Справа № 11-686 2006 року Головуючий у першій інстанції Доповідач апеляційного суду
Категорія: сг.286 чЛ ЮС України Чебанова-Губарева Н.В. Фаріонова ОМ.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого
суддів за участю прокурора представника потерпілої цивільного відповідача захисника засудженого
Карпія В.М. Пустовара МЛ., ФаріоновоїСМ. Князевої Т.В. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
"21" вересня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4 і представника потерпілої ОСОБА_1на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2006 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Миколаєва, раніше судимий:
- 23.11.2005 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 185 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік,
- засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.11.2005 року і остаточно призначено покарання на 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4: - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь Миколаївської лікарні швидкої медичної допомоги 818 грн. 86 коп.;
-в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_5-4089 грн. 17 коп. та моральної шкоди - 3000 грн.
Згідно вироку, 26 грудня 2005 року близько 11 години ОСОБА_4, керуючи на підставі довіреності ОСОБА_6 автомобілем ГАЗ - 3302, реєстраційний НОМЕР_1, який згідно договору оренди знаходився в його правомірному володінні, в світлий час доби, двигаючись заднім ходом по проїжджій частині вул. Нікольській, з боку вул. Наваринської в сторону вул. Пушкінської, близько будинку АДРЕСА_1, порушив п. п. 2.3 «б»,10.1,10.9,10.10 Правил дорожнього руху України та виїхав на тротуар, не переконавшись у відсутності пішоходів, і вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_7, в результаті чого останній були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.
27 грудня 2005 року близько 9 години 55 хвилин ОСОБА_4, керуючи на підставі довіреності ОСОБА_6 автомобілем ГАЗ- 3302, реєстраційний НОМЕР_1, який на підставі договору оренди знаходився в його правомірному володінні, в світлий час доби, слідуючи по вул. Наваринській у м. Миколаєві, виїхав на перехрестя з вул. Нікольською і продовжував рух заднім ходом у бік АДРЕСА_2 по вул. Нікольській, ОСОБА_4 порушив п. п. 2.3 «б»,10.1, 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України, проїхав пішохідний перехід, не переконавшись у відсутності пішоходів ззаду свого транспортного засобу, та вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_5, яка переходила проїжджу частину дороги, в результаті чого останній були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст. 75 КК України. На думку апелянта, призначене судом покарання є занадто суворим. Просить врахувати думку потерпілих, які не мають до нього претензій, а також його позитивні характеристики.
В апеляції представник потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_1, просить вирок суду в частині стягнення з ОСОБА_4 сум на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди змінити та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 до ВАТ «Миколаївхліб» в повному обсязі. Вважає, що суд безпідставно відмовив ОСОБА_5 у позовних вимогах до ВАТ «Миколаївхліб», оскільки ОСОБА_4 керував автомобілем, який знаходився у повному господарчому розпорядженні і оперативному управлінні ВАТ «Миколаївхліб».
В запереченнях на апеляцію ВАТ «Миколаївхліб» просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпшої ОСОБА_5 залишити без зміни. Посилається на те, що договір оренди автомобілю ОСОБА_4 укладав з ОСОБА_8, яка в свою чергу мала договір з ВАТ «Миколаївхліб» на перевезення вантажу в торгові точки, тому немає підстав вважати, що ВАТ «Миколаївхліб» є власником джерела підвищеної небезпеки. Зазначає, що ОСОБА_4 не має ніяких правовідносин з ВАТ «Миколаївхліб».
Заслухавши доповідь судді пояснення засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 на підтримку поданої апеляції, представника потерпшої ОСОБА_5 - ОСОБА_1, який підтримав апеляцію частково та просив вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, думку представника ВАТ «Миколаївхліб» про залишення вироку без зміни та прокурора про можливість застосування до ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання з випробуванням, а в решті залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та додатково надані матеріали, обговоривши викладеш в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції піддягають задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими судом доказами, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, і апелянтами не оспорюються.
Покарання ОСОБА_4 призначено в межах санкції ст. 286 ч.1 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, даних про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, та щирого каяття, що є пом'якшуючою покарання обставиною.
Остаточне покарання ОСОБА_4 правильно призначено відповідно до вимог ст. 71 КК України, оскільки злочини він вчинив в період іспитового строку, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.11.2005 року.
Між тим, судом не враховано, що ОСОБА_4 вчинив злочини з необережності, а також пом'якшуючі покарання обставини: його молодий вік та повне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_7 та часткове відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5 Крім того, з додатково наданих до апеляційного суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 виключно позитивно характеризується за місцем роботи, що також є пом'якшуючою покарання обставиною.
З урахуванням наведеного, колегія суддів визнає за можливе застосувати до ОСОБА_4 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п.2.3 ч.1 ст. 76 КК України.
Що стосується вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь потерпшої ОСОБА_5, то доводи, викладеш в апеляції представника потерпшої, є обгрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпша ОСОБА_5 заявила цивільний позов до ВАТ "Миколаївхліб'' про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5089 грн. 17 коп. та моральної шкоди в сумі 10 000 грн. (л.д.99).
Вирішуючи цивільний позов, суд відмовив в його задоволенні до ВАТ "Миколаївхліб", посилаючись на те, що ВАТ є неналежним відповідачем по справі, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 4089 грн. 17 коп. та моральну шкоду в сумі 3000 грн.
Між тим, із таким висновком суду погодитись не можна, оскільки прийняте рішення є передчасним. Зокрема, суд не звернув уваги на те, що позов до ОСОБА_4 взагалі не пред'являвся, однак суд стягнув заподіяну шкоду з засудженого. Також суд не з'ясував коло відповідачів по справі, хоча з додатково наданих до апеляційного суду матеріалів вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ГАЗ-3302 був застрахований ЧП "ОСОБА_6" в HACK "Оранта", яка також може бути відповідачем по справі.
Враховуючи наведене, а також пояснення представника потерпілої, який повідомив, що при пред'явленні позову не було відомо, що автомобіль під керуванням ОСОБА_4 був застрахований, а тому є підстави для зміни відповідача за позовом, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 365^66 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 та представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2006 року у відношенні ОСОБА_4 змінити.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
Відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_4 покласти обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.
Вирок суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 4089 грн. 17 коп. та моральної шкоди в сумі 3000 грн. скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без зміни