Справа № 11 -734-2006 р. Головуючий суду 1 інстанції
Категорія: 125ч.2 КК України Беспрозванний В.В.
Доповідач апеляційного суду Погорєлова Г.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 року колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів: Тимошевського В.П., Хоміка І.М.
при секретарі Татарової СЕ.
за участю прокурора Андрєєвої Н.В.
виправданої ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2006 p., яким
ОСОБА_1, уродженка м. Миколаєва, раніше не судима
за ст. 125 ч.2 КК України виправдана за відсутністю складу злочину.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишений без розгляду.
ОСОБА_2 обвинувачувала ОСОБА_1 у заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у виді чисельних подряпин, саден в області шиї та кінцівок, розтягування зв'язки першого пальця правої кисті, через особисті неприязні відносини, 17.09.2005 p., приблизно о 17 год.30 хв., під час поїздки на річковому катері по р. Південний Буг від дачної ділянки в СВТ «Альбатрос», розташованої в с Богданівка. Вказувала, що ОСОБА_1 її ображала, наносила удари по тулубу, дряпала нігтями, викручувала пальці на руках.
Виправдовуючи ОСОБА_1, суд зазначив, що ініціатором сварки була ОСОБА_2 та що вона вчинила протиправні дії, які посягали на здоров'я ОСОБА_1, гідність та недоторканність, були вчинені в громадському місті на річковому катері, грубо порушили громадський порядок, принижували її людську гідність. Суд дійшов висновку, ОСОБА_1 заподіяла ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, в стані необхідної оборони, але з перевищенням її меж. Проте, дана обставина виключає кримінальну відповідальність ОСОБА_1, оскільки такого роду наслідки не є тяжкою шкодою, за заподіяння якої передбачена кримінальна відповідальність у зв'язку з перевищенням меж необхідної оборони.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 просить виправдувальний вирок суду скасувати, постановити обвинувальний вирок, визнати ОСОБА_1 винною за ст.125 ч.2 КК України. Вказує, що суд порушив вимоги ст.22 КК України, віддав перевагу свідкам з боку ОСОБА_1, яки взагалі не бачили події та обґрунтував вирок на суперечливих показаннях цих свідків щодо тривалості конфлікту. Посилається, що суд безпідставно відхилив її клопотання про допит свідка ОСОБА_3 - очевидця події та не викликав свідка ОСОБА_4, показання яких на думку апелянта є істотними для вирішення справи. Стверджує, що ОСОБА_1, у якої тілесних ушкоджень немає, не била та розправою їй не погрожувала.
В запереченнях на апеляцію виправдана ОСОБА_1 просить вирок суду залишити без зміни. Стверджує, що ОСОБА_2 вчинила сварку та ображала в громадському місці, при наявності поганого зору зняла з її обличчя окуляри, вчинивши цим фізичне та психічне насильство. Зазначає, що її дії проти ОСОБА_2 вчинені з метою повернення окулярів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_2 на підтримку апеляції, заперечення на апеляцію виправданої ОСОБА_1, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляцію, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції потерпілої.
Дослідивши в судовому засіданні надані докази, суд дійшов правильного висновку щодо характеру дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1, їх юридичної оцінки.
Так, з показань виправданої ОСОБА_1 видно, що незадовго до події ОСОБА_2 через поведінку свого чоловіка двічі ображала її на дачній ділянці. Пояснювала ОСОБА_2, що не має до нього відношення. Проте, 17.09.2005 p., під час поїздки на катері, ОСОБА_2 з тієї ж причини голосно кричала, її знов ображала та принижувала людську гідність у присутності багатьох людей. Також схопила за волосся, позбавила можливості нормально бачити, зірвавши з обличчя окуляри та не віддавала їх. Відбираючи у ОСОБА_2 свої окуляри, могла подряпати їй обличчя, викрутити палець на руці. Знайшла з допомогою пасажирів на палубі свої окуляри, з яких вилетіло скло. Також була подряпана ОСОБА_2.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили про образи з боку ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 у присутності пасажирів катера. Підтвердили, що ОСОБА_2 схопила ОСОБА_1 за волосся, що ОСОБА_1 намагалася долонею закрити ОСОБА_2 рот. ОСОБА_2 була збуджена, бігала, кричала. Свідок ОСОБА_6 також зазначила, що окуляри ОСОБА_1 знаходилися на палубі, були ушкодженими.
Потерпіла ОСОБА_2 не заперечувала, що з'ясовувала з ОСОБА_1 відносини з приводу свого чоловіка раніше на дачній ділянці, а 17.09.2005 р. під час поїздки на річковому катері. Зняла з ОСОБА_1 окуляри. ОСОБА_1 стала битися, спричинила тілесні ушкодження, зокрема подряпала обличчя, викрутила палець на руці.
Наявність у потерпілої легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасних розлад здоров'я, у виді саден, подряпин обличчя, шиї, верхніх кінцівок, підтверджена даними акту судово-медичного освідування від 22.09.2005 р. (а.с.28). Про нанесення ударів ОСОБА_2 ОСОБА_1 на катері показала суду свідок ОСОБА_7. Свідок ОСОБА_8 показала, що тоді ОСОБА_2 була збуджена, подряпана, з її слів жінкою - коханкою чоловіка.
Сама ОСОБА_1 не заперечує утворення внаслідок її дій тілесних ушкоджень у ОСОБА_2.
Проте, як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів, ініціатором сварок як раніше, так і 17.09.2005 р. була саме ОСОБА_2, яка 17.09.2005 р. на річковому катері, в громадському місці, у присутності багатьох пасажирів, ображала ОСОБА_1, зняла з неї окуляри для зору, їх не віддавала, схопила за волосся, принижувала її людську гідність. Вчинені ОСОБА_2 дії посягали на недоторканність, гідність, здоров'я ОСОБА_1. Остання вчинила відповідні дії проти ОСОБА_2 з метою захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, діючи в стані необхідної оборони, але з перевищенням її меж, оскільки шкода, заподіяна ОСОБА_1, у виді легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, явно не відповідала небезпечності посягання з боку ОСОБА_2.
Згідно зі ст.36 ч.З КК України перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, передбачених ст.ст. 118,124 КК України, тобто при заподіянні тяжкої шкоди, що не є таким наслідком дій ОСОБА_1. Тому суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_1. за відсутністю в її діях складу злочину.
Є безпідставними твердження апелянта про надання судом переваги показанням свідків з боку ОСОБА_1, оскільки по суттєвим обставинам справи судом прийняті до уваги показання свідків, як з боку ОСОБА_1, так і з боку ОСОБА_2, зокрема щодо заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1.
Згідно з протоколом судового засідання, на який зауважень не принесено, безпосередньо в судовому засіданні обидві сторони не заявляли клопотань щодо допиту додаткових свідків, крім допитаних.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2006 р. у відношенні виправданої ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення.