Справа № 2-442/2008

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07 липня 2008 року                                                                               м. Сімферополь

                       Київський   районний  суд   м. Сімферополя  в   складі:

                                               Головуючого, судді            Харченко        І.О.,

                                                при секретарі                       Мевлюдовій  Ф.І.

                                                   за  участю  прокурора         Тіткова           К.С.

розглянувши  у  відкритому   судовому  засіданні   в  місті  Сімферополі   цивільну   справу   за позовом  прокурора  Центрального  району  м. Сімферополь  в  інтересах  ОСОБА_1,   ОСОБА_2, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) ,  ОСОБА_4  до  ОСОБА_5, Комунального підриємства „Житлово-Експлуатаційне об'еднання Київського районного м.Сімферополя”  і ВГІРФО Київського РВ СМУ ГУМВС України в Автономної Республіці  Крим  про  усунення  перешкод  в  користуванні  жилим  приміщенням  та  розподіл   особового  рахунку   та   зустрічному    позову   ОСОБА_5  до   ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) ,  ОСОБА_4  про   визнання   такими,  що  втратили  право  на  жилу  площу,  -

                                                                  В С Т А Н О В И В:

          15.04.2005 року   прокурор  Центрального  району  м. Сімферополь звернувся до  суду  з  позовом   в  інтересах   ОСОБА_1,   ОСОБА_2,  ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)  ,  ОСОБА_4  до  ОСОБА_5,  Комунального  підприємства  „Житлово-Експлуатаційне об'єднання  Київського районного м. Сімферополя” і ВГІРФО Київського РВ СМУ ГУМВС України в АР Крим про усунення  перешкод  в користуванні  жилим  приміщенням  та  розподіл   особового   рахунку. Свої   вимоги   прокурор  мотивував  тим, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, його  дружина ОСОБА_2. є  інвалідом ІІІ групи, вони  мають  на  утримані  двох  дітей. На  підставі  рішення  Центрального районного  суду   м.Сімферополь від 12.05.2003 року  по  цивільній  справі № 2-1423/03,ОСОБА_4 та члени  його  родини  були  виписані  з  жилого  приміщення   АДРЕСА_1. Але, оскільки  в архіві  Центрального районного  суду   м.Сімферополь під  цим  номером  зареєстрована  інша цивільна справа, прокурор вважає,  що родину ІНФОРМАЦІЯ_1  знято  з  реєстраційного обліку на підставі рішення Центрального районного суду м. Сімферополь, яке ніколи не виносилося,  тому  прокурор   просить  суд  позов   задовольнити.

У  судовому  засіданні  прокурор  свої  вимоги підтримав.

            У  ході  судового  розгляду   справи  позивач ОСОБА_1  уточнив   позовні вимоги  і  просив  суд   відкрити  особовий  рахунок   на  ОСОБА_2.  на   приміщення: 1-1, 1-2, 1-3, Я-14, 1-5  у  літері „А”,  на  приміщення: 1-4, 1-7, 1-8  у  літері „А-2” та тамбур літера  „а-1” (а.с.54).

            Позивачі  у судовому  засіданні  підтримали позовні вимоги до відповідача  ОСОБА_5,  зустрічний   позов   ОСОБА_5   не  визнали.

