Дата документу Справа № 11-1292/12

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

у справі ОСОБА_1

3 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:

головуючого і доповідача-Шпоньки В.П., Жечевої Н.І., Абрамова В.І.,

за участю прокурора Шелудько З.Л., захисника засудженого -адвоката ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляціями засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_4 в його інтересах на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 липня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд установив:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого за даними вступної частини постанови суду:

11 листопада 1993 року за ч.2 ст. 140 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 28 серпня 1996 року по відбуттю строку покарання;

08 жовтня 2001 року Павлоградським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст. ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого з іспитовим строком 2 роки

09 квітня 2003 року вироком судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області з урахуванням змін, внесених у вирок ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 серпня 2003 року за ч.4 ст.187, ч.1, ч.2 ст. 15 і пунктами 6, 12 ч.2 ст.115, 70, 71 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Початок строку - 20 листопада 2002 року, кінець - 20 листопада 2013 року.

Цією постановою суду залишено без задоволення подання адміністрації Кам'янської виправної колонії УДПтСУ в Запорізькій області (№101) відносно засудженого ОСОБА_1 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання з таких підстав:

ОСОБА_1, який з 18 лютого 2004 року відбуває покарання у ВК-101, працевлаштований днювальним відділення. У 2011 року відпрацював 217 днів і 47 у 2012 року. Має позитивну характеристику, за сумлінну поведінку і ставлення до праці отримав 5 заохочень правами начальника установи і 2 -начальника відділення. В той же час за порушення режиму відбування покарання у 2004-2007 роках ОСОБА_1 мав 10 стягнень від начальника установи і начальника відділення.

Проаналізувавши поведінку засудженого за весь час відбування покарання місцевий суд дійшов висновку, що засуджений, який не визнає себе винним у вчинені злочинів за яких його засуджено, своєю поведінкою не довів виправлення.

В апеляціях засуджений і його просять постанову суду скасувати, стверджують про виправлення, що період порушень режиму відбування покарання був короткочасним і викликаним скаргами матері на дії адміністрації ВК.

Здійснивши апеляційну перевірку судового рішення апеляційний суд не вбачає підстав до задоволення апеляцій і при цьому повністю погоджується з мотивами відмови у задоволенні клопотання ВК про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 з місць позбавлення волі, яких наведено у постанові суду.

ОСОБА_1, якого засуджено за особливо тяжкий злочин і який не розкаюється в скоєному злочину не довів свого виправлення. Як убачається з матеріалів провадження, у попередні роки відбування покарання він мав значну кількість порушень режиму відбування покарання, негативно ставився до праці. Тому, висновок суду про те, що незначний проміжок часу, який передував поданню ВК про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_1, коли останній не допускав порушень, не може стати домінуючим у задоволенні клопотання.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд ухвалив:

постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_1 і адвоката ОСОБА_4 без задоволення.

судді

Шпонька В.П. Жечева Н.І. Абрамов В.І.