Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6531/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді: Мирончук Н.В.
за участі секретаря - Стройної О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Караічева А.В., довіреність №27 від 28.08.2012р.,
- Рябцева Л.В., довіреність №33 від 01.10.2012р.,
відповідача - Гарбуз К.А., довіреність №543/9/10-000 від 20.03.2012р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Луганський регіональний науково- виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
22 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Луганський регіональний науково- виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі акту від 31.07.2012 року документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності визнання повного нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «НВФ «Інселт» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року за №483/22-309/04725935 відповідачем було направлено податкове-повідомлення рішення від 14.08.2012 року №0004122300.
Після підписання позивачем акту з запереченнями від 03.08.2012 року за №2592/06, його було направлено до податкової інспекції на розгляд 10.08.2012 року позивач отримав відмову на заперечення за №8147/10/22-308.
В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем був завищений податковий кредит за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року на загальну суму 3294,00 грн. за рахунок проведення операцій з ПП «НВФ «Інселт».
На думку позивача, відповідач дійшов такого висновку, посилаючись на ненадання йому рахунків-фактур, на підставі яких підприємством були придбані кондиціонери, а також на відсутність товарно-транспортної накладної, яка за договором купівлі продажу товару є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом.
Щодо ненадання рахунку-фактур від 30.05.2011 року №995, від 30.05.2011 року №996 ПП «НВФ «Інселт» заявляє, що документи відповідачу були надані, згідно переліку, вказаного в листі ДПІ від 12.06.2012 року за №6037/10/22-100 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», в якому рахунок-фактури відсутні.
Позивачем зазначено, що між ним та ПП «НВФ «Інселт» у липні 2011 року були здійснені господарські операції купівлі-продажу ТМЦ та надання послуг, які були підтвердженні накладною б/н від 01 липня 2011 року на суму 16044,00грн. в т.ч. ПДВ, та актом здачі-приймання наданих послуг від 01 липня 2011 року на суму 3720,00грн., в т.ч. ПДВ.
Придбані кондиціонери встановлені відповідачем та введені в експлуатацію.
Такі документи, як товарно-транспортна накладна та подорожні листи відсутні, тому що, на думку позивача, він та ПП «НВФ «Інселт» не були учасниками транспортного процесу.
Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали, надали суду письмові пояснення, в яких зазначили, що ПП «НВФ «Інселт», як продавець, поставило товар самостійно за свій рахунок, тобто будь-які його транспортні витрати включені у вартість самого товару та підприємству позивача, як покупцеві, не виставлялись.
ПП «НВФ «Інселт» реалізувало ДП «Луганськстандартметрологія» продукцію: кондиціонери на загальну суму 16044,00грн., в тому числі 2674,00грн. ПДВ, що підтверджується накладною від 01.07.2011 року та податковою накладною від 10.07.2011 року №17. Розрахунок ДП «Луганськстандартметрологія» з ПП «НВФ «Інселт» було проведено в липні 2011 року в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою.
Зазначені кондиціонери отримано представником ДП «Луганськстандартметрологія». Факт отримання кондиціонерів від ПП «НВФ «Інселт» підтверджено журналом обліку виданих довіреностей.(а.с.97-98).
Також позивачем надано суду заяву про уточнення позовних вимог, в яких позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Артемівському районі м.Луганська Луганської області від 14.08.2012 року №0004122300. (а.с.82-83).
Представник відповідача під час судового засідання проти позову заперечив, надав суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що згідно вироку Жовтневого районного суду від 12.03.2012 року № 1-1163/11 визнано винним гр.ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченим ст.28 ч.2 та ст.205 ч.2 КК України.
з вироку Жовтневого суду від 12.03.2012 року №1-1163/11, гр. ОСОБА_4 здійснивши посягання на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, порядок оподаткування підприємств та прав власності, усвідомлюючи соціально-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання соціально-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди охоронюваним законом інтересам держави та допускаючи їх настання, здійснив ряд умисних злочинів.
Так, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_4, який діяв за попереднім зговором з ОСОБА_5, зареєстрував на прізвище останньої ПП «НВФ «Інселт». Після реєстрації зазначеного підприємства, ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 всі уставні документи, а також електронні ключі, необхідні для надання звітності в податкові органи в електронному вигляді. Після чого, ОСОБА_4 протягом 2011 року використовував ПП «НВФ "Інселт» без наміру виконання уставної діяльності по виготовленню продукції, виконанню робіт, надання послуг, з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з навмисним ухиленням від сплати податків. ПП «НВФ "Інселт» протягом 2011 року здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. ОСОБА_5 підприємницькою діяльністю в ПП «НВФ "Інселт» не займалась, ніяких документів не підписувала та грошовими коштами на рахунку не управляла. Вона була притягнута до кримінальної відповідальності. Кримінальна справа по ній була закрита у зв'язку з амністією.(а.с.102-103).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що уточнений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - наказом ДПІ в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби від 17.07.2012 року №416 наказано провести документальну перевірку ДП «Луганськстандартметрологія» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «НВФ «Інвест» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року. Наказано перевірку провести з 18.07.2012 року по 24.07.2012 року (а.с.105).
Повідомленням від 17.07.2012 року №40/10/23-20, позивач 18.07.2012 року був повідомлений про проведення перевірки, про що свідчить підпис та розписка заступника головного бухгалтера (а.с.106).
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, ДП «Луганськстандартметрологія» з питань правомірності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «НВФ «Інселт» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, відповідачем було складено акт від 31.07.2012 року № 483/22-309/04725935 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Луганськстандартметрологія» (а.с.107-112).
У висновку зазначеного акту вказано, що перевіркою встановлено порушення ДП «Луганськстандартметрологія»:
- п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 ПК України ДП «Луганськстандартметрологія» занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 3294,00 грн.
Не погодившись з актом перевірки від 31.07.2012 року №483/22-309/0425935, позивачем відповідачу було надано заперечення на акт перевірки. (а.с.117-118).
Листом від 10.08.2012 року №8174/10/22-308 відповідач повідомив позивача, що висновок акта перевірки від 31.07.2012 року №483/22-300/04725935 залишено без змін (а.с.24)
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2012 року №0004122300, згідно якого за порушення п.198,3, п.198.6, ст.198 ПКУ збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 3294,00грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 823,50 грн. (а.с.7).
В судовому засіданні встановлено, що договору купівлі-продажу кондиціонерів між позивачем та ПП «НВФ «Інселт» укладено не було.
Згідно копії податкової накладної від 10.07.2011 року № 17, в якій вказано прізвище від ПП «НВФ «Інселт» - ОСОБА_5 та вчинено від її імені підпис, та зазначено, що ПП «НВФ «Інселт» реалізувало на адресу ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» три кондиціонери: 1.NeoClima NS/NU 09 LHB, за ціною 2717грн; 2.NeoClima NS/NU 18 LHB, за ціною 4653грн; 3.NeoClima NS/NU 21 LHB, за ціною 6000 грн; а всього на загальну суму - 16044,00 грн., у т.ч. ПДВ 2674,00 грн.(а.с.27).
Згідно копії накладної без номера від 01.07.2011 року № 17, в якій в лівому верхньому куті документу стоїть штамп ПП «НВФ «Інселт» та зазначено, що одержувач - ДП «Луганскстандартметрология», підстави: рахунок від 01.07.2011р., номер рахунку не зазначено. Вказано три кондиціонери: 1.NeoClima NS/NU 09, за ціною 2717грн; 2.NeoClima NS/NU 18, за ціною 4653грн; 3.NeoClima NS/NU 24, за ціною 6000грн; а всього на загальну суму - 16044,00 грн., у т.ч. ПДВ 2674,00 грн. Прізвищ хто відвантажив та отримав, не вказано, вчинено два підписи від імені сторін та скріплено печатками ПП «НВФ «Інселт», ДП «Луганскстандартметрология» (а.с.46).
Згідно копії накладної від 10.07.2011 року № 1265, в якій вказано: відправник ПП «НВФ «Інселт»; отримувач: ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», та зазначено, що згідно договору купівлі товару, на підставі розрахункових документів, саме - рахунку на оплату відправника №606 від 08.07.2011р. та зазначено три кондиціонери: 1.NeoClima NS/NU 09 LHB, за ціною 2717грн; 2.NeoClima NS 18 LHB, за ціною 4653грн; 3.NeoClima NS 24 LHB, за ціною 6000грн; а всього на загальну суму - 16044,00 грн., у т.ч. ПДВ 2674,00 грн. Прізвища хто відвантажив, не вказано, вчинено два підписи від імені сторін та скріплено печаткою ДП «Луганскстандартметрология» (а.с.47).