            У грудні місяці 2005 р. ОСОБА_5. звернулася до суду з уточненим та доповненим   зустрічним   позовом  до   ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) ,  ОСОБА_4  про   визнання   такими,  що  втратили  право  на  жилу  площу.  Свої   вимоги ОСОБА_5.   мотивувала   тим,  що   вона  є  відповідальним  наймачем  АДРЕСА_1 та  проживає у цій  квартирі з дня свого народження,  тобто  з 1976 року. У  спірній  квартирі  вона  мешкає з двома неповнолітніми   дітьми  та   батьком. ОСОБА_4, ОСОБА_1  і  ОСОБА_2.  з  2002 року  мешкають  в  АДРЕСА_1   яке   належить  на  праві   власності ОСОБА_4  Позивачка  ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_1)   мешкає  у  АДРЕСА_2  разом  з  чоловіком  та   своїми  дітьми.   Майна   родини  ІНФОРМАЦІЯ_1  та  ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)   у  жилих  приміщеннях  домоволодіння  № 16  не має.  ОСОБА_1  ОСОБА_2, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)    втратили  право  користування  жилим   приміщенням   на  підставі  ст. 71, 72  ЖК  України,  а  ОСОБА_4  на  підставі  ст. 107  ЖК  України.  Просить суд  її позови   задовольнити  (а.с. 61-62, 64-65, 67-68),  а  позов  прокурора  просила  залишити  без  задоволення.

             Представник  Комунального  підприємства „Житлово-Експлуатаційне об'єднання Київського районного м.Сімферополя” (надалі  по  тексту - КП ЖЄО)  надав до суду заяву, якою  просив  суд  розглянути  справу  за  його  відсутністю  на  підставі матеріалів справи  та   діючого   законодавства (а.с.217, 314).

  Київський  РВ  СМУ ГУМВС України в Автономної  Республіці Крим надав до суду заяву,  якою  просив  суд   розглянути   справу  у  відсутності  представника ВГІРФО Київського  РВ  СМУ  ГУМВС України  в АР  Крим  (надалі по  тексту  -  ВГІРФО) (а.с.307).

  З  урахуванням  думки  учасників  процесу,  суд  визначив продовжити розгляд справи  за    відсутністю  представників   КП  ЖЄО   та   ВГІРФО.

            Вислухавши  прокурора,  сторони,  свідків,  дослідивши  матеріали  справи  та  докази,  надані  сторонами  в   порядку ст. 60 ЦПК  України,   суд   дійшов  до  наступного.

Виходячи  з положень Конституції України, про гарантування  громадянам вільного   вибору   місця   проживання,  сама   по  собі  наявність  чи  відсутність прописки не може   бути  підставою  як  для   визнання  права  користування  жилим  приміщенням за   особою,  яка   вселилася   до   наймача,  так  і  для   відмови   в  цьому.

Відповідно  до  ч.3 та 4 ст.9 ЖК України,  ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення  або обмежений  у праві користування жилим приміщенням   інакше  як  з   підстав  і  в порядку,  передбачених  законом.   Житлові права охороняються  законом, за  винятком  випадків,  коли  вони  здійснюються  в  суперечності  з  призначенням  цих   прав   чи  з  порушенням   прав   інших   громадян   або   прав   державних  і   громадських   організацій.

Згідно до   ч.2   ст.107  ЖК  України,  у  разі  вибуття  наймача та  членів  його  сім'ї  на  постійне  проживання  до  іншого  населеного  пункту  або  в  інше жиле  приміщення

в  тому  ж  населеному  пункті  договір  найму  жилого  приміщення  вважається розірваним з  дня  вибуття.  Якщо  з  жилого  приміщення  вибуває  не  вся  сім'я,  то  договір  найму  жилого  приміщення  не   розривається, а  член  сім'ї,  який   вибув, втрачає право користування    цим   жилим   приміщенням   з   дня  вибуття.

Відповідно  до  ч.1 ст.  71  ЖК  України   при  тимчасовій   відсутності  наймача  або  членів  його  сім'ї  за  ними   зберігається   жиле  приміщення  протягом  шести  місяців. 

 Визнання  особи  такою,  що  втратила  право  користування  жилим  приміщенням   внаслідок  відсутності   цієї   особи  понад   встановлені  строки,  провадиться   в  судовому  порядку   (ст. 72  ЖК  України).

Судовим  розглядом  встановлено,   що  право  власності  на   АДРЕСА_1 не зареєстровано. Спірне домоволодіння перебуває  на   балансі   КП  ЖЄО  Київського  району  м. Сімферополь  і   є об'єктом   комунальної    власності.

