КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 № 61/382-3/198-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Суліма В.В.

За участю представників:

Від позивача: Гаркавенко С.В. - за дов. № 93/2012/02/13-9

Від відповідача: Бойко О.С. - за дов. Від 04.10.2011

розглянувши матеріали апеляційної скарги Житлово - Будівельного кооперативу «Аеліта» на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2012 по справі № 61/382-3/198-2012 (суддя - Сівакова В. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Житлово - Будівельного кооперативу «Аеліта»

про стягнення 114 202, 94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - Будівельного кооперативу «Аеліта» про стягнення 114 202,94 грн. заборгованості, яка складається з 88 620,73 грн. основного боргу, 5 107,33 грн. пені, 16 380,60 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 4 094,28 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 720204 від 01.05.2003 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Рішенням господарського суду міста Києва № 61/382 від 21.10.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012, позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу 54 807,32 грн. основного боргу, 5 107,33 грн. пені, 16 380,60 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 4 094,28 грн. - 3 % річних, 990,96 грн. державного мита та 204,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 23 813,41 грн. припинено на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України № 61/382 від 24.04.2012 рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 у справі № 61/382 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Скасовуючи вказані рішення Вищий господарський суд України зазначив, що суди повинні були перевірити посилання відповідача на безпідставність використання позивачем тарифів, а отже і щодо неправильності розрахунку боргової суми за договором про постачання теплової енергії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2012 справу № 61/382 прийнято до провадження та присвоєно № 61/382-3/198-2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2012 у справі № 61/382-3/198-2012 позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу 54 807,32 грн. основного боргу, 5 107,33 грн. пені, 14 786,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 4 094,28 грн. - 3 % річних, 787,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 162,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 23 813,41 грн. припинено.

В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житлово - Будівельний кооператив «Аеліта» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права, а тому оскаржуване рішення, на думку апелянта, підлягає скасуванню.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги зазначені в постанові Вищого господарського суду України № 61/382 від 24.04.2012.

Апелянт зазначає, що оскільки у договорі на постачання теплової енергії у гарячій воді не передбачено застосування постанов НКРЄ для визначення вартості теплової енергії, то застосовування їх для встановлення вартості поставленої теплової енергії є неправомірним.

Крім того, відповідач стверджує, що зміна законодавства, щодо затвердження тарифів для позивача, не встановлює прав та обов'язків для відповідача і не змінила п. 2.1. та п. 2.2.3. Договору № 720204 від 01.05.2003, а тому позивач зобов'язаний був ініціювати зміни до договору, що передбачено ч. 2 ст. 632 ЦК України.

Відповідач також посилається не невірний розрахунок пені наданий позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.08.2012.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 61/382-3/198-2012 від 20.08.2012 у зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. у відпустці, для розгляду справи № 61/382-3/198-2012 визначено колегію суддів у складі: Головуючого судді Тарасенко К.В, суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.

21.08.2012 у судовому засіданні оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.10.2012 у зв'язку з неявкою представника позивача.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.05.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Аеліта» (абонент) укладено Договір № 720204 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору при виконанні Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

У відповідності до п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3.2. Договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Пунктом 8.1 Договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4. Договору).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п. 1 додатку № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002, які згідно п. 3 можуть змінюватись в період дії Договору.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) енергопостачальна організація має повідомляти абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження КМДА про їх змінення.

З наведеного вбачається, що Договором не передбачено, що зміна тарифів є обов'язковою підставою для внесення змін до Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

З матеріалів справи вбачається, що кількість спожитої абонентом теплової енергії, за спірний період, не є предметом спору та не заперечується споживачем.

У відповідності до п. 2 додатку № 4 до Договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку № 4 до Договору сторони погодили, що абонент сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця, а в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії за поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Згідно з ч. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Нормами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Нормами ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» закріплено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив за спожиту теплову енергію в гарячій воді використовуючи тарифи які втратили чинність, в розмірі меншому ніж передбачено чинними на момент виникнення заборгованості тарифами, що обумовило виникнення у відповідача заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи позов було подано 08.08.2011, в липні 2011 року відповідачем на користь позивача перераховано кошти за отриману теплову енергію в розмірі 10 000,00 грн., а тому на момент звернення до суду борг було зменшено на 10 000,00 грн., а тому у позові в цій частині судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Крім того, в серпні та вересні 2011 відповідач перерахував позивачу кошти за отриману теплову енергію в сумі 23 813,41 грн., зважаючи, що до прийняття судом першої інстанції рішення по справі відповідачем було частково погашено заборгованість за Договором, провадження по справі підлягає припиненню в частині стягнення 23 813,41 грн. на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що скаржник спожив теплову енергію за період з жовтня 2008 року по червень 2011 року на загальну суму 439 086,90 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, з яких відповідачем на момент розгляду справи судом було сплачено лише 384 279,58 грн. (439 08690 грн. - 350 466,17 грн. (сплачено відповідачем до червня 2011 року) - 10 000,00 грн. (сплачено відповідачем в липні 2011 року) - 23 813,41 грн. (сплачено відповідачем в серпні та вересні 2011 року)).

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з Житлово - Будівельного кооперативу «Аеліта» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягає стягненню заборгованість в сумі 54 807,32 грн.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього додатку) енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи, що нормами чинного законодавства розмір пені обмежений розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до арифметично вірного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягнення пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 5 107,33 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з арифметично вірним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 14 786,00 грн. та 3% річних в розмірі 4 094,28 грн..

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2012 зазначено, що суди повинні були перевірити посилання відповідача на безпідставність використання позивачем тарифів, а отже і щодо неправильності розрахунку боргової суми за договором про постачання теплової енергії.

Стосовно не чинності актів КМДА якими вносились зміни на тарифи за теплову енергію колегія суддів зазначає, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації, оскільки відповідно до преамбули та п. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів. Отже, реєстрація актів органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) в органах юстиції діючим законодавством не передбачена.

Крім того, Закон України «Про жилого-комунальні послуги» не поширюється на правовідносини що виникли між сторонами, оскільки за своєю правовою природою він є договором поставки, а не договором про надання комунальних послуг, а спірні правовідносини регулюються законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання».

Нормами до ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. А до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Тарифи на теплову енергію АЕК «Київенерго» встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1729, визначені на підставі «Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 10.07.2006.

Пунктом 3 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ та інших споживачів.

Діяльність ПАТ «Київенерго» полягає в поставці теплової енергію юридичним особам - надавачам послуг з теплопостачання для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» дія даного Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів, а отже, дані рішення також не підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Крім того, як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо встановлення тарифів на теплову енергію є нормативно-правовими актами, а не актами індивідуальної дії, тому їх застосування не може залежати від дати повідомлення про це споживача.

Враховуючи, що у постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14.12.2010 зазначено, що вона набирає чинності з 01.01.2011, визначення позивачем вартості теплової енергії виробництва з 01.01.2011 має здійснюватись на підставі цієї постанови.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 54 807,32 грн. основного боргу, 5 107,33 грн. пені, 14 786,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 4 094,28 грн. - 3 % річних,

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Аеліта» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2012 по справі № 61/382-3/198-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 61/382-3/198-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Яковлєв М.Л.

Сулім В.В.