Згідно наданої суду позивачем рахунку - фактури № 995 від 30.05.2011р., в якій вказано: відправник ПП «НВФ «Інселт»; отримувач: ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», та зазначено, що на оплату трьох кондиціонерів: 1.NeoClima NS/NU 09 LHB, за ціною 2717грн; 2.NeoClima NS 18 LHB, за ціною 4653грн; 3.NeoClima NS 24 LHB, за ціною 6000грн; а всього на загальну суму - 16044,00 грн., у т.ч. ПДВ 2674,00 грн. В цьому рахунку - фактурі № 995 вказано прізвище від ПП «НВФ «Інселт» - ОСОБА_5 та вчинено від її імені підпис. (а.с.31).
Із вказаної вище накладної №1265 та рахунку - фактурі № 995 видно, що зазначеного третього кондиціонеру номер вказано інший, не той, що вказано в податковій накладній.
Відповідно банківських виписів, ДП «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з р/р № 26000000107375 за 08.07.2011 рік, перерахувало грошові кошти ПП «НПФ «Інселт» на р/р № 26004047114001 на загальну суму 16764,00 грн., згідно рахунку 370101, виданого від 01.07.2011 року (а.с.49-50).
Зазначеного рахунку № 370101, виданого від 01.07.2011 року, як пояснили представники позивача у судовому засіданні, не існує, у документі цьому зроблена помилка.
В судовому засіданні встановлено, що договору про надання послуг на установку кондиціонерів між позивачем та ПП «НВФ «Інселт» укладено не було.
Згідно листа від 30.05.2012р., ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», яке адресовано ПП «НВФ «Інселт» позивач просить продати три кондиціонера. (а.с.100).
Коли та ким було отримано цього листа, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не надано суду доказів отримання цього листа ПП «НВФ «Інселт» - ОСОБА_5
Проте, згідно копії податкової накладної від 10.07.2011 року № 18, в якій вказано прізвище від ПП «НВФ «Інселт» - ОСОБА_5 та вчинено від її імені підпис, та зазначено, що ПП «НВФ «Інселт» на підставі рахунку від 30.05.2011 року №996 надало ДП ««Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» послуги на монтажні роботи, оренду спеціалізованої техніки на суму 3720,00грн. в т.ч. податок на додану вартість в сумі 620,00грн.(а.с.28).
Крім того, згідно наданої суду позивачем рахунку - фактури № 996 від 30.05.2011р., в якій вказано: відправник ПП «НВФ «Інселт»; отримувач: ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», та зазначено, що за оплату інсталяційних матеріалів, інсталяційних робіт та аренду спецтехніки, всього на загальну суму - 3720,00 грн., у т.ч. ПДВ 620,00 грн. В цьому рахунку - фактурі № 996 вказано прізвище від ПП «НВФ «Інселт» - ОСОБА_5 та вчинено від її імені підпис. (а.с.32).
Згідно Інвентаризаційного опису основних товарів №32 ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 01.11.2011р. (наданого позивачем до позову на 2 аркушах), в якій вказана дата початку інвентаризації - 01.11.2011р. та кінець інвентаризації - 18.11.2012р., серед іншого перерахованого майна, за № 29 значиться на підприємстві один кондиціонер - NeoClima NS/NU 09 LHB, за ціною 2717грн, та рахується загальна кількість одиниць майна - 30 на загальну суму 31862,53 грн. (а.с.34-35).
Згідно наданого в судовому засіданні позивачем, того ж Інвентаризаційного опису основних товарів №32 ДП «Луганський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 01.11.2011р., на 9 аркушах, в якій вказана та ж дата початку інвентаризації - 01.11.2011р. та кінець інвентаризації - 18.11.2012р., серед іншого перерахованого майна, за № 67- значиться на підприємстві - кондиціонер - NeoClima NS 18 LHB, за ціною 4653грн; за № 68- значиться на підприємстві - кондиціонер - NeoClima NS 24 LHB, за ціною 6000грн; та рахується загальна кількість одиниць майна - 215 на загальну суму 745343,89 грн. (а.с.34-35).
