ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р. Справа № 56137/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 02.03.2011 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії, як дитині війни за період з 01.01.2010 року по день звернення до суду.

Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 02 березня 2011 року адміністративний позов в частині вимог за період з 01.01.2010 року по 01.09.2010 року включно - залишено без розгляду.

Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 березня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження) позовні вимоги задоволено, зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплатити їй пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 02.09.2010 року по 02.03.2011 року, з виключенням виплачених сум, постанову допущено до негайного виконання.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що у відповідності до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» затв. Указом Президента України від 01.03.2001 року управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Стосовно позовних вимог, щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 02.09.2010 року по 02.03.2011 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, через що оскаржувану постанову в частині звернення до виконання слід змінити.

Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області задовольнити частково. Постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 березня 2011 року у справі №2а-528/11 в частині допущення до негайного виконання змінити. Допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 березня 2011 року у справі №2а-528/11 залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк