Справа № 11-756   2006 року                             Категорія: сг. 190 чЛ КК України

Головуючий у першій інстанції                            Значок І.С.

Доповідач апеляційного суду                               Фаріонова О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого                              Ржепецького О.П.

суддів                               Хоміка І.М., Фаріонової О.М.

за участю прокурора                 Андреєвої Н.В.

засудженого                ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

"5" жовтня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Миколаеві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду М.Миколаєва від 19 липня 2006 року, яким

ОСОБА_1, уродженець м. Горловка Донецької області, раніше не судимий,

засуджений:

·        за ст. 190 ч.2 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі;

·        за ст. 191 ч.І КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю в установах та підприємствах усіх форм власності строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання визначено на 2 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю в установах та підприємствах усіх форм власності строком на З роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_4 6934 грн. 04 коп. та ОСОБА_5 1050 грн.

Згідно вироку, в період з 15.08.2005 року по 12.10.2005 року ОСОБА_1, працюючи     ІНФОРМАЦІЯ_1,     будучи     матеріально-відповідальною особою, шляхом привласнення коштів, отриманих ним для підприємства за продукцію, заволодів коштами в сумі 7934 грн.04 коп., якими розпорядився на власний розсуд.

В період часу з 01.10.2005 року по 02.10.2005 року, точна дата не встановлена, біля 13 години в приміщенні бару ЧІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1, діючи повторно, маючи намір на здійснення шахрайських дій, повідомив потерпілій ОСОБА_5 неправдиві відомості про те, що він в змозі придбати спиртні напої по зниженій ціні, в результаті чого отримав від останньої кошти в сумі 1300 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

26 січня 2006 року близько 9 годин ОСОБА_1, знаходячись в кв. АДРЕСА_1 шляхом зловживання довірою ОСОБА_6 заволодів належним потерпілій мобільним телефоном "Самсунг-Х 6340" з сім-карткою загальною вартістю 800 грн.

В апеляції захисник просить вирок суду змінити та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає призначене покарання занадто суворим, без урахування позитивних даних про особу винного, першого притягнення до кримінальної відповідальності, наявності на утриманні неповнолітньої дитини, щирого каяття у вчинених злочинах, а також тієї обставини, що засуджений має постійну роботу.

Заслухавши доповідь судці, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримку апеляції, думку ОСОБА_2 - представника потерпілого ОСОБА_4, який просив пом'якшити призначене засудженому покарання, а також прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та додатково надані матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені злочинів при викладених у вироку обставинах підтверджуються дослідженими судом доказами та апелянтом не оспорюються.

Покарання ОСОБА_1 призначено в межах санкцій ст. ст. 190 ч.2,191 ч.1 КК України, за якими він визнаний винним, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів середньої тяжкості, даних про особу винного, який за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, а також пом'якшуючої покарання обставини - наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини.

Між тим, судом не враховані пом'якшуючі покарання обставини: молодий вік ОСОБА_1 та часткове відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, щире каяття у вчинених злочинах та сприяння їх розкриттю. Крім того, з додатково наданих до апеляційного суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 має постійне місце роботи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що виправлення засудженого ОСОБА_1 можливо без відбування покарання, а тому визнає за можливе застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на засудженого обов'язків, передбачених п.п.2.3 ч.І ст. 76 КК України.

Тому вирок суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію захисника ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 19 липня 2006 року у відношенні ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_1 покласти обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

В решті зазначений вирок залишити без зміни.