УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.,
суддів: ВакарукВ.М., Бідочко Н.П.,
секретар Білик Л.З.,
за участю: представника позивачки-відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника позивачки-відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2000 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Микитинецької сільської ради, виконкому Микитинецької сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання незаконними рішення виконкому Микитинецької сільської ради від 25 липня 2000 року в частині затвердження проїзду спільного користування з вулиці Дзівінського до будинковолодіння ОСОБА_4 АДРЕСА_1, ОСОБА_6, АДРЕСА_2 та ОСОБА_1, АДРЕСА_3, шириною 3,5 м і яким також зобов'язано ОСОБА_4 звільнити даний проїзд» від насаджень та встановленої огорожі, зберігши при цьому стару нумерацію поштових адрес будинковолодіння та рішення 13 сесії 3-го скликання Микитинецької сільської ради від 11 серпня 2000 року в частині затвердження рішення виконкому від 25 липня 2000 року про користування спільним заїздом з вул. Дзівінського до будинковолодіння ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ОСОБА_6, АДРЕСА_2 та ОСОБА_1, АДРЕСА_3 шириною 3,5 м, посилаючись на те, що зазначеними рішеннями сесії сільської ради, без її згоди, вилучено у позивачки частину земельної ділянки та влаштовано заїзд, чим порушено право ОСОБА_4 на землю та заподіяно моральну шкоду.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа Микитинецька сільська рада, згідно з яким позивачка просить зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у користуванні спільним проїздом до будинковолодіння АДРЕСА_3, вказуючи на те, що зазначене будинковолодіння належить їй на праві приватної власності, однак
Справа №22-ц-1259/2006р. Головуючий у Іінст. Попович С.С.
Категорія 31 Доповідач-суддя Фединяк В.Д.
відповідачка перекрила проїзд до належної їй частини житлового будинку, насадила фруктові дерева на цьому проїзді, позбавивши позивачку доступу до житлового будинку.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 13 липня 2006 року провадження у справі, в частині позову ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, закрито за відмовою від позову.
Рішенням цього ж суду від 31 липня 2006 року задоволено позов ОСОБА_4. Визнано незаконними рішення виконкому Микитинецької сільської ради НОМЕР_1 в частині затвердження проїзду спільного користування з вулиці Дзівінського до будинковолодіння ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ОСОБА_6, АДРЕСА_2 та ОСОБА_1, АДРЕСА_3, шириною 3,5 м, а ОСОБА_4 звільнити даний проїзд від насаджень та перегороджень, зберігши стару нумерацію поштових адрес будинковолодіння та рішення 13 сесії 3-го скликання Микитинецької сільської ради від 11 серпня 2000 року в частині затвердження рішення виконкому НОМЕР_1 про користування спільним заїздом з вул. Дзівінського до будинковолодіння ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ОСОБА_6 АДРЕСА_2 та ОСОБА_1 АДРЕСА_3 шириною 3,5 м.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Микитинецька сільська рада про зобов'язання ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у користуванні спільним проїздом до будинковолодіння НОМЕР_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та задовольнити її позов, а справу в частині позову ОСОБА_4 направити на новий розгляд в порядку адміністративного судочинства, посилаючись на те, що при вирішенні спору у справі судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, судом не враховано, що спірний заїзд до належного апелянту будинковолодіння існував до 1962 року і входив у генеральний план с Микитинці. На думку апелянта, спірний заїзд не входить у план земельної ділянки наданої рішенням Угорницької сільської ради від 21 серпня 1980 року для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4. Також не враховано, що рішенням виконавчого комітету Угорницької сільської ради від 26 травня 1988 року зобов'язувалось покійну ОСОБА_7 відкрити самовільно закриту нею дорогу до господарства апелянта.
Процесуальним порушенням ОСОБА_1 вважає, що дану справу розглянуто у порядку цивільного судочинства замість адміністративного.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просять їх задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не визнала апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні цієї скарги, як помилкової.
Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 та відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої
інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 правомірно користується земельною ділянкою,
яка надана їй для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1.
Рішеннями сесії Микитинецької сільської ради від 25 липня 2000 року та 11 серпня 2000
року, без згоди позивачки вилучено у неї частину цієї землі для влаштування проїзду до
належного ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_2 цього села, внаслідок
чого порушено право позивачки на землю, тому зазначені рішення є незаконними. і
Так як ОСОБА_4 не порушує право власності чи право користування земельною ділянкою належної ОСОБА_1, то позовні вимоги останньої задоволенню не підлягають.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції 1991 року, який діяв на час виникнення спору) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
За змістом ст. 31 цього Кодексу вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям проводиться за згодою власників землі і землекористувачів.
У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки, це питання може бути вирішене у судовому порядку. При задоволенні позову рішення суду є підставою для відведення земельної ділянки в натурі на (на місцевості) і видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею.
Такі ж вимоги встановлені ст. 140 ЗК України в редакції закону від 20 грудня 2001 року з наступними змінами.
Так, зібраними доказами: копією акта відводу земельної ділянки для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, виданого 26 листопада 1981 року спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі рішення сесії Угорницької сільської ради від 21 серпня 1980 року, спадкоємцем якого є ОСОБА_4 та копії технічного паспорта цього житлового будинку; даними Микитинецької сільської ради про те, що ОСОБА_4 користується земельною ділянкою розміром 0,49 га, з якої 0,20 га землі призначено для обслуговування житлового будинку ( а.с.7, 58); копією рішення сесії Микитинецької сільської ради від 18 грудня 1986 року про узаконення житлового будинку АДРЕСА_1 побудованого ОСОБА_7 і ОСОБА_4 ( а.с. 53) підтверджується, що позивачка ОСОБА_4 правомірно користується земельною ділянкою площею 0, 20 га наданої для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 і вилучення без її згоди частини цієї землі для влаштування громадського заїзду, суперечить ст. 31 ЗК України.
Відсутність спірного проїзду до частини житлового будинку ОСОБА_1 підтверджується викопіровкою картографічного матеріалу с Микитинці (а.с. 12), копією картографічного плану с Микитинці станом на 1975 рік (а.с. 52).
Судом обґрунтовано не прийнято до уваги як доказ за позовом ОСОБА_1 схему на (а.с.25), оскільки невідомо якого села така схема. Крім цього, зазначена схема не завірена у визначеному законом порядку. Також представлена копія технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_2 на прізвище ОСОБА_8 (а.с. 249-256) не підтверджує про порушення права позивачки.
За таких обставин, відповідно ст. ст. 22, 31 ЗК України (в редакції 1991 року), ст. 140 ЗК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, визнавши незаконними рішення сесії Микитинецької сільської ради від 25 липня і 11 серпня 2000 року щодо влаштування спірного проїзду, оскільки для цієї мети у визначеному законом порядку не вилучалась земельна ділянка в ОСОБА_4 як законного землекористувача.
Разом з тим, правильним є висновок суду, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, так як нею не представлено суду доказів того, що позивачці у визначеному законом порядку надавалась земельна ділянка для обслуговування належної їй частини житлового будинку АДРЕСА_2.
Доводи апеляційної скарги та представлений представником ОСОБА_1 план земельних ділянок без дати його виготовлення і погодження меж суміжних землекористувачів, не спростовують правильності висновків викладених в оскаржуваному рішенні, тому задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги, не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судців ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді:
В.Д.Фединяк В.М. Вакарук Н.П. Бідочко