УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів Матківського Р.Й., Соколовського В.М.,
секретаря Шпилик В.В.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду від 24 липня 2006 року,-
встановила:
Рішенням Богородчанського районного суду від 24.07.2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТзОВ "Верховина" про стягнення компенсації за невикористані відпустки та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових правовідносинах з підприємством установою, організацією, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудровим договором у фізичної особи.
До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про відпустки" застосовуються закони та інші нормативно-правові акти у частині, що не суперечать даному закону.
Тому не допускається погіршення становища працівників щодо надання відпусток незалежно від вироблення певної кількості трудоднів.
А тому вважає апелянт, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив в задоволенні його позову про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки за 1994-1996 роки та заподіяної моральної шкоди.
Апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представники відповідача ТзОВ "Верховина" доводи апеляційної скарги заперечили.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно виходив із того, що питання щодо надання відпусток працівникам КСП "Верховина" відповідно до п.7.4 Статуту товариства регулювалося Правилами внутрішнього розпорядку товариства, в яких також визначався мінімум трудової участі в підприємстві працездатних членів товариства.
ОСОБА_2, працюючи водієм вантажного автомобіля-самоскида в
Справа №22-1242/2006р. Головуючий у І інстанції Могила А.
Категорія 38 Доповідач Пнівчук О.В.
1994-1996 pp. не виробив встановлений мінімум трудової участі в господарстві, а тому не мав права на відпустки за вказані роки.
Посилання апелянта на те, що при звільненні його з роботи в 2004 році відповідачем порушено встановлені чинним законодавством гарантії на отримання грошової компенсації за невикористані ним відпустки за 1994-1996 pp. не заслуговують на увагу, оскільки такі гарантії встановлено Законом України "Про відпустки" від 15.11. 1996 року, норми якого не поширюються на спірні правовідносини.
Судом першої інстанції дано належно оцінку доводам ОСОБА_2 щодо умисного виправлення записів у трудовій книжці про кількість відпрацьованих трудоднів та встановлено що виправлені записи відповідають записам в Книзі обліку трудового стажу і заробітку працівників.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богородчанського районного суду від 24.07.2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.
Судді:
О.В. Пнівчук Р.Й. М атківський В.М. Соколовський
-