Справа №22ц- 4681
2007 рік
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
к. Дніпропетровськ 27 вересня 2007 року
Судова колегія
Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в окладі:
судді-головуючої - РУДЬ В.В.
суддів - ЧУБУКОВА О.П. - Лисичної н.м.
при секретареві - КАЧУР Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
України в м. Тернівці Дніпропетровської області
на рішення
Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 21 березня 2007 року
по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
України в м. Тернівці Дніпропетровської області
про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат, -
Справа 22ц-4681/30 Суддя-головуючий
Категорія: 21 у суді першої інстанції ЧЕРЕДНИЧЕНКО В.Є.
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції
ЧУБУКОВ О.П.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2007 року стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Павлограді Дніпропетровської області {в подальшому Відділення ВД ФСНВУ) на користь ОСОБА_1 2418грн. 42коп., одноразово, в рахунок недонарахованих щомісячних страхових виплат за період часу з 01 березня 2004 року і по 30 листопада 2006 року та встановлено щомісячні страхові виплати з 01 грудня 2006 року на користь останнього у розмірі 807грн. 81коп.3 подальшими перерахунками згідно вимог ч.2 ст.29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду
першої інстанції скасувати з тих підстав, що воно винесено з
порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Стосовно незаконності та необґрунтованості застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідач посилається на те, що при перерахуванні призначеної позивачу щомісячної страхової виплати застосовувались коефіцієнти росту щомісячних страхових виплат, встановлених відповідними постановами його Правління в межах своєї компетенції, передбаченої діючим законодавством, яке регулює механізм застосування Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного -випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності».
Стосовно нібито допущених судом першої інстанції порушень норм цивільно-процесуального права відповідач вважає, що у відповідності з діючим цивільно-процесуальним законом по даній категорії цивільних справ позовну давність на звернення до суду з відповідним позовом встановлено тривалістю у три роки, а у випадку, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних страхових виплат), кошти, при задоволенні позову, стягуються за час, що не перевищує трьох останніх років, які передували моменту звернення особи до суду.
Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Стосовно обґрунтованості та законності застосування судом норм матеріального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив слідуюче:
· за час роботи на підприємствах вугільної промисловості в підземних шкідливих умовах він набув професійного захворювання;
· за висновками МСЕК від 09 вересня 2003 року йому було встановлено 45% стійкої втрати професійної працездатності безстроково;
постановою Відділення ВД ФСНВУ у м. Тернівці Дніпропетровської області йому було призначено щомісячну страхову виплату, яка в подальшому, у період часу з 01 березня 2004 року і по 30 листопада 2006 року, перераховувалась із застосуванням коефіцієнтів росту страхових виплат, встановлених Правлінням Фонду.
При таких обставинах судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілому позивачу ОСОБА_1 в такий спосіб було зроблено з порушенням діючого законодавства України: відповідач призначив позивачеві щомісячні страхові виплати на підставі постанови Правління Фонду із застосуванням слідуючих коефіцієнтів росту страхових виплат; 1,152 - за 2004 рік, 1,238 - за 2005 рік і 1,203 - за 2006 рік, тоді як вони на той час, за даними Державного Комітету Статистики України, складали за 2003 рік - 1,228, за 2004 рік -1,275 і за 2005 рік - 1,367.
Згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року, переглянутої в касаційному порядку Вищим Адміністративним судом України і ухвалою якого від 06 вересня 2006 року залишеної без змін, Постанови Правління Фонду, на підставі яких здійснювався перерахунок позивачу щомісячних страхових виплат, визнано недійсними з слідуючих підстав: при зростанні у попередньому календарному році середнього заробітку потерпілого, перерахунок сум щомісячних страхових виплат повинен бути проводитись за коефіцієнтом зростання саме середнього заробітку у галузях національної економіки, а не реального, як це зробив Фонд, та по даним органу виконавчої влади з питань статистики, а не самого Фонду. Тобто у відповідності з вимогами ч.2 ст. 29 Закону України від 23 вересня 1999року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яку спричинили втрату працездатності».
Отже, перерахунок відповідачем сум щомісячних страхових виплат на користь потерпілого позивача ОСОБА_1 було зроблено з порушеннями діючого законодавства України.
З наведених підстав суд першої інстанції перерахував щомісячні виплати позивачу, застосувавши відповідні коефіцієнти за даними Державного Комітету Статистики України, і зобов'язав відповідача в подальшому проводити виплату щомісячних страхових сум у відповідності з цими даними та змінами у законодавстві.
Стосовно посилання апелянта на недодержання судом першої інстанції вимог цивільно-процесуального закону відносно дотримання позивачами строків позовної давності при зверненні до суду з позовами по вказаній категорії цивільних справ.
У відповідності до вимог ст.40 Закону України від 23 вересня 1999 року „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає в подальшому коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги.
Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду першої інстанції не спростовують/ оскільки зводяться до переоцінки апелянтом доказів по справі та одностороннього особистого ним тлумачення норм права, що суперечить діючому законодавству.
Відповідно ж до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.
Інших порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З урахуванням викладеного і керуючись ст. ст.303,307,308 і 314 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернівці Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного СУДУ Дніпропетровської області від 21 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, а також з цього ж моменту і протягом двох місяців може бути оскаржена до Верховного Суду України.