Справа № 1304/ 2-671/11 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А.Р.
Провадження № 22-ц/1390/2261/12 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.
Категорія 24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Савуляка Р.В.,
суддів: Богонюка М. Я., Приколоти Т.І.,
секретаря: Рванцової О.О.,
з участю: представника Львівського комунального підприємства «Княже місто»Довганя А.О., відповідача - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Княже місто»на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
01 липня 2010 року позивач ЛКП «Княже місто»звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за утримання будинку та при будинкової території.
У своїх вимогах посилалися на те, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Останні користуються послугами які їм надаються, однак, у період, з листопада 2008 року по червень 2010 року, не сплачують за це коштів внаслідок чого у них виникла заборгованість в сумі 1962 грн.35 коп.
Також 01 липня 2010 року позивач ЛКП «Княже місто»звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за квартплату.
У своїх вимогах посилалися на те, що відповідач є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 користується послугами які їй надаються, однак, у період, з грудня 2006 року по червень 2010 року, не сплачує коштів за утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого у неї виникла заборгованість в сумі 2145,97 гривень.
Просили стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як співвласників квартири АДРЕСА_1, заборгованість в сумі 1962 гривень 35 коп., а також окремо стягнути із ОСОБА_3, як власника квартири АДРЕСА_1 заборгованість, в сумі 2145,97 гривень (а.с.2,54).
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова зазначені справи об»єднані в одне провадження (а.с.52).
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2011 року відмовлено у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Княже місто»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Рішення суду оскаржило ЛКП «Княже місто».
В апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради №365 від 08.06.2007 року їхнє підприємство визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, з централізованого опалення, холодної та гарячої води і водовідведення, та вивезення твердих побутових відходів у межах закріпленої за комунальним підприємством територій.
Будинок АДРЕСА_1 відноситься до закріпленої за їхнім підприємством території.
Суд дійшов помилкового висновку про відсутність заборгованості відповідачів та необхідністю проведення перерахунку у зв»язку із неналежним наданням послуг та понесеними відповідачами витратами на утримання та ремонт будинку.
Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким їхні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ЛКП «Княже місто» Довганя А.О., на підтримання апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_3 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ЛКП «Княже місто» підлягає частковому задоволенню, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2011 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ЛКП «Княже місто», щодо стягнення заборгованості за утримання будинків споруд та прибудинкових територій суд першої інстанції дійшов висновку про неналежне надання таких послуг відповідачам, у зв»язку з чим останні понесли витрати на заміну каналізаційних та водопровідних труб у будинку АДРЕСА_1 на суму 8286,39 гривень, та необхідністю у зв»язку з цим проведення перерахунків (а.с.22-33,75-87).
З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи із наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, власники квартир багатоквартирних будинків зобов»язані брати участь у загальних витратах, пов»язаних з утриманням будинку і прибудинкової території.
П.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою КМУ №572 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники квартири зобов»язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. До житлово-комунальних послуг, згідно п.2 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 року належать також послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Судом та матеріалами справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.3).
Також відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.55).
Між сторонами фактично склалися відносини по сплаті витрат по обслуговуванню будинку та прибудинкової території. Позивач беззаперечно надавав такі послуги, а відповідачі використовували надані послуги для власних потреб, однак коштів за це не сплачували.
Відповідно до наданих позивачем довідок - розрахунків, загальна сума заборгованості ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як співвласників квартири АДРЕСА_1, за період, з листопада 2008 року по червень 2010 року, становить 1962,25 гривень(а.с.5).
У відповідачки ОСОБА_3, яка є власником квартири АДРЕСА_1, загальна сума заборгованості за період з грудня 2006 року по червень 2010 року становить 2145,97 гривень(а.с.58).
Як передбачено ст.257 ЦК України 2003 року, загальний строк позовної давності (строк для захисту права особи, право якої порушено) встановлено в три роки.
У відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Як убачається із розрахунку поданого позивачем, останній нарахував відповідачці ОСОБА_3.(як власнику квартири по АДРЕСА_1 заборгованість, з грудня 2006 року по червень 2010 року в сумі 2145,97 гривень. Проте, позов подано до суду 01.07.2010 року, з пропуском позовної давності.
