Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10986/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 година 55 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача - Самойленка А.В. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Бабіч Н.А. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області про стягнення сум виплаченої пенсії в розмірі 604,74 грн., -

встановив:

23 серпня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області, (далі - Позивач або УПФУ), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області, (далі - Відповідач або Відділення Фонду), в якому просило суд стягнути з Відповідача суму виплаченої пенсії в розмірі 604,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 1 квітня по 30 червня 2012 року УПФУ здійснило виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_3, який постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України.

Посилаючись на правові норми, які містяться в Законі України «Про пенсійне забезпечення», Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Угоді про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав, Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Позивач стверджував, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного витрати на виплату пенсій, що були виплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки Відділення Фонду відмовилося відшкодувати витрати УПФУ на виплату пенсії ОСОБА_3, Позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги та стягнути з Відповідача 604,74 грн.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві.

В судовому засіданні представник Відповідача заявлені позовні вимоги не визнала, надала заперечення на адміністративний позов, (а.с.52-54). Правова позиція Відповідача заснована на тому, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - некомерційна самоврядна організація, яка не є органом державної влади, як наслідок, він не відповідає за зобов'язаннями держави, включаючи виплати пенсії особам, які постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України; оскільки ОСОБА_3 постраждав від нещасного випадку, який стався за межами України, відшкодування шкоди, заподіяної цій особі має здійснюватися тією державою, на території якої стався нещасний випадок, тому Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

В квітні-червні 2012 року УПФУ здійснило виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 на загальну суму 604,74 грн., в тому числі 600,00 грн. - основний розмір пенсії, 4,74 грн. - витрати на доставку пенсії, (а.с.9), однак ці витрати не прийняті Відділенням Фонду до відшкодування.

Вказані обставини встановлені на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, (а.с.16-18, 24-44), актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, (а.с.10, 12, 14), та таблиць розбіжностей, (а.с.11, 13, 15).

ОСОБА_3 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 14 вересня 1997 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Зверевське шахтопрохідне управління» в м. Звереве, Ростовської області Російської Федерації, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за № 9, (а.с.69-72).

На підставі протоколу № 94 від 7 квітня 1998 року ОСОБА_3 призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, (а.с.68).

ОСОБА_3 є інвалідом другої групи. Наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю ОСОБА_3 та перенесеною ним виробничою травмою підтверджується виписками із актів огляду МСЕК, (а.с.73-80).

Зазначені фактичні обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, а саме постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 липня 2012 в справі № 2а/0570/7147/2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, (а.с.83-84).

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно з положеннями ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Між сторонами не має розбіжностей щодо фактичних обставин. Існування публічно-правового спору між сторонами обумовлено різним застосуванням ними норм матеріального права до спірних правовідносин.

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує до спірних правовідносин нижченаведені правові норми.

Ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, (далі - Закон № 1788-ХІІ), передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.81 Закону № 1788-ХІІ призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, (далі - Основи), встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Основ, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Основ.

За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ч.4 ст.26 Основ передбачено наступне: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Приймаючи до уваги те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, (далі - Закон № 1105-ХІV), дозволяють дійти висновку про те, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ч.2 ст.2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Згідно з абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абз.3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до положень абз.7 п.3 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Отже, за змістом наведених норм обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Правові норми, закріплені ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ст.3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Ст.2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Пенсійного фонду України понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІV, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Таким чином, у спірних правовідносинах належним способом захисту права Позивача є звернення до суду із позовною заявою про стягнення понесених витрат, оскільки норми Порядку передбачають процедуру підписання акту звірки між сторонами у випадку відсутності спору між ними.

Застосовуючи системне тлумачення вищенаведених норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України, (постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-333а11, постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-204а11, постанова від 21 листопада 2011 року по справі № 21-361а11), суд дійшов висновку стосовно того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території Російської Федерації, тому страхувальником, який має відшкодувати витрати УПФУ на виплату цій особі пенсії по інвалідності є Відділення Фонду.

Отже вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3, є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області про стягнення сум виплаченої пенсії в розмірі 604,74 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 за період з 1 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року в сумі 604 (шістсот чотири) грн. 74 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 26 вересня 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 1 жовтня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.