Справа № 1 -183/08

В И Р О К  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                                                                          25  червня  2008 року

            Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням  судді  -                                                           Восковської О.А.,

                  при секретарі -                                                            Грищук О.М.,

з участю:  прокурора -                                                                  Бородчук О.В.

                  адвоката                                                                       ОСОБА_2      

                 підсудного                                                                    ОСОБА_1

                   представника служби в справах

                   неповнолітніх                                                              Вакулюк В.П.

                   законного представника

                   н6еповнолітнього підсудного                                   ОСОБА_9                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в місті Ковелі справу по обвинуваченню

            ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,          українця і громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,   не працюючого, не одруженого, учня 10-А класу ЗОШ №8, раніше не судимого,

- за ч.1 ст.185 КК України, суд, -              

в с т а н о в и в:

            24 лютого 2008 року біля 14-ї години ОСОБА_1, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, де перебував його знайомий неповнолітній ОСОБА_3, 22.09.1992 р.н., шляхом вільного доступу, з корисливих спонукань, таємно викрав з куртки ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Нокіа-6233» вартістю 1100 грн., в якому була сім-карта вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились 8 грн., спричинивши, таким чином, потерпілому ОСОБА_3 майнові збитки на суму 1133 грн.

            Підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому діях визнав повністю та показав суду наступне. 24 лютого 2008 року, на вулиці він зустрів своїх знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Вони знали, що в ОСОБА_6 немає вдома батьків, а тому пішли до того в гості за адресою АДРЕСА_2. В квартирі ОСОБА_6 був знайомий ОСОБА_3. Хлопці знаходились у дальній кімнаті та дивились телевізор. Вони втрьох зайшовши в квартиру привітались. ОСОБА_5 залишився в кімнаті з ОСОБА_6 та ОСОБА_3. ОСОБА_4 вийшов на кухню покурити, а він присів в залі на диван, де лежала куртка ОСОБА_3. Коли присів на куртку, то відчув, що в кишені є щось. Перевіривши виявив там мобільного телефона марки «Нокіа-6233». В телефоні був пошкоджений екран. Він вирішив викрасти вказаного телефона та заховав його в свою кишеню. В квартирі ще знаходились приблизно 5  хвилин. В цей час туди зайшов знайомий ОСОБА_7. Після цього він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вийшли на вулицю, а ОСОБА_6 з ОСОБА_3 залишались в квартирі. Вийшовши на вулицю вони зупинились біля під'їзду та розмовляли про свої справи. Він бачив, як ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вийшли з під'їзду та кудись пішли. Вони залишились стояти  біля під'їзду. Коли ОСОБА_4та ОСОБА_7 відійшли в сторону по своїх потребах, то він ОСОБА_5 показав мобільний телефон, якого викрав в ОСОБА_3та запропонував тому купити вказаного телефона за 50 гривень. Сказав, що телефона знайшов. ОСОБА_5 погодився і він йому передав викраденого телефона. Після цього, ОСОБА_7 пішов додому, а він з хлопцями пішов в магазин пити пиво. В магазині випили по пляшці пива і розійшлись. Про те, що викрав вказаного телефона він нікому не розповідав. В подальшому його викликали працівники міліції, де він дав пояснення. Він злякався відповідальності, а тому відразу вказав, що телефона не викрадав. Потім зізнався у вчиненому та написав явку з повинною.  Де знаходиться на даний момент викрадений телефон він не знає. Вищевказаного телефона марки «Нокіа-6233», він викрав сам особисто і його знайомі ОСОБА_4та ОСОБА_5 до цього не причетні. Вони не бачили моменту, коли саме він викрав вказаного телефона. В подальшому викраденого телефона він продав ОСОБА_5, якому про походження телефона нічого не розповідав.

            Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1, його винуватість у скоєнні інкримінованого йому діяння повністю доведена зібраними по справі доказами.

            Так, свідок ОСОБА_6 показав суду, що 24 лютого 2008 року, в обідню пору він зустрів свого знайомого ОСОБА_3, з яким пішли до його додому. В його квартирі сиділи та дивились телевізор. Через деякий час в квартиру зайшли знайомі хлопці ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з якими раніше ходили в одну школу. Хлопці зайшовши привіталися та залишилися в квартирі. ОСОБА_4вийшов на кухню курити. ОСОБА_1пішов в зал, а ОСОБА_5 дивився разом з ними телевізор. Через деякий час в квартиру зайшов знайомий ОСОБА_7. Після цього хлопці кудись вийшли, а він з ОСОБА_3 залишилися в квартирі. Потім він з ОСОБА_3 вирішили йти до його на дачу та вийшли з квартири. ОСОБА_3, коли прийшов до його, то скинув свою куртку та залишив її в залі на дивані. Коли вийшли на вулицю, то бачили неподалік під'їзду ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Він з ОСОБА_3 пішли в сторону готелю «Лісової пісні», де він купив поповнення рахунку мобільного телефона. Після цього ОСОБА_3 виявив, що з кишені  куртки пропав мобільний телефон «Нокіа-6233». Після цього, ОСОБА_3 з його телефона зателефонував на свій номер, але телефон не відповідав. Тоді вони повернулись назад в квартиру, де шукали телефона, але так і не знайшли. Потім ОСОБА_3 пішов додому. В подальшому від хлопців він дізнався, що телефона викрав ОСОБА_1, коли приходили до його  в квартиру.

            Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 також підтвердив суду наступне. 24 лютого 2008 року, в обідню пору, він гуляв в м.Ковелі по вул.Мічуріна. В цей час вирішив зайти в гості до знайомого ОСОБА_6, який проживає за адресою АДРЕСА_2. Відчинивши вхідні двері квартири, які на замок не були закриті, він зайшов в квартиру. В коридорі побачив своїх товаришів ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Хлопці в цей час виходили з квартири, а тому він пішов з ними. В квартирі ОСОБА_6 також знаходився ОСОБА_3, але вони з ОСОБА_6 залишились в квартирі. Вийшовши з під'їзду вони зупинились та стали розмовляти про свої справи. Коли виходили з будинку, то ОСОБА_1 діставав із своєї кишені мобільний телефон «Нокіа» на якого подивився та заховав назад в кишеню. Чи бачили телефона ОСОБА_5 та ОСОБА_4він сказати не може, оскільки розмовляв з хлопцями та не звертав уваги на вказаного телефона. Раніше даного телефона він бачив в ОСОБА_3, але як той потрапив до ОСОБА_1 він не знав. Просто мимоволі він побачив, як ОСОБА_1діставав з кишені вказаного телефона та відразу заховав його назад в кишеню. Заховавши в кишеню, ОСОБА_1про телефона нічого не розповідав, а тому він на це не звернув уваги. Вийшовши на вулицю, вони ще трохи покурили цигарки, порозмовляли про свої справи, а потім він пішов додому. Куди пішли дальше хлопці та що потім робили він не знаю. Коли стояли біля під'їзду, то він з ОСОБА_4 відходили на деякий час в сторону по своїх потребах. ОСОБА_1з ОСОБА_5 залишалися стояти неподалік під'їзду. Що вони на той час робили не бачив. Про те, що ОСОБА_1викрав вказаного телефона в ОСОБА_3він нічого не знав.

            Свідок ОСОБА_8 показав  суду, що 24  лютого 2008  року, він разом  зі своїм товаришем ОСОБА_5  йшли по вул. Мічуріна. По дорозі  зустріли  знайомого ОСОБА_1  та разом  вирішили зайти в гості до ОСОБА_6. Зайшовши до ОСОБА_6  в квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, побачили там ще одного знайомого хлопця ОСОБА_3. Хлопці  дивились телевізора. Він з ОСОБА_5 зайшли до їх в кімнату, ОСОБА_1 на деякий час залишався в залі. Що той там робив він не бачив. Через деякий час  він з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вирішили йти з квартири. В той час в квартиру зайшов  ОСОБА_7, який разом з ними вийшов на вулицю. Вони вийшли та стали неподалік під'їзду. Через трохи часу він з ОСОБА_7 відходили в сторону по своїх потребах. Що  саме  тоді робили  ОСОБА_1з ОСОБА_5  він на той момент не бачив. Через деякий час ОСОБА_7 пішов додому, а він з ОСОБА_1та ОСОБА_5  пішли в магазин  пити пиво. В магазині  ОСОБА_1пригостив  їх пивом. Після цього розійшлися по домах. Він не бачив того  моменту, як ОСОБА_1 знаходячись в квартирі викрав  мобільного телефона. До  викрадення  власного телефона він не причетний. Про крадіжку  телефона він дізнався від працівників міліції.

            Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1, які виразились  у таємному викраденні чужого майна, вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України.

            При обранні  міри  кримінального покарання суд враховує характер і ступінь  суспільної небезпечності    вчиненого злочину  та особу   винного у їх сукупності,  наявність  пом'якшуючих  та обтяжуючих покарання обставин   справи.

            Так, до обставин, які  пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_1 суд відносить  повне визнання ним своєї вини та щире  каяття  у скоєному, вчинення діяння у неповнолітньому віці, добровільне і повне відшкодування  заподіяних збитків.

            Обставини, які б обтяжували  покарання підсудному   ОСОБА_1 - відсутні.

            Судом також  враховується і та обставина, що хоча  ОСОБА_1 раніше не судимий ( а.с. 50), однак, до нього двічі застосовувались примусові заходи виховного характеру за вчинення ним суспільно небезпечних діянь ( а.с. 51, 52 - 53), а  також те, що за місцем навчання підсудний  характеризується посередньо ( а.с. 57).

            Таким чином, суд  приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудного на даний час  можливе  без його ізоляції  від суспільства, однак,  із передбачених  санкцією ч.1 ст. 185 КК України видів покарань  суд вважає за необхідне  обрати  підсудному позбавлення волі, застосувавши, при цьому ст.ст.  104, 76 КК України.

            Міру запобіжного заходу  щодо підсудного до набрання  вироком законної сили слід залишити попередню підписку про невиїзд з місця проживання.

            Керуючись  ст.ст.  323, 324  КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

            ОСОБА_1  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та  призначити покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

            На підставі ст. 104, ст. 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання,  встановивши йому іспитовий  термін строком на один  рік, якщо він  протягом цього  терміну не вчинить нового злочину і виконуватиме такі  покладені  на нього обов'язки:

            - не виїжджати за межі України без  дозволу органів кримінально  - виконавчої системи ;

            - повідомляти  органи кримінально - виконавчої системи  про зміну місця проживання;

            - періодично з'являтись для  реєстрації  в органи кримінально - виконавчої системи.

            Контроль за поведінкою засудженого покласти на орган  виконання  покарань за місцем  проживання.

            Міру запобіжного заходу щодо  засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили  залишити попередню - підписку  про невиїзд з місця проживання.

            Вирок може бути оскаржений до  апеляційного суду Волинської області  через Ковельський  міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги ( подання)  протягом  п'ятнадцяти  діб з моменту його проголошення.

Головуюча :                                                                                                    О.А.ВОСКОВСЬКА