Справа №22-2398/ 2007р. Головуючий у 1 інстанції: Ганич І.М.
Категорія: 32 Доповідач апел. інст: Монастирецький Д.І.
РІШЕННЯ
Іменем України
24 вересня 2007 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Гриновця Б.М. , суддів: Бермеса І.В., Монастирецького Д.І., при секретарі: Панчишин А.Ю.,
з участю позивачки ОСОБА_1 та її адвоката ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 23 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання втративши право користування жилим приміщенням, -
встановила:
13 червня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Зазначала, що крім неї, у трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 у прописані та проживають - її чоловік ОСОБА_4 та онук ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н..
Крім них, у квартирі прописаний, однак не проживає відповідач ОСОБА_2, який, після смерті у ІНФОРМАЦІЯ_2 році її - позивачки доньки ОСОБА_6, з якою перебував у шлюбі, у 2003 році перейшов проживати до іншої жінки, з якою проживає у квартирі АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що протягом більше трьох років відповідач спірною квартирою не користувався, не виконував обов»язків з оплати комунальних послуг, просила на підставі ст. 71 ЖК України визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
До участі у справі були залучені ОСОБА_4 та син відповідача ОСОБА_2.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 23 липня 2007 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визання втративши право користування квартирою АДРЕСА_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 став зустрічатися з ОСОБА_7, яка з двома неповнолітніми дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_4 і ІНФОРМАЦІЯ_3 p.p. народження, проживає в кімнаті без вигод площею 14, 2 м. кв. АДРЕСА_2, що не являється підставою для визнання відповідача втративши право користування спірним житлом, бо судом достовірно встановлено, що відповідач іншого постійного житла, крім спірної квартири, не має і що від такої він ніколи не відмовлявся та і позивачка фактично визнає за ним право на спірне жиле приміщення, зазначаючи, що його виписка з такого необхідна тільки для приватизації квартири на користь внука ОСОБА_5, після чого відповідача знову припишуть у житло.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи.
Відповідно до статей 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім»ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не проживає у спірній квартирі так як став зустрічатися з ОСОБА_7. Про те, що ОСОБА_2 проживає на протязі трьох років з нею АДРЕСА_2 ствердили позивачка та треті особи, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, це підтверджено і трьома актами про непроживання відповідача у спірній квартирі з 2003 року, затвердженими директором ЛКП «Граніт».
Не заперечувались відповідачем і ті обставини, що квартирну плату і комунальні послуги по спірній квартирі він не сплачує, у квартиру вселитись не намагався, останнє підтверджено документально.
Доводи відповідача, що він з ОСОБА_7 тільки зустрічається, а не проживає у її кімнаті та іншого житла не має, не можуть бути взяті до уваги. Як пояснював відповідач він ще за життя дружини, разом з нею перейшов проживати в підвал будинку АДРЕСА_1, де є дві кімнати без вигод, де і проживає в даний час. В судовому засіданні 05 липня 2007 року на запитання головуючого ОСОБА_2 визнав, що розповідав ОСОБА_8 про те, що живе в іншої жінки і зустрічається з ОСОБА_7 4 роки та що живе з нею по АДРЕСА_2.
Третя особа ОСОБА_5 - син відповідача підтримав пояснення позивачки про вказані нею обставини справи та визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Крім того, відповідач не звертався до відповідних органів з заявами про неможливість проживання у спірній квартирі через перешкоди, що чинили позивачка або інші особи.
Таким чином, судом встановлено, що непроживання відповідача у спірній квартирі в період з 2003 року не було пов»язане з поважними причинами.
З огляду на наведене судова колегія доходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 не проживав у спірній квартирі понад встановлений ст. 71 ЖК України строк, протягом якого зберігається право користування приміщенням за тимчасово відсутнім громадянином, у зв»язку з чим, відповідно до ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції як таке, що не відповідає обставинам справи і вимогам закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням
Керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. ст. 303, 304, ч.1 п.2 ст. 307, ч. 1 п.п. 1, 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 23 липня 2007 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 у місті Львові.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.