решті позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Богонюк М.Я.
Приколота Т.І.