Справа № 22ц-0590/9912/12 Головуючий у 1 інстанції Кошева О.А.

Категорія 24 Доповідач Санікова О.С.

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Санікової О.С.

суддів Дундар І.О., Барсукової О.І.

при секретарі Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 7 серпня 2012 року, -

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 7 серпня 2012 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Апелянт не згодна з рішенням суду з наступних причин: 30 березня 2012 року вона звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Горлівки з позовом до КП «Вуглик» Горлівської міської ради про відшкодування моральної шкоди, а не з приводу нарахувань за комунальні послуги (послуги теплопостачання); не вважає листівки, отримані від КП «Вуглик» доброзичливими, адже це не просто квитанції про нарахування; вони містять вислови, які завдають душевного болю та страждань їй та її родині; листівки несуть її особисту інформацію, є поводом для розповсюдження пліток, негарного вислову, негативних відгуків, думок співмешканців будинку (двору), недостовірної інформації про неї та її родину загалом, що впливає на репутацію її родини та є приниженням їхньої гідності та честі, адже вони багатодітна родина, а відповідно до ст. 32 Конституції України «кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації; майже 5 років вона сплачувала комунальні послуги, не отримуючи їх, чекаючи «обіцянки», але попередження про внесення її до бази (реєстру) злісних неплатників отримала.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.

Згідно ст.ст. 67-68, 162 ЖК України наймач чи власник житла зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги за затвердженими тарифами. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Відповідачем неодноразово направлялися позивачу листи-повідомлення про наявність заборгованості за послуги централізованого опалення.

Згідно п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Підстави для звільнення від плати за послуги централізованого опалення чинним законодавством передбачені п. 32 Правил, згідно яких виконавець зобов'язаний, зокрема, зменшувати розмір плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви, звільняти від сплати за послуги у разі їх ненадання, проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості тощо.

Згідно ст. 383 ч. 2 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно ст. 177 ЖК України громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, дбайливо ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, додержуватися правил утримання жилого будинку. Переобладнання жилого будинку (квартири), що належить громадянам на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів. Згідно з правилами утримання жилих будинків і прибудинкових територій, власник, що припустив його самовільне переобладнання або перепланування, що приводить до порушення конструктивних елементів, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення в попередній стан.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що порушене право позивачки не може бути захищено тим способом, який вона обрала; позивачем не наведено жодних доказів спричинення їй моральної шкоди.

Такі висновки суду є правильними.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради №925 від 17 серпня 2005 року вона є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 Дане житло було надане по пільговій черзі як багатодітній родині. Житло підлягає капітальному ремонту. Жодного дня ні вона, ні її родина в ньому не проживали.

23 січня 2012 року Микитівським районним судом м. Горлівки був винесений судовий наказ про стягнення з неї заборгованості за послуги теплопостачання на користь КП «Вуглик».

Вимоги, які були зазначені у судовому наказі, вважає неправомірними, оскільки фактично за даною адресою не мешкає та комунальними послугами, в тому числі і послугами з теплопостачання, не користується; 13 березня 2012 року судовий наказ був нею оскаржений.

Протягом з 4 лютого 2011 року по 6 вересня 2011 року Микитівським районним судом м. Горлівки також розглядалась справа стосовно стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. 6 вересня 2011 року Микитівським районним судом м. Горлівки скасований наказ.

У грудні 2011 року нею було отримано повідомлення від КП «Вуглик» стосовно погашення заборгованості за послуги теплопостачання, де зазначено: «Просим погасить долг - встретить Новий год в тепле, без забот и долгов». Вона і сама цього хоче, але вважає, що цього не можна досягти навіть при погашенні заборгованості.

Неодноразово на її адресу надходили листи-попередження, залякування, виклики на адміністративні комісії.

Отримання подібних листівок, а також викликів на адміністративні комісії до міськвиконкому завдають їй багато страждань їй та її родині, пригнічує їх гідність.

Судові справи теж завдають болю і страждань та додаткових фінансових витрат.

Вона багатодітна мати, чимало пережила у своєму житті, але, ніколи не думала, що держава так «допоможе».

На підставі ст.ст. 3, 8, 28, 55, 56 Конституції України та ст.ст. 16, 23 ЦК України просила стягнути з КП «Вуглик» 50000 грн. за завдання своїми незаконними діями моральної шкоди їй та її родині.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміється закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 свої позовні вимоги про стягнення моральної шкоди обґрунтовувала тим, що отримання листів-попереджень про погашення заборгованості за теплопостачання та викликів на адміністративні комісії завдають їй багато страждань їй та її родині, пригнічує їх гідність; болю та страждань та фінансових витрат завдають і судові справи.

Таким чином, з аналізу позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що підставою позовних вимог є захист її гідності та гідності її родини. Проте дані правовідносини регулюються іншими нормами матеріального права і, зокрема гл. 20 ЦК України. Але зазначеними нормами права ОСОБА_1 свої позовні вимоги не обґрунтовувала.

Не зверталась позивачка і з позовними вимогами про визнання незаконними дій відповідача.

Тому обґрунтування ОСОБА_1 своїх позовних вимог положеннями ст.ст. 3,8,28,55,56 Конституції України та ст.ст. 16, 23 ЦК України є безпідставним.

А тільки незгода ОСОБА_1 з діями відповідача щодо надіслання на її адресу листів-попереджень про винахід можливості погашення заборгованості за тепло, зміст яких завдає їй та її родині багато страждань, а також щодо викликів на адміністративні комісії та розгляду судових справ ще не є порушенням її прав та інтересів з огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, оскільки не встановлює для ОСОБА_1 будь-яких обов'язків.

Оскільки не встановлено обставин, які порушують права та інтереси позивачки, а також юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин по даній справі, висновок суду першої інстанції щодо відмови позивачці у задоволенні її позовних вимог є обґрунтованим.

Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 7 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді: