Справа № 1312/2-5485/11 Головуючий у 1-й інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 22-ц/1390/3362/12 Доповідач у 2-й інстанції: Савуляк Р.В.
Категорія 57
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Савуляка Р.В.,
суддів: Богонюка М. Я., Приколоти Т.І.,
секретаря: Рванцової О.О.,
з участю: відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2011 року,-
встановила:
оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Личаківської районної адміністрації ЛМР про визнання частково недійсним розпорядження Личаківської районної адміністрації ЛМР №918 від 02.09.1997 р.
Ухвалу оскаржив ОСОБА_3
В апеляційній скарзі посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що даний спір в частині позовних вимог до Личаківської районної адміністрації ЛМР щодо розпорядження № 918 від 02.09.1997 року необхідно вирішувати в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку існує спір про його порушене право на частку у спільній власності у будинковолодінні АДРЕСА_1 і в порядку ст.. 15 ЦПК України суд повинен був розглянути даний спір, оскільки такий виник із цивільних правовідносин.
Просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2011 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів заяви та апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 п.1 ст.313 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання.
Встановлено, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2011 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»про визнання частково недійсним розпорядження, визнання права власності на частину будинковолодінні в частині позовних вимог до Личаківської районної адміністрації ЛМР про визнання частково недійсним розпорядження Личаківської районної адміністрації ЛМР № 918 від. 02.09.1997 р. у зв'язку з тим що зазначені вимоги підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм процесуального права.
Як передбачено п.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно зі п.1.ч.2 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб»єкт владних повноважень»означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб»єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно: суб»єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
У даному випадку, предметом позову є визнання частково недійсним розпорядження Личаківської районної адміністрації від 02.09.1997 р. №918, визнання права власності на Ѕ частину будинковолодінні (садиби) по АДРЕСА_1.
Незважаючи на те, що відповідачем у даній справі є суб»єкт владних повноважень, а саме -Личаківаськап районна адміністрація Львівської міської ради, рішення якої оскаржуються, наведений спір не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільних правовідносин і згідно з підставами та предметом позову стосується оскарження рішення цього органу у зв»язку із захистом права власності.
При цьому між сторонами відсутня така ознака публічно-правового спору як підпорядкування одного учасника відносин іншому.
За таких обставин, суд дійшов помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є право власності на нерухоме майно, повинен розглядатися за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку що прийнята з порушенням вимог процесуального закону ухвала суду першої інстанції , як така , що перешкоджає подальшому провадженню у справі згідно із положеннями ст.311 ЦПК України залишатись в законній силі не може й підлягає скасуванню із направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч. 2 п.4 ст. 307, п.3 ч.1 ст.312, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2011 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Богонюк М.Я.
Приколота Т.І.