УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В. А.
суддів: Бойчука І.В.; Ясеновенко Л.В.
секретаря Білик Л.З.
з участю: представника ОСОБА_1-ОСОБА_2,
представника ОСОБА_3-ОСОБА_4 та його адвоката
ОСОБА_5; відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1; ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на рішення Тисменицького районного суду від 07 червня 2006 р.,-
встановила:
Рішенням Тисменицького районного суду від 07 червня 2006 року ОСОБА_3 поновлено строк позовної давності, його позов до ОСОБА_6, ОСОБА_1, Липівської сільської ради задоволено частково: визнано незаконним рішення Липівської сільської ради НОМЕР_1 про визнання за ОСОБА_6 права власності на будинковолодіння, розташоване АДРЕСА_1; визнано недійсними в 1/4 частині: свідоцтво про право власності на згадане будинковолодіння; догшовір дарування спірного житлового будинку, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 14.02.1998 року; за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/4 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Місцевий суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_3 прийняв спадщину-1/4 частину вище названого будинковолодіння пімсля смерті 20.04.1973 року його батька. Тому рішення Липівської сільської ради від 29.01.1998 р. про видачу ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на все спірне будинковолодіння визнано незаконним, оскільки ощімлює права ОСОБА_3, як спадкоємця. Суд 1-інстанції вважав, що ОСОБА_3 тільки в січні 2004 року дізнався про порушення його прав власника, тобто про безоплатне відчуження всього згаданого будинковолодіння його матір"ю-ОСОБА_6 у 1998 році ОСОБА_1. У зв"язку із цією обставиною для поновлення прав ОСОБА_3 суд визнав недійсним в % частині правовстановлюючі документи на спірний будинок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те. що місцевий суд, не прийнявши до уваги пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дійшов до помилкового висновку про прийняття позивачем спадщини після смерті батька. Апелянт
Справа №22-ц-116172006р. Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.
Категорія 5 Доповідач Девляшевський В.А.
зазначив, що ОСОБА_3 давно було відомо про укладення його матір"ю договору дарування будинку, однак він звернувся в суд без поважної причини з пропуском строку позовної давності. Крім того, на думку ОСОБА_1, суд неправильбно застосував до спірних правовідносин норми ЦК України 1963 року; не звернув увагу на те, що присадибна ділянка передана йому у власність. У зв"язку із наведеним ОСОБА_1 просить оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яки\м відмовити у позові ОСОБА_3.
ОСОБА_3 та ОСОБА_6 теж подали апеляційну скаргу, в якій зазначають, що місцевим судом не враховано важливі обставини, які свідчили про укладення в дійсності між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не договору дарування будинковлодіння, а угоди довічного утримання, яка була неможлива без повідомлення його. Тому апелянти вважають, що договір дарування повинен був бути визнаний недійсним не частково, а: в повному об"ємі. У зв"язку із наведеним просять оскаржене рішення у зазначеній частині скасувати, ухваливши нове рішення про визнання угоди дарування спірного будинку недійсним.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу свого довірителя з наведених підстав, заперечила доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Представник відповідача зазначила, що місцевий суд дійшов до безпідставного, помилкового висновку про прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті батька, і про те, що йому не булро відомо до 2004 року про укладення ОСОБА_6 договору дарування квартири.
Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_6 свою апеляційну скаргу підримали, апеляційну ж скаргу ОСОБА_1 не визхнали, зазначивши, що об"єктивними доказами доведено прийняття ОСОБА_3 спадщини і порушення його права власності на % частину спірного будинку при укладенні договору дарування. На їх думку, місцевий суд зобов"язаний був визнати недійсною угоду дарування у повному об"ємі, оскільки вона була укладена без згоди ОСОБА_3, як співвласника будинку.
Представник Липівської сільської ради, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в засідання апеляційного суду не з"явився з невідомих причин. Зазначені обставини є підставою для вирішення спору у його відсутності.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Факт прийняття ОСОБА_3 у 1973 році спадщини після смерті батька підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які зазначили, що він після похорон взяв речі батька, продав його корову. Підстав не вірити поясненням названих свідків немає. Такі дії ОСОБА_3 згідно ст. 548; 549 ЦК України 1963 року означали прийняття спадщини. Твердження апелянта про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України 2004 року є помилковим, оскільки правовідносини щодо прийняття спадщини в 1973 році регулювались нормами ЦК України 1963 року.
За таких обставин пояснення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_3 навіть на похороні батька не був, суд 1-інстанції правильно не прийняв до уваги. Тим більше, що існує фотографія похорон, на якій відзначено присутність ОСОБА_3
Судом з"ясовано, що ОСОБА_3 дізнався про порушення його прав співвласника тільки у 2004 році. Твердження ОСОБА_1 про те, що було відомо раніше про дарування спірного будинку не доведено ніякими об"єктивними доказами, а отже, є безпідставним.
Посилання апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про те, що спірний будинок міг бути подарований тільки за згодою його співвласників, не грунтується на нормах цивільного законодавства України.
Приймаючи до уваги вище наведене, на думку колегії суддів, місцевим судом повно і об"єктивно досліджено дійсні обставини справи, і постановлено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.І; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1; ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 07 червня 2006 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий Судді:
В.А. Девляшевський І.В. Бойчук Л.В. Ясеновенко