Справа № 11-663 2006 року Категорія: ст. 185 ч.З КК України
Головуючий у першій інстанції Крутій Ю.П.
Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Дзюби Ф.С.
суддів Чернявського А.С., Фаріонової О.М.,
за участю прокурора Князевої Т.В.
засудженого ОСОБА_1
"14" вересня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженець м. Раздан, Вірменія, громадянин Вірменії, раніше
судимий:
- 18.05.1995 року Ленінським народним судом м. Краснодару за ст. ст.
158 ч.2,162 ч.2,325 ч.2 КК РФ на 9 років позбавлення волі, звільненого
05.09.2003 року за відбуттям призначеного строку покарання,
засуджений:
- за ст. 185 ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих : ОСОБА_2 545 грн.; ОСОБА_3 1388 грн.; ОСОБА_4 4850 грн.
Згідно вироку, 8 лютого 2006 року в період часу з 19 до 20 години ОСОБА_1 в кафе в районі станції метро «Святошино» у м. Києві таємно, повторно, викрав з кишені куртки потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон та сім-карту загальною вартістю 545 грн. та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
11 лютого 2006 року в період часу з 16 до 16 години ЗО хвилин, ОСОБА_1 в залі гральних автоматів в районі станції метро «Святошино» в м. Києві,
повторно, таємно викрав у потерпшого ОСОБА_3 мобільний телефон з сім-картою на загальну суму 1388 грн. та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
14 лютого 2006 року близько 2 години 30 хвилин ОСОБА_1 у вагоні № 11 потягу «Київ-Севастополь», скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_4 спав, таємно викрав з його куртки майно на загальну суму 24750 грн., а саме: два мобільних телефони "Нокіа" серії 2100 та 6030, вартістю 630 грн. та 480 грн., 4600 доларів США та 410 грн., а всього на загальну суму 24750 грн. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, призначивши покарання без позбавлення волі. На думку апелянта, покарання є занадто суворим та призначено без урахування пом'якшуючих покарання обставин: позитивної характеристики, наявності на утриманні малолітнього сина, того, що він раніше не судимий в Україні, щиро кається у вчинених злочинах. За епізодом від 14.02.2006 року стверджує, що потерпілий ОСОБА_4 завищив суму викраденого майна на 800 доларів та 410 грн., а також вважає, що за цим епізодом його дії невірно кваліфіковані, оскільки це незакінчений злочин.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судців вважає, що апеляція не піддягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих йому злочинів, передбачених ст. 185 ч.З КК України, при обставинах, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку, та за епізодами від 08.02.2006 року, 11.02.2006 року апелянтом не оспорюються.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що за епізодом від 14.02.2006 року вчинений ним злочин є незакінченим, і суд невірно кваліфікував його дії' за ст. 185 ч.З КК України, а також про викрадення ним меншої суми, ніж зазначена у вироку, позбавлені підстав.
Як пояснив потерпілий ОСОБА_4, показання якого дсюгіджені судом, 13.02.2006 року у вагоні № 11 потягу «Київ-Севастополь» він познайомився з ОСОБА_1. Близько 22 години віїї заснув, а вночі 14.02.2006 року провідниця повідомила йому про те, що ОСОБА_1 вийшов з вагону. Перевіривши свої речі, він виявив, що у нього з куртки викрадено майно: два мобільних телефони "Нокіа" вартістю 630 грн. та 480 грн., 4600 доларів США та 410 грн. Працівники міліції" затримали ОСОБА_1 в іїшюму вагоні потягу, і останній визнав, що саме віїї викрав майно. При цьому, у ОСОБА_1 була виявлена частина викраденого у нього майна (а.с.25-27).
Пояснення потерпшого ОСОБА_4 узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме:
· даними протоколу особистого огляду ОСОБА_1, згідно якого у останнього при затриманні виявлено майно потерпілого: телефон "Нокіа 6030", кошти в сумі 3800 доларів США та 230 грн. (а.с.10) та протоколу пред'явлення предметів, з якого вбачається, що ОСОБА_4 впізнав як належний йому мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_1 (а.с.31);
· даними протоколу огляду місця події, згідно якого в туалеті вагону №11 потягу «Київ-Севастополь» виявлена кришка мобільного телефону "Нокіа-6030" (а.с.12), на якій згідно висновків експертизи виявлений слід пальців руки ОСОБА_1 (а.с.78-80).
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що саме він вчинив крадіжку майна потерпшого ОСОБА_4. Пояснив, що працівники міліції вилучили у нього телефон "Нокіа", 3800 доларів США та 230 грн., та пояснив, що дві сім-карти з викрадених телефонів та другий телефон "Нокіа" він викинув у туалет, після чого направився в інший вагон, де його затримали працівники міліції.
Немає підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив замах на злочин, оскільки як свідчать докази по справі, після викрадення чужого майна ОСОБА_1 розпорядився ним на власний розсуд, скрившись з місця події, та був затриманий не на місці вчинення злочину, а через проміжок часу в іншому вагоні потягу.
Тому з наведених підстав та з урахуванням вищенаведених показань потерпілого про суму викраденого майна, спростовуються і доводи ОСОБА_1 про те, що він викрав у потерпілого ОСОБА_4 меншу суму, ніж як зазначено у вироку.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, в тому числі за епізодом від 14.02.2006 року, та правильно кваліфікував його дії за ч.З ст. 185 КК України.
Покарання ОСОБА_1 судом призначено відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, в мінімальних межах санкції ст. 185 ч. ЗКК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до тяжких злочинів, даних про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, має неповнолітню дитину, а також щирого каяття у вчиненні злочинів, що є пом'якшуючої покарання обставиною.
Тому, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
З огляду на наведене, підстав для зміни вироку немає.
Керуючись ст.ст. 365366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2006 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без зміни.