УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої: Пнівчук О.В.,
суддів: Бідочко Н.П., Соколовського В.М.,
секретаря: Юрків І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 17.07.2006 року, -
встановила:
17.03.2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, генерального штабу ЗСУ про стягнення грошового забезпечення в розмірі 1790 грн. 45 коп. та грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 1997 грн. 71 коп. до березня 2000 року та 1864 грн. 57 коп. з березня 2005 року по 05.09.2005 року.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 17.07.2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з військової частини А-1807 в користь ОСОБА_1 1997 грн. 71 коп. грошової компенсації за речове майно, не одержане ним до березня 2000 року.
Зобов'язано військову частину А-1807 видати ОСОБА_1 речове майно не отримане ним після березня 2000 року, згідно переліку зазначеного в довідці НОМЕР_1 на загальну суму 1864 грн. 57 коп.
Стягнуто з в/ч А-1807 в дохід держави 3 грн. 40 коп. витрат по оплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив зокрема, що суд без належної мотивації вилучив із числа, визначених ним відповідачів - Міністерство оборони України, генеральний штаб ЗСУ. Судом не взято до уваги доводи про те, що Міністерство оборони України вчинило неправомірні дії щодо нього в частині визначення розміру надбавки за вислугу років, встановлену Указом Президента України від 05.05.2003 року.
При ухваленні рішення щодо грошової компенсації за неотримане речове майно, суд допустив порушення вимог ст. 8 ЦПК України.
Відповідно до чинного законодавства офіцери, прапорщики, військовослужбовці за контрактом за їх бажанням отримують речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього.
Постановляючи рішення про стягнення речового майна в натуральній формі, суд створив перепони в реалізації його права власності, оскільки він обрав грошову компенсацію за неотримане речове майно, а не речове майно в натурі.
Справа №22-а-381/2006р. Головуючий у І інстанції Горейко М.Д.
Категорія 31 Доповідач Пнівчук О.В.
Посилаючись на викладені обставини, апелянт просив рішення суду змінити, задовольнивши його позовні вимоги в повному об'ємі.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про стягнення заборгованості по виплаті надбавки за безперервну службу в сумі 1790 грн. 45 коп., суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України..." міністрові оборони надано право, а не обов'язок встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності залежно від стажу.
ОСОБА_1 отримував щомісячні надбавки за безперервну службу відповідно до розпорядження Міністра оборони України в межах фонду грошового забезпечення.
А тому, вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по виплаті надбавки в сумі 1790 грн. є необгрунтованими.
Суд першої інстанції правильно стягнув з військової частини А-1807, як правонаступника військової частини А-3382, де служив апелянт, 1997,71 грн. грошової компенсації за речове майно не одержане до березня 2000 року та зобов'язав видати в натурі речове майно, що належить йому після березня 2000 року, оскільки відповідно до Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року призупинена дія ч.2 ст. 9 ЗУ „Про сощальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 17.07.2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з часу набрання законної сили.