Згідно  довідки   КРП СМ БРТІ  на  земельній  ділянці  на   АДРЕСА_1, розташований  жилий  будинок,  який  складається з двох квартир. Загальна   площа  квартири №1 - 46,5 кв. м., жила  площа  24,5 кв.м.,  а   квартири № 2 - 31,9 кв.м.,  жила  площа  12,4  кв.м.  Загальна  площа  жилого  будинку   літера  А складає  78,4  кв.м.,  жилої -  36,9 кв.м.  Без  врахування  самовільних  будівель  загальна  площа   жилого   будинку  складає  42,3  кв.м.,  жила  36,9 кв.м. (а.с. 116, 129).

Ухвалою   Київського   районного суду   м. Сімферополя  суду від  12.11.2007 року прийнята заява позивачів  по  первісному  позову, про відмову позивачів  від частини позовних  вимог  до  ОСОБА_5  про  постановку   на   реєстрацію (а.с.292).

Як убачається з матерілів справи, відповідальним наймачем АДРЕСА_1, є ОСОБА_5. На квартиру  відкрито   особовий  рахунок НОМЕР_1 (а.с.315, 316). Разом  з  ОСОБА_5. та  членами  її родини (ОСОБА_6 - донька;  ОСОБА_7 - син;  ОСОБА_8. - батько) по спірній квартирі  зареєстровані  також: ОСОБА_2. - тітка;  ОСОБА_1 - чоловік тітки;  ОСОБА_4 - син  тітки;  ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)   -  донька  тітки.

        Згідно  особовому   рахунку   ОСОБА_2  зареєстрована  за  адресою: АДРЕСА_1   з  12.04.1977  року, ОСОБА_1  з  25.09.1990  року,  ОСОБА_4  з 12.05.1992  року, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)  з  01.10.1987  року,  ОСОБА_5.  з 04.01.1976 року,   ОСОБА_8  з  08.08.1975  року.

       Судом   встановлено,   що  ОСОБА_9   15.08.1955  року  було  отримано   ордер  на  право  заняття  жилої площі  за  адресою:  АДРЕСА_3.  Склад  сім'ї  -  десять  чоловік. Відповідальним  наймачем  квартири  був  ОСОБА_9   ІНФОРМАЦІЯ_2  він  помер.   Зі   згоди  всіх  мешканців,  в  тому  числі   сім'ї   ІНФОРМАЦІЯ_1,  рішенням  виконкому  Київської  районної  ради  м. Сімферополь   № 135/5    від    24.06.2003  року   особовий  рахунок  на  АДРЕСА_1   оформлений   на  ОСОБА_5. (а.с.9).           

       ОСОБА_2  є  донькою  ОСОБА_9  проживала  разом з  іншими  членами  сім'ї  по   АДРЕСА_1  з  1955  року.  Вона  вийшла  заміж  за ОСОБА_1   у  1969  році.  С 1969  року  до  1972  року  вони  проживали  у  будинку,  але  оскільки в  будинку  жити  було  дуже  проблематично  у  зв'язку  з   великою кількістю мешканців,  вони  у дворі збудували  дві тимчасові   будівлі  (времянки)  де  й   жили  з 1972  року  до  2002  року.  Разом  з  ними  жили  їх  діти  ОСОБА_3  та ОСОБА_4.  Ці  обставини   підтверджені   поясненнями  сторін  та  свідками,   що   знаходяться   в   матеріалах   справи. З  1972 року  до  тепер  сім'я   ІНФОРМАЦІЯ_1  в  будинку   літера «А»  АДРЕСА_1   ніколи  не  проживала,   їх   особистих   речей,   меблі  тощо   в   будинку  не  було.  Тимчасові  будівлі   обладнані  каналізацією,  водопроводом,  електроенергією тощо.          

