АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Яремка В. В.
суддів: Галичанського А.Д., Чупікової В.В.
секретар Злой В.П.
з участю представника позивача Бацей Т.М., представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(далі -ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про належне виконання кредитного договору та заборону вчення дій за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 травня 2012 року,
встановила:
У жовтні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося в суд з позовом, який у подальшому був змінений, до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.
Позивач зазначав, що 9 січня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 61018 грн. 94 коп. на придбання транспортного засобу зі сплатою 14,04 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту 8 січня 2015 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 9 січня 2008 року із заставодавцем ОСОБА_2 укладено договір застави рухомого майна, згідно з яким останній надав у заставу автомобіль Chery AMULET A15, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності.
Посилаючись на те, що відповідач належним чином умов договору про повернення кредиту частками не виконує, станом на 27 вересня 2011 року заборгованість за кредитним договором складала 49527 грн. 60 коп., позивач просив передати предмет застави в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк»та звернути стягнення на предмет застави.
22 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк»про належне виконання кредитного договору та заборону вчення дій.
Посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк»надав йому кредит у сумі 41491 грн. 91 коп., на незаконність підвищення процентної ставки за користування кредитом, просив зобов'язати відповідача належним чином виконувати умови кредитного договору та заборонити стягувати кошти з його картки на заробітну плату.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 травня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк»задоволено. У зустрічному позові відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк»відмовити.
Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
У справі встановлено, що 9 січня 2008 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк»та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 61018грн. 94 коп. на придбання транспортного засобу зі сплатою 14,04 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту 8 січня 2015 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 9 січня 2008 року із заставодавцем ОСОБА_2 укладено договір застави рухомого майна, згідно з яким останній надав у заставу автомобіль Chery AMULET A15, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк»та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умов договору належним чином не виконує, заборгованість за кредитним договором станом на 27 вересня 2011 року складає 49527 грн. 60 коп., а тому є підстави для звернення стягнення на предмет застави.
Такі висновки суду першої інстанції по суті є правильними.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що отримав кредит у сумі лише 41491 грн. 91 коп. Такі доводи є необґрунтованими, оскільки згідно п.7.1 кредитного договору банк зобов'язаний надати позичальнику кредитні кошти у вигляді неповнолювальної лінії саме у розмірі 61918 грн. 96 коп. на наступні цілі: купівля автомобіля -41491 грн. 91 коп., сплата страхових платежів -20427 грн. 05 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк»незаконно змінено розмір процентної ставки не заслуговують на увагу.
Встановлено, що в банку виникло право збільшити в односторонньому порядку розмір процентів у зв'язку із зміною облікової ставки НБУ та збільшенням курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США, встановленим НБУ на момент укладення договору.
Рішення про збільшення розміру процентів прийнято банком 5 січня 2009 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», відповідно до якого встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Відповідно до абзацу 4 ч. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.
Судом також встановлено, що датою зміни розміру процентів за кредитним договором банком визначено 1 лютого 2009 року.
Про таку зміну банк повідомив відповідача рекомендованим листом ще на початку січня 2009 року, тобто до дати зміни розміру процентів (а.с.129-130).
Таким чином, встановивши, що банк прийняв рішення про збільшення розміру процентів за кредитним договором відповідно до умов договору (п. 2.3.1) й до набрання чинності Законом, яким встановлено заборону збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку, та про це повідомив відповідача в передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» строк, суд обґрунтовано задовольнив вимоги про звернення стягнення на предмет застави та відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що він не був повідомлений про збільшення розміру процентів за кредитним договором.
З позовом про визнання недійним підвищення процентної ставки до суду він не звертався.
Як встановлено у справі 17 лютого 2010 року, тобто після прийняття банком рішення про збільшення розміру процентів за кредитним договором відповідач, будучи обізнаним зі збільшенням розміру процентів, здійснив платіж на суму 10000 грн. на погашення заборгованості, яка утворена з урахуванням 27, 48 процентів за користування кредитом.
Це стверджується стверджується квитанцією № 81 АСUOWG64 від 17 лютого 2010 року (а.с.44) та розрахунком заборгованості (а.с.6-7).
Сплативши проценти за новою ставкою, відповідач у такий спосіб погодився на зміну умов договору.
Доводи представника апелянта про те, що указаним платежом позичальник сплачував авансові платежі, виходячи з попередньої процентної ставки, спростовуються змістом згаданої вже квитанції, де зазначено, що призначення платежу є сплата пені та погашення наявної заборгованості.
Подальша вимога відповідача, адресована банку у листі від 7 червня 2012 року мала місце вже після сплати ним заборгованості, нарахованої за новою процентною ставкою (а.с.108).
Як слідує з пояснень представника апелянта в суді апеляційної інстанції доводи апелянта про неправильність розрахунку заборгованості пов'язані з її розрахунком після 1 лютого 2009 року за підвищеною процентною ставкою.
Проте такі доводи з огляду на встановлену судом правомірність підвищення такої процентної ставки є необґрунтованими.
Як встановлено у справі на час пред'явлення позову відповідач мав прострочену заборгованість: за тіло кредиту -5200 грн.17 коп., за відсотки -94040 грн. 16 коп.,з комісії -429, 72 грн.(а.с.6-7), що давало підстави банку вимагати дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Водночас, заслуговують на увагу доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції при визначенні остаточного розміру заборгованості сум, які сплачував відповідач після пред'явлення позову.
Про таку сплату свідчать витяги з карткового рахунку відповідача за період з 11 листопада 2011 року по 11 вересня 2012 року та квитанція про сплату 900 грн. від 27 грудня 2011 року.
Згідно указаних витягів та квитанції сума сплачених відповідачем коштів за період після подання позовної зави банком до суду першої інстанції складає 5555 грн. 20 коп.
Як пояснив в судовому засіданні представник банку сума сплати на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції складає 7249 грн. 86 коп.
За наведених фактично встановлених обставин справи, з урахуванням їх визнання представником відповідача, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині зазначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет застави, зменшивши указаний розмір з 49525 грн. 60 коп. до 42277 грн. 20 коп.(З розрахунку: 49525,60 (розмір заборгованості станом на час подачі позову) -7249, 86 (сума, сплачена відповідачем за період судового розгляду даної справи)= 42277,20).
У решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки на час пред'явлення позову заявлений розмір заборгованості банком було визначено правильно.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 травня 2012 року змінити в частині зазначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет застави, зменшивши указаний розмір з 49525 гривень 60 коп. до 42277 (сорока двох тисяч двохсот семи десяти семи) гривень 20 коп.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: