УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів Вакарук В.М., Шишко А.І.
секретаря Сем"янчук С.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду від 22.06.2006 року,-
встановила:
Рішенням Яремчанського міського суду від 22.06.2006 року задоволено позов ОСОБА_2
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Уг частини житлового будинку НОМЕР_1 вартістю 45007 грн., який розташований в АДРЕСА_1
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1352 грн. судових витрат.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що в 1990 році рішенням Ворохтянської селищної ради від 24.01.1990 року йому виділено земельну ділянку яка знаходиться по АДРЕСА_1, а Яремчанської міської ради для будівництва індивідуального житлового будинку площею 0,10 га, якою користувалися його батьки.
Житловий будинок ним побудовано в період з 1990 по 1995 рік за власні кошти.
В 1996 році будинок прийнято в експлуатацію та видано йому свідоцтво про право власності на житловий будинок.
В 1998 році зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, яка з того часу стала проживати в його будинку, однак будь-якого спільного господарства не вели.
Суд першої інстанції, вважає апелянт, необгрунтовано взяв до уваги пояснення свідків зі сторони позивачки та не дав належної оцінки поясненням свідків, які ствердили, що ОСОБА_2 не приймала жодної участі в будівництві будинку. Позивачка також не представила належних письмових доказів про придбання будівельних матеріалів.
В рішенні суду не зазначено на підставі яких доказів зроблено висновок, що вклади сторін в будівництві будинку є рівними і не навів у рішенні мотивів, з яких виходив при визначенні розміру часток сторін у спірному майні.
Посилаючись на викладені обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2
Апелянт ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду вимоги апеляційної скарги
Справа №22-1130/2006р. Головуючий у І інстанції Гребик Л.
Категорія 1,5 Доповідач Пнівчук О.В.
2 підтримав.
Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3доводи апеляційної скарги заперечила.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до виснову, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції дав правильну правову оцінку зібраним доказам по справі та прийшов до обгрунтованого висновку про те, що спірний житловий будинок спільними коштами та працею збудовано ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які в період будівництва будинку перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім"єю, вели спільне господарство та виховували сина ОСОБА_4, 1989 року народження.
Судом встановлено, що сторони після народження сина ОСОБА_4 в 1989 році спочатку проживали в квартирі позивачки по АДРЕСА_3, а пізніше перейшли проживати в будинок по АДРЕСА_1 в смт. Ворохта до батьків відповідача та розпочали будівництво нового житлового будинку на земельній ділянці площею 0,10 га наданій ОСОБА_1 рішенням Ворохтянської селищної ради від 24.01.1990 року.
Згідно пояснень допитаних в судовому засіданні ряду свідків, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13-вбачається що сторони проживаючи однією сім"єю, спільною працею та коштами збудували будинок.
Як родичі позивачки так і родичі відповідача допомагали в придбанні певних будівельних матеріалів, що підтверджується копіями накладених, що за часом придбання матеріалів відповідає періоду будівництва спірного будинку.
Апелянт ОСОБА_1 заперечуючи те, що родичі позивачки допомагали в придбанні будівельних матеріалів натомість не представив суду письмових доказів про те, що весь необхідний будівельний матеріал для будинку придбано виключно ним.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що позивачка власнею працею не приймала участі в будівництві будинку, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачка готувала їжу для родичів, сусідів та знайомих, які проводили роботи по зведенню стін будинку, даху, штукатурки стін, так званими "толоками" за пригощання. Крім того, позивачка особисто проводила внутрішньо-оздоблювальні роботи: побілку, фарбування.
Суперечливими з цього приводу є і пояснення самого відповідача, який в суді першої інстанції пояснював про те, що за виконані роботи позивачкою він оплачував їй гроші, а в засіданні апеляційного суду заперечив будь-яку участь ОСОБА_2 в будівництві будинку.
Надуманими є також пояснення ОСОБА_1 про те, що позивачка стала проживати в спірному будинку з часу реєстрації шлюбу, тобто з 1998 року, а до того тільки приходила в гості до нього та їхнього сина ОСОБА_4, 1989 року народження.
Колегія суддів вважає, що подані апелянтом заяви від імені ОСОБА_2 та акт від 08.07.1991 року про те що ОСОБА_14, прорубавши стіну самовільно зайняла кімнату ОСОБА_2 свідчать про те, що остання в зазначений період часу в квартирі по АДРЕСА_3 не проживала.
Таким чином, висновок суду про те, що будинок НОМЕР_1 в смт "Ворохта", відповідно до вимог ст. 17 п.1 Закону України "Про власність" є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частки яких є рівними-відповідає зібраним доказам по справі.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Яремчанського міського суду від 22.06.2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Судді:
О.В. Пнівчук В.М. Вакарук А.І. Шишко