        Сім'єю  ІНФОРМАЦІЯ_1   на  території  двору   АДРЕСА_1 було  збудовано  двоповерховий   будинок,  який  було  зареєстровано  за  ОСОБА_4   під   номером  АДРЕСА_1   Свідоцтво  про  право   власності  на  будинок  видано   на    підставі     рішення  Сімферопольської  міської  ради № 817  від  24.05.2002  року  (а.с.101).  В цьому  будинку  ОСОБА_4 постійно  проживає   зі  своєю  сім'єю   та   батьками   з  2002  року,   а  тимчасову  будівлю  сім'я   ІНФОРМАЦІЯ_1,   кілька   років   здає   для   проживання    студентам.

       ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), після  укладення  шлюбу  переїхала  до  свого  чоловіка  і  до тепер   проживає  з   ним  та  дітьми   спочатку   у АДРЕСА_2, а  зараз на  квартирі.

   ОСОБА_2., ОСОБА_1,  ОСОБА_4, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)  будучі   зареєстрованими  за  цією   адресою   ніколи  не  ставили  питання   перед  родиною   про  вселення   до  будинку,  усунення  перешкод  в  користуванні.  Вперше   це  було  заявлено  ними  в  2004  році   після   виявлення    підробного  рішення   Центрального  районного   суду   м. Сімферополь. 

Свідок  ОСОБА_10  у  судовому  засіданні  пояснила, що знає сім'ю ІНФОРМАЦІЯ_1 богато років.  Їй  відомо, щоОСОБА_4 зі  своєю родиною з 2003 або  2004 р.  мешкає у новому будинку, побудованому біля старого будинку. ОСОБА_1 і ОСОБА_2. мешкають у тимчасовій  будівлі  з  2005 р.  по цей  час, а ОСОБА_5. мешкае у старому будинку.

  Свідок  ОСОБА_11. у  судовому  засіданні  пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. мешкали у тимчасової  будівлі з 1978  року,  їх  синОСОБА_4 мешкає  у  новому будинку вже 6 - 7 років, а ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)   мешкає у свого чоловіка на вулиці Залеської. Свідок підтвердила  наявність  заборгованості  по  сплаті  комунальних послуг по спірній будівлі,  яку  сплачувала  ОСОБА_5., що мешкає  у  старому будинку.

  Свідок ОСОБА_12. у судовому  засіданні  пояснила,  що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. мешкали у тимчасової  будівлі з 1985 р., їх синОСОБА_4 зі своєю родиною мешкає  у  новому  будинку  вже  5 - 6 років. Де  мешкає  ОСОБА_3,   донька ОСОБА_1 їй  не   відомо.

 Свідок   ОСОБА_13.  у судовому засіданні пояснила, що знає сім'ю ІНФОРМАЦІЯ_1  з  1971 р. Їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2.  проживают у тимчасової будівлі кілька років, іх  син ОСОБА_4  зі  своєю  родиною  мешкає  у   новому  будинку біля 2 років, а    їх  донька   ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1  мешкає   з  сім'єю   на   квартирі.

 Свідок ОСОБА_14. у  судовому засіданні пояснила,  що  знає  сім'ю ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1961 року.  Вона  сама   з 1961 року  1962  рік   мешкала  у   спірному  домоволодінні.  Їй  відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2  стали  мешкати  у  тимчасовій   будівлі  кілька   років, іх син  ОСОБА_4  зі  своєю  родиною  мешкає  у  новому  будинку  біля  2  років, а   їх   донька ОСОБА_3   ІНФОРМАЦІЯ_1,  як  народила  дитину, то стала  проживати  на  квартирі  свого чоловіка.   Відповідачка   ОСОБА_5.  проживає  у  старому   будинку  з  2004  чи 2005 року.

