Справа № 2516/596/12 Провадження № 22-ц/2590/3076/2012 Головуючий у I інстанції - Киреєв О.В.

Категорія - цивільна Доповідач - Шитченко Н. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШитченко Н.В.,

суддів:Бойко О.В., Смаглюк Р.І,

при секретарі:Зіньковець О.О.,

за участю:представників сторін - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства «Аграрій» на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до дочірнього підприємства «Аграрій» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Носівського районного суду від 26 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Розірвано укладений 08 червня 2005 року між позивачем та ДП «Аграрій» і зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК договір оренди землі. В задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП «Аграрій» просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Представник апелянта зазначає, що зазначена справа взагалі не могла бути розглянута, оскільки 24 липня 2012 року до початку її розгляду представником відповідача було подано апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження. Вказує, що у суду не було законних підстав для розгляду справи та ухвалення рішення по суті позовних вимог, оскільки справа мала бути направлена до суду апеляційної інстанції з зупиненням провадження у справі. На думку представника апелянта, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження доводів позову щодо несплати орендної плати, отже оскаржуване рішення суду ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

З наданих додатково письмових пояснень ДП «Аграрій» вбачається, що судом при постановленні рішення не враховані положення ст. 614 ЦК України та ст. 141 ЗК України.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що орендар порушив істотні умови договору стосовно своєчасної сплати орендної плати, що є підставою для його розірвання. В задоволенні вимог про стягнення орендної плати відмовлено у зв'язку з отриманням позивачем спірних коштів під час судового розгляду.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», а також договором оренди землі.

Встановлено, що ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 5,28 га, яка розташована на території Носівської міської ради (а.с. 9).

08 червня 2005 року між позивачем та ДП «Аграрій» було укладено договір оренди землі, за яким орендар прийняв в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 7-8). Зазначений договір зареєстровано в Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що 10 червня 2005 року вчинено запис за № 0198.

Умовами вищевказаного договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі продукцією власного виробництва по ринкових цінах у грошовому виразі до 30 листопада кожного року.

Згідно письмових пояснень позивача (а.с. 42), відповідач виплатив їй орендну плату за 2011 рік тільки після подання нею позовної заяви, тобто у 2012 році, що свідчить про невиконання умов договору оренди.

Пунктом 38 укладеного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків.

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на наведені норми закону та оцінивши обставини справи в сукупності, суд першої інстанції правильно визначив наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позову, вказавши, що відповідачем не було виконано обов'язку, встановленого договором оренди щодо сплати позивачеві орендної плати за землю за 2011 рік. Також суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення орендної плати, врахувавши, що на час розгляду справи вона спірні кошти отримала.

Посилання апелянта на порушення судом положень ст. 141 Земельного кодексу України не беруться до уваги, оскільки наведена стаття регламентує порядок припинення права користування земельною ділянкою, а не розірвання договору з певних підстав, що являється предметом розгляду даної справи.

Положеннями земельного законодавства не визначено обов'язок орендодавця повідомляти орендаря про форму розрахунків за умовами укладеного між сторонами договору, а отже доводи апеляції про те, що кошти позивачу не були виплачені саме з її вини і мають місце ознаки прострочення кредитора, є хибним тлумаченням законодавства з боку відповідача.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не мав законних підстав ухвалювати рішення по суті заявлених вимог та повинен був зупинити провадження у справі, не заслуговують на увагу, оскільки оскарження ухвали про відкриття провадження, враховуючи положення ст.ст. 201, 202 ЦПК України, не є підставою для зупинення провадження у справі. Крім того, аналогічна апеляційна скарга ДП «Аграрій» на ухвалу судді Носівського районного суду про відкриття провадження вже була розглянута апеляційним судом та, у відповідності до вимог п. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України, прийняте рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Аграрій» - відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: