РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2012 року Справа № 16/5025/796/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Петухов М.Г. ,
судді Юрчук М.І.
при секретарі Довгалюк О.П.
за участю представників сторін:
позивача: Євтушенко А.С. (довіреність № 2\11-Д від 15 грудня 2011 року)
відповідача: Почекета А.І. (довіреність № 16 від 25 липня 2012 року); Скрипнік Н.М. - головний бухгалтер (довіреність № 15 від 25 липня 2012 року)
третя особа 1: не з'явився
третя особа 2: не з'явився
третя особа 3: не з'явився
третя особа 4: не з'явився
третя особа 5: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" на рішення господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2012 року р. у справі №16/5025/796/12 (суддя Магера В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Серединецьке"; Сільськогосподарського кооперативу „Улашанівський"; Товариство з обмеженою відповідальністю „Городище-Агро".
до Фермерське господарство "Перлина Полісся" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Управління Держкомзему України в Славутському районні; Державної інспекції сільського господарства у Хмельницької області.
про стягнення 315 264 грн. 93 коп..
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Лотівка-Еліт" (надалі -Позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-4) до Фермерського господарства „Перлина Полісся" (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача збитків у розмірі 315 264 грн. 93 коп.. Участь у справі брали участь треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Серединецьке" (надалі-Третя особа 1); Сільськогосподарського кооперативу „Улашанівський" (надалі-Третя особа 2); Товариство з обмеженою відповідальністю „Городище-Агро" (надалі-Третя особа 3). Крім того у цій справі брали участь треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Управління Держкомзему України в Славутському районні (надалі-Третя особа 4); Державної інспекції сільського господарства у Хмельницької області (надалі-Третя особа 5).
Рішенням місцевого господарського суду від 21 серпня 2012 року по даній справі (т. 2, а.с. 15-20) з підстав, вказаних у даному рішенні у позові відмовлено.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 30-31) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав висвітлених в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2012 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 60-62) в якому з підстав, висвітлених у даному відзиві, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 2 жовтня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 16/5025/796/12 судді Крейбух О.Г. (у зв'язку з перебуванням у відпустці) та відповідно до затверджених складів колегій, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Петухов М.Г..
В судове засідання від 3 жовтня 2012 року представники Третьої особи 1, Третьої особи 2, Третьої особи 3, Третьої особи 4, Третьої особи 5 не з'явилися. Про дату, час і місце судового розгляду Третя особа 1, Третя особа 2, Третя особа 3, Третя особа 4, Третя особа 5 були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам (т.2, а.с. 46, 47, 48, 50, 51). Причини неявки своїх повноважених представників Третя особа 1, Третя особа 2, Третя особа 3, Третя особа 4, Третя особа 5 суду не повідомили.
Враховуючи усе вищевказане, колегія суду вважає можливим розгляд апеляційної скарги без участі представників цих сторін за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні від 3 жовтня 2012 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 14 квітня 2011 року згідно розпорядження голови Славутської райдержадміністрації № 337-р (т. 1, а.с. 99; надалі-Орендодавець), було вирішено: надати Відповідачу в короткострокове користування на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 11 місяців до моменту витребування сертифікатів на право на земельну частку (пай) їх власниками, а також отримання власниками державних актів на право власності на земельну ділянку та виділення - земельної частки (паю) в натурі або укладання власниками земельної частки лаю) договору оренди, земельні ділянки на території Великоскнитської сільської ради за межами населених пунктів загальною площею 361,0 га, у тому числі невитребувані земельні частки (паї) та земельні частки (паї), власники яких не виділили частку (пай) в натурі та не передали в оренду, загальною кількістю 180 шт. та площею 361,0 га; встановити плату за оренду невитребуваних земельних часток (паїв) та земельних часток (паїв), власники яких не виділили частку (пай) в натурі та не передали в оренду, загальною площею 361,0 га у розмірі трьох відсотків від вартості земельної частки (паю) на території Великоскнитської сільської ради, що становить 113 439 грн. 55 коп. за 11 місяців згідно розрахунку; рекомендувати Відповідачу в місячний термін від дати прийняття розпорядження укласти договір оренди земельної ділянки, до використання земельних ділянок приступити після укладення договору оренди.
15 квітня 2011 року між Орендодавцем та Відповідачем було укладено договір оренди земель (т. 1, а.с. 100-101; надалі-Договір 1).
Пунктом 1.1 Договору 1 встановлено, що Орендодавець зобов'язався надати, а Відповідач прийняти в строкове платне користування земельні ділянки, зайняті під проектними дорогами в розпайованих масивах, не витребуваних земельних часток (паїв) та земельних часток (паїв), власники яких не виділили частку (пай) в натурі та не передали в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (земельні ділянки або об'єкт оренди) які знаходяться на території Великоскнитської сільської ради за межами населеного пункту.
Згідно пунктів 2.1-2.3 Договору 1 визначено, що в оренду передаються земельні ділянки в кількості 180 не витребуваних часток (паїв), загальною площею 361,0 га, у тому числі: не витребувані земельні частки (паї), власники яких не виділили частку (пай) в натурі та не передали в оренду загальною площею 361,0 га.; на земельних ділянках не знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури; нормативна грошова оцінка земельних ділянок не проводилась.
Пунктом 3.1 Договору 1 передбачено, що Договір був укладений на одинадцять місяців.
В силу дії пункту 3.2 Договору 1, у разі витребування сертифікатів на право на земельну частку (пай) їх власниками, а також отримання власниками державних актів на право власності на земельну ділянку та виділення земельної частки в натуру або укладання власниками земельної частки (паю) договору оренди, даний Договір втрачає чинність в частині відповідних площ земельних ділянок.
Пунктом 4.1 Договору 1 встановлено, що річна орендна плата вноситься Відповідачем у грошовій формі та за одинадцять місяців становить 113 439 грн. 55 коп., що складає щомісячно 10 312 грн. 69 коп. та вноситься Відповідачем у грошовій формі на розрахунковий рахунок Великоскнитської сільської ради.
Дослідивши матеріали справи, колегія суду констатує, що згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди від 15 квітня 2011 року, представники Орендодавця та Відповідача, передбачили, що Орендодавець передав, а Відповідач прийняв земельні ділянки загальною площею 361,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Великоснитської сільської ради за межами населеного пункту терміном на одинадцять місяців. Даний акт підписаний та скріплений печатками Орендодавця та Відповідача.
Водночас, у матеріалах справи містяться договори оренди землі, укладені між Позивачем та орендодавцями (громадянами), відповідно до змісту яких орендодавці надали, а Позивач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Великоскнитської сільської ради Славутського району Хмельницької області:
- по договору оренди від 26 лютого 2007 року орендодавцем Мосійчук (Зубарська) Р.В. передано в оренду 2,41 га землі; по договору оренди від 23 лютого 2007 року орендодавцем Шахнюк А.Г. передано в оренду 2,41 га землі; по договору оренди від 22 лютого 2007 року орендодавцем Шуль М.О. передано в оренду 2,41 га землі;
- по договору оренди від 23 лютого 2007 року орендодавцем Шевчук Н.Р. передано в оренду 1,75 га землі; по договору оренди від 22 лютого 2007 року орендодавцем Шахнюк О.В. передано в оренду 3,45 га землі;
- по договору оренди від 23 лютого 2007 року орендодавцем Шевчук В.К. передано в оренду 1,86 га землі;
- по договору оренди від 25 лютого 2007 року орендодавцем Несен Ю.М. передано в оренду 1,76 га землі;
- по договору оренди від 25 лютого 2007 року орендодавцем Несен В.Є. передано в оренду 1,76 га землі;
- по договору оренди від 07 березня 2007 року орендодавцем Несен Н.Г. передано в оренду 3,45 га землі;
- по договору оренди від 23 лютого 2007 року орендодавцем Шахнюк Л.Х. передано в оренду 2,41 га землі;
- по договору оренди від 24.02.2007р. орендодавцем Матвійчук Г.П. передано в оренду 3,45 га землі;
- по договору оренди від 25 лютого 2007 року орендодавцем Вознюк М.Н. передано в оренду 2,41 га землі.
Колегія суду дослідивши дані договори зауважує, що згідно пункту 8 вищевказаних договорів, останні укладені строком на три роки. Також, сторони встановили, що у випадку неналежного виконання Позивачем умов договору, термін його дії продовжується на сім років і не потребує внесення до нього змін чи переукладення даного договору на новий термін. Після закінчення строку договору Позивач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Позивач повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.
Водночас, при дослідженні наявних у справі доказів, Рівненським апеляційним господарським судом виявлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення Позивачем повідомлень орендодавцям щодо продовження строку дії даних договорів.
Колегія апеляційного господарського суду зауважує, що 28 жовтня 2010 року між Позивачем та Третьою особою 2 було укладено договір по надання послуг № 28/10/10-ПТ (т. 1, а.с. 10; надалі-Договір 2). Відповідно до Договору 2 Третя особа 2 зобов'язалася надати послуги по виконанню сільськогосподарських робіт на площах, вказаних Позивачем, в об'ємах та на умовах, вказаних у Договорі 2, а Позивач зобов'язався прийняти дані роботи та оплатити вартість послуг Третьої особи 2 в порядку та на умовах, вказаних у Договорі 2.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи Третя особа 2 надала послуги Позивачу по оранці на площі 360,00 га на території Великоскнитської сільської ради Славутського району, з розрахунку 160 грн. за 1 га площі, на суму 48 960 грн. 00 коп. (що підтверджується актом приймання-передачі № 2 від 23 листопада 2010 року), а Позивач прийняв вказані роботи та оплатив дані послуги, що підтверджується банківською випискою (т. 1, а.с. 12).
Також, Позивачем та Третьою особою 3 були укладені договори купівлі-продажу від 31 серпня 2010 року (т. 1, а.с. 28; надалі-Договір 3) та від 26 жовтня 2010 року (т.1, а.с. 30; надалі-Договір 4) відповідно до яких Третя особа 3 поставила Позивачу товар (мінеральні добрива), що підтверджується видатковими накладними (т. 1, а.с. 29; 32).
1 липня 2010 року між Позивачем та Третьою особою 1 було укладено договір № 01/07-10/У-1 на надання послуг в сільськогосподарському товаровиробництві (т. 1, а.с. 89-90; надалі-Договір 5).
Згідно пункту 1.1 Договору 5 визначено, що Третя особа 1 зобов'язалася надати послуги по виконанню сільськогосподарських робіт на площах, вказаних Позивачем, а Позивач у свою чергу зобов'язався прийняти дані роботи та оплатити вартість послуг на умовах та у порядку, вказаних у Договорі 5.
Водночас, 26 травня 2011 року Третьою особою 5 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Позивача та складено акт перевірки вимог земельного законодавства (т. 1, а.с. 119-120), яким встановлено самовільне використання Позивачем 71,00 га не витребуваних паїв на території Великоскнитської сільської ради.
Як вбачається із заяви Третьої особи 5 (т. 2, а.с. 52) що Третьою особою 5 перевірок Позивача до Відповідача не здійснювалось. Водночас, жодна із сторін спору не зверталась до Третьої особи 5 щодо порушення їх прав у сфері земельних правовідносин, зокрема, щодо законності орендованих Позивачем та Відповідачем земель та про здійснення Третьою особою 5 заходів контролю в межах своїх повноважень.
Крім того, на адресу Третьої особи 5 надійшов лист від Славутського РВ УМВС України в Хмельницькій області з проханням провести перевірку з питань додержання вимог земельного законодавства всіма суб'єктами господарювання при використанні земель запасу, резервного фонду та не витребуваних паїв на території Великоскнитської сільської ради. Проте, на даний час дану перевірку не проведено.
Водночас, колегія Рівненського апеляційного господарського суду бере до уваги той факт, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 14 грудня 2011 року по справі № 11/18/5025/1645/11 у позові Позивача до Славутської районної державної адміністрації та Відповідача (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Великоскнитської сільської ради) про визнання недійсним Договору 1 та скасування розпорядження голови Славутської районної державної адміністрації від 14 квітня 2011 року № 337-р „Про надання ФГ „Перлина Полісся" в короткострокове користування на умовах оренди земельних ділянок на території Великоскнитської сільської ради за межами населених пунктів" - відмовлено.
За таких обставин, доводи Позивача щодо того, що Відповідач самовільно зайняв земельні ділянки, є хибними і надуманими з огляду на існування діючих і не скасованих вищевказаного розпорядження та Договору 1.
Колегія суду зауважує, що Позивач у своїй позовній заяві, просив стягнути з Відповідача збитки в сумі 315 264 грн. 93 коп. як додаткові витрати, які зазнав Позивач.
Відповідно, предметом позову є вимога Позивача стягнути з Відповідача 315 264 грн. 93 коп. збитків.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, та завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Водночас, частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Водночас, відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.
Відповідно до вимог частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
За змістом статті 623 Цивільного кодексу України: боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
В силу дії статті 1166 Цивільного кодексу України: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Колегія суду констатує, що матеріалами справи не доведено факту понесення Позивачем додаткових витрат. Крім того, з огляду на чинність розпорядження голови Славутської районної державної адміністрації від 14 квітня 2011 року № 337-р та Договору 1, колегія суду констатує підставність діяльності Відповідача на земельній ділянці обумовленій в цьому розпоряджені та Договорі 1.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суду констатує, що подані Позивачем докази в обґрунтування своїх доводів щодо стягнення сум збитків не є збитками.
Згідно статті 1 Закону України „Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суду констатує, що Позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами наявності в діях Відповідача складу правопорушення, що могла б бути підставою для настання цивільно-правової відповідальності-стягнення завданих збитків.
Згідно статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Крім того пунктом 16 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" передбачено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України така шкода відшкодовується у повному обсязі; розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Тобто, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
У зв'язку з вищенаведеними нормами чинного законодавства, суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали даної справи не містять доказів, які б підтверджували заподіяння збитків Позивачу.
Враховуючи усе вищеописане, колегія суду приходить до висновку, про недоведеність Позивачем належними та допустимими доказами факту понесення збитків, а тому залишає оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на це, апеляційний господарський суд вважає доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами і всім вищевказаним у даній судовій постанові.
Враховуючи усе вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги суд покладає на Позивача.
Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт"- залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.12 р. у справі №16/5025/796/12- без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
5. Справу № 16/5025/796/12 повернути на адресу господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Юрчук М.І.