 Свідок   ОСОБА_15  у судовому  засіданні пояснила, що знає ОСОБА_5 з 1997 року,  яка   мешкала  у  старому  будинку  разом   зі  своєю  бабусею  у  великій кімнаті. ОСОБА_5. і  до  тепер  там же  проживає.  Родину   ІНФОРМАЦІЯ_1  вона   знає   з 1998 року,  вони   весь  цей  час  проживали   у  тимчасової    будівлі, а  з  2001 році,  коли  вони  побудували  новий   будинок, стали  проживати  у  цьому   будинку. На цей час у тимчасової    будівлі   проживають    студенти.

 Свідок   ОСОБА_16. у   судовому  засіданні  пояснила,  що  проживає у цьому районі   міста  з  1953 року.  Знає  сім'ю  ІНФОРМАЦІЯ_1  і  ОСОБА_5.  багато  років. Дійсно сім'я ОСОБА_1,  ОСОБА_2   проживала   у  тимчасовій  будівлі,  але  коли вони побудували  двоповерховий   будинок, то стали  жити   усі  разом, тобто син зі своєю родиною  та  батьками.  Крім   того, у   сім'ї  ІНФОРМАЦІЯ_1   була  у  власності   однокімнатна квартира  на   вулиці   Радіщева  у   м.Сімферополь,   але  вони  її  продали. ОСОБА_3   вона не   бачила  по  АДРЕСА_1   вже 2  чи  3 роки, але знає,  що та  мешкає  разом  зі   своїм  чоловіком  та   дітьми   на   квартирі.  Тимчасову  будівлю  сім'я ІНФОРМАЦІЯ_1, кілька  років   надають   для   проживання студентам. ОСОБА_5  з  дітьми  та  батьком  мешкає  у  старому  будинку, вона   сплатила  борги  за  комунальні послуги, які   нараховувалися  на   всіх   мешканців,   зареєстрованих  по  цьому   будинку.

    Суд  розглядає   справу    на   підставі  ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК  України,  тобто  в  межах  вимог  позову  та  на  підставі  доказів,  наданих  сторонами  в  обґрунтування  або заперечень   щодо   позову.

        Суду  не  надано   належних   та  допустимих   доказів   чинимих   перешкод  з  боку  родини  або  особисто  ОСОБА_5.  в  проживанні  ОСОБА_2, ОСОБА_1,  ОСОБА_4, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)   за   місцем   реєстрації  до  2004  року,  а  саме:  у  АДРЕСА_1,  проведення   необхідних   комунальних  платежів  за  період  з  моменту  реєстрації  до  2004  року,  тощо.  Надані  суду  копії   квитанцій  по  оплаті  комунальних   платежів   датовані  2004-2006  роками,  що  свідчить  про  те,  що   платежі   за  4  особи  сім'я   ІНФОРМАЦІЯ_1  стала  вносити   вже  після  їх  зняття  з  реєстрації  на  підставі   підробного  рішення  Центрального  районного  суду  м. Сімферополь.  

       В   той   час   ОСОБА_5.  надані  докази   оплати  заборгованості  по  АДРЕСА_1,  внесення   чергових   платежів, а  саме:  копії  квитанцій,  договорів,  пояснення   свідків   тощо.

Проаналізувавши  пояснення  сторін,  свідків,  матеріали  справи  суд  дійшов  висновку,  що  ОСОБА_1, ОСОБА_2  та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) , с   2002  року,  тобто  більш  6  місяців  без  поважних  причин   не  проживають  за  місцем   реєстрації,  а  тому  в  силу ст. 71, 72  ЖК  України   визнаються   судом  такими,  що  втратили   право  користування  жилим  приміщенням АДРЕСА_1.   

ОСОБА_4  побудував  для  себе  й   своєї  родини   двоповерховий    будинок   за  адресою:  АДРЕСА_1-а  де  й   постійно   проживає   з  2002  року.  Не  зважаючи  на  реєстрацію  у  АДРЕСА_1, він вибув  на постійне місця  проживання в інші приміщення у м.Сімферополь,  він  забезпечений   жилою  площею  для   постійного  проживання  і  на  підставі   цього  втратив  право   користування  спірним   жилим  приміщенням  з  дня   вибуття  (ст. 107   ЖК  України).