Згідно Акту здачі-приймання наданих послуг від 01.07.2011 року ДП «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» в особі директора ОСОБА_7 та ПП «НПФ «Інселт» в особі директора ОСОБА_5 склали цей акт про наступне: відповідно до умов рахунку, номер та дату якого не вказано, ПП «НПФ «Інселт» надав замовнику наступні послуги: монтажні роботи, монтажні та інсталяційні матеріали, аренду спецтехніки, всього на загальну суму - 3720,00 грн., у т.ч. ПДВ 620,00 грн. В цьому Акі вказано прізвище від ПП «НВФ «Інселт» - ОСОБА_5 та вчинено від її імені підпис, який скріплено печаткою. (а.с.48).
Відповідно банківських виписів, ДП «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з р/р № 26000000107375 за 08.07.2011 рік, перерахувало грошові кошти ПП «НПФ «Інселт» на р/р № 26004047114001 на загальну суму 3720,00 грн., згідно рахунку 70102, виданого від 01.07.2011 року (а.с.49-50).
Зазначеного рахунку № 370101, виданого від 01.07.2011 року, як пояснили представники позивача у судовому засіданні, не існує, у документі цьому зроблена помилка.
Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997року М 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
У разі доставки вантажним автомобільним транспортом, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, яка затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. № 488/346.
На ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його одержувача (стосовно фактичного отримання товару).
Суду не надано документи, які відповідають вимогам вищезазначених Інструкцій, по яких повинен відбуватися рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження кондиціонерів.
Згідно акту перевірки, в ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання кондиціонерів не мали реального товарного характеру, товар не перевозився та не зберігався. Відповідно наданих до перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій, з урахуванням оперативності проведення операцій.(а.с.16-18).
Здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, відсутність таких документів: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, документів на зберігання товару, у платника податку під час його перевірки, свідчить і про нездійснення самих господарських операцій.
Згідно п. 4.2,3 ст.207 Цивільного Кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п.2 ст.З цього Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996- XIV (із змінами та доповненнями), встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. ДП «Луганськстандартметрологія» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 97105,00грн. (а.с.14).
Відповідачем встановлено, що за рахунок проведення операцій з ПП «НВФ «Інселт» позивачем завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму 3294,00грн. (а.с.14).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки господарськими угодами та платіжними документами. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено як умову - сплату цих сум до бюджету.
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Згідно п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Крім того, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.
Цим же Положенням заборонено приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативним та законодавчим актам.
У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку продавця.
Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Крім того, судом також встановлено, що Жовтневим районним судом 12 березня 2012 року у справі №1-1163/111/1207/308/12 визнано винним гр. ОСОБА_4 в здійсненні посягання на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, порядок оподаткування підприємств, та прав власності, усвідомлюючи соціально-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання соціально-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди охоронюваним законом, інтересам держави та допускаючи їх настання, здійснив ряд умисних злочинів. З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_4, який діяв за попереднім зговором з ОСОБА_5, зареєстрував на прізвище останньої ПП «НВФ «Інселт». Після реєстрації підприємства, ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 всі уставні документи, а також електронні ключі, необхідні для надання звітності в податкові органи в електронному вигляді. Після чого, ОСОБА_4, протягом 2011 року використовував ПП «НВФ "Інселт», без наміру виконання уставної діяльності по виготовленню продукції, виконанню робіт, наданню послуг, з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної навмисним ухиленням від сплати податків.
ПП «НВФ "Інселт» протягом 2011 року здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, гр. ОСОБА_5 підприємницькою діяльністю в ПП «НВФ "Інселт» не займалась, ніяких документів не підписувала та грошовими коштами на рахунку не управляла. Вона була притягнута до кримінальної відповідальності. Кримінальна справа по ній була закрита у зв'язку з амністією.( (а.с.131-158).
Згідно постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.03.2012р., ОСОБА_5 не мала наміру займатись будь-якою господарською діяльністю.(а.с.163-164).
Вищезазначені постанова та вирок суду в кримінальній справі набрали законної сили.
В силу ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Зазначену позицію підтримано Донецьким апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 05.05.2011р. по справі № 2а-1641/11/1270, про те, що вирок суду є доказом в адміністративній справі, оскільки згідно ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято з дотриманням вимог податкового законодавства.
За таких обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку відмови у задоволенні позову, судові витрати позивачу у справі, який не є суб'єктом владних повноважень, не повертаються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Луганський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження
Суддя Н.В. Мирончук