Пояснити поважність пропущеного строку представник позивача в суді апеляційної інстанції не зміг
За таких обставин, не підлягають до задоволення позовні вимоги відповідача про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за період з грудня 2006 року по червень 2007 року в сумі 207 грн.73 коп.
Також встановлено, що відповідачі здійснили самовільне перепланування та об»єднання квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, у зв»язку з чим провели ряд будівельних та сан-технічних робіт, у тому числі щодо заміни каналізаційних та водопровідних труб, а після того у 2011 році звернулися в Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради для погодження самовільного перепланування та об»єднання зазначених квартир в одну.
Розпорядженням Галицької райдержадміністрації Львівської міської ради від 14 листопада 2011 року перепланування та об»єднання квартирНОМЕР_1 та АДРЕСА_1 в одну було погоджено (а.с.51).
У період самовільного проведення будівельних робіт у двох квартирах, з грудня 2006 року по липень 2010 року, відповідачі не сплачували комунальних послуг за утримання будинку та прибудинкової території.
Із наявних у справі копій товарних чеків убачається, що відповідачі за власні кошти придбали будівельні матеріали, як-от: пісок, цемент, вапняний розчин, профіля, проводку, гіпсокартон, крани, фільтри, та інші матеріали для перепланування двох квартир в одну.
Разом із названими будівельними матеріалами відповідачі, за власні кошти, придбали та встановили труби для водовідведення і каналізації, а також деталі для їх кріплення та установки (муфти, коліна заглушки).
Всі ці витрати, на загальну суму 8287,39 гривень, суд першої інстанції порахував як витрати відповідачів на утримання будинку та прибудинкової території., та у зв»язку з цим визнав неналежним виконанням своїх обов»язків працівниками ЛКП «Нове місто», щодо заміни каналізаційних та водовідвідних труб у будинку.
Як передбачено ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, у якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.
Після підписання такого акта він подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.
Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідачі не зверталися із належно оформленою претензією до ЛКП «Новий Львів»про проведення перерахунків у зв»язку із витратами які вони понесли через заміну внутрішньо - будинкових мереж, чи неналежним наданням послуг, щодо утримання будинку та прибудинкової території.
Відтак, у суду першої інстанції не було підстав визнавати неналежним виконання своїх зобов»язань ЛКП «Новий Львів»та зараховувати відповідачам кошти, в сумі 8267,38 гривень, як оплату за утримання будинку та прибудинкової території, при тому, що з такими вимогами останні до суду не зверталися.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга Львівського комунального підприємства «Новий Львів» підлягає частковому задоволенню, рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2011 року скасуванню з ухваленням нового рішення про солідарне стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 як співвласників квартири АДРЕСА_1 заборгованості за утримання будинку та при будинкової території в сумі 1962 грн. 35 коп. за період з 01 листопада 2008 року по 30 червня 2010 року, а також про стягнення із ОСОБА_3, як власника квартири АДРЕСА_1, заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, у межах строків позовної давності, в сумі 1938 грн. 35 коп. за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, а в решті позовних вимог - відмовити.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Княже місто» задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як співвласників квартири за адресою АДРЕСА_1, в користь Львівського комунального підприємства «Княже місто»заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 1962 (одна тисяча дев»ятсот шістдесять дві гривні) 35 копійок, за період з 01 листопада 2008 року по 30 червня 2010 року.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Львівського міського комунального підприємства «Княже місто»37 гривень витрат на інформаційно-технічсний розгляд справи та 51 гривень судових витрат в дохід держави.
Стягнути із ОСОБА_3, як власника квартири за адресою: АДРЕСА_1, в користь Львівського міського комунального підприємства «Княже місто»заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 1938 (одна тисяча дев»ятсот тридцять вісім) гривень 24 коп. за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року.
Стягнути із ОСОБА_3 в користь Львівського міського комунального підприємства «Княже місто»37 гривень витрат на інформаційно-технічсний розгляд справи та 51судових витрат в дохід держави.
У задоволенні решти позовних вимог Львівського комунального підприємства «Княже місто» відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Богонюк М.Я.
Приколота Т.І.