Оскільки  ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)   визнані  судом   такими,  що   втратили   право   на   користування  жилим  приміщенням  то  й  нема  підстав  для  задоволення   вимог  прокурора  та  позивачів   щодо  усунення  перешкод  в  користуванні  жилим  приміщенням   та   розподілу   особового  рахунку. 

Разом  з  тим  суд  вважає  необхідним  зазначити, що вимоги ОСОБА_2., ОСОБА_1,ОСОБА_4, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)  про розподіл  особового  рахунку  на умовах,  викладених  ними  в  уточненому  позові  не  могли  би  бути  задоволені   судом,  оскільки  суперечать   положенням  ст.ст.47, 48, 63, 103, 104 ЖК України.

Суд  критично  ставиться   до  пояснень   ОСОБА_2  та  ОСОБА_1  щодо  чинимих  ОСОБА_5.  перешкод  в  користуванні  жилим   приміщенням  в  АДРЕСА_1   після  2004  року,  оскільки на  той  період    ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)   вже  були  такими,  що не  проживали  без  поважних  причин  по  спірному  адресу  більш  6  місяців,  а  ОСОБА_4  -    зв'язку  з   вибуттям   на  інше   постійне   місце   проживання, а  тому  ОСОБА_5.  мала  право  на  захист   особистих   інтересів   та  інтересів   свого  батька  та    двох   малолітніх   дітей.

         На  підставі ст.ст.9, 47, 48, 63, 71, 72, 103, 104, 107  ЖК  України, керуючись  ст.ст.10, 11, 14, 60,  88, 209, 212, 214-215,  218   ЦПК  України, с у д  - 

                                                 В И Р І Ш И В:

           Позов прокурора Центрального  району  м. Сімферополь  в  інтересах  ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) ,  ОСОБА_4  до  ОСОБА_5  про  усунення  перешкод  в  користуванні  жилим  приміщенням  та  розподіл   особового  рахунку  -  залишити    без   задоволення.          

          Позов   ОСОБА_5  до   ОСОБА_1,  ОСОБА_2   про   визнання   такими,  що   втратили   право  користування  жилим    приміщенням   -  задовольнити.

           Визнати   ОСОБА_1,  ОСОБА_2   такими,  що   втратили   право   користування   жилим   приміщенням  за   адресою:  АДРЕСА_1,  внаслідок  відсутності   їх  без  поважних  причин  понад   встановленого   законом   шестимісячного   строку.    

           Позов   ОСОБА_5  до  ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) ,   про  визнання   такою,   що  втратила   право  користування  жилим    приміщенням   -  задовольнити.

           Визнати   ОСОБА_3  (ІНФОРМАЦІЯ_1)    такою,  що   втратила  право   користування   жилим    приміщенням   за   адресою:  АДРЕСА_1,  внаслідок   відсутності  її без  поважних  причин  понад   встановленого  законом   шестимісячного   строку.    

           Позов  ОСОБА_5  до  ОСОБА_4  про   визнання  таким,  що  втратив  право  користування жилим  приміщенням   -  задовольнити.

           Визнати  ОСОБА_4  таким, що   втратив  право   користування   жилим  приміщенням  за   адресою:  АДРЕСА_1  внаслідок  його   вибуття    в   інше   жиле   приміщення  в   тому   же   населеному    пункті.    

Рішення   може   бути  оскаржене  в   апеляційному  порядку   до  Апеляційного  суду  АР Крим   через  Київський    районний   суд   міста  Сімферополя  шляхом   подачі   в  10-денний   строк   з   дня  проголошення   рішення   заяви    про   апеляційне   оскарження   і  подання   після    цього   протягом  20  днів    апеляційної   скарги.

          Суддя: