4
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої: Перегінець Л.В.
Суддів: Шалаути Г.І., Бойчука І.В.
Секретаря Городецької У.С.
з участю ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.04.2012 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 04.11.2005 року, від 08.04.2008 року, від 23.02.2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.04.2012 року задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири.
Вирішено визнати недійсними: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладено 04.11.2005 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладено 08.04.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
_____________________________________________________________________________
Справа №2/0907/3413/2011 Головуючий у І інстанції Островський Л.Є.
Провадження №22ц/0990/1256/2012 Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
Категорія 20
Григоровичем; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладено 23.02.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що судом не досліджувались обставини, які вказують на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 04.11.2005 року позивачі перебували у тяжкому матеріальному становищі та уклали згаданий договір на вкрай невигідних умовах. Судом також не досліджувалась обставини щодо відмови ОСОБА_2 від отримання позичених ним коштів та повернення позивачам спірної квартири, не встановлено про яку саме суму йде мова. Апелянт також вважає, що позивачами не надано суду жодних доказів на підтвердження існування в них обставин, передбачених ст.233 ЦК України. Довідка ВАТ «Електробанк» про відмову позивачам у наданні кредиту у зв'язку з відсутністю доходів, на думку апелянта, не є належним доказом. Однак, належної правової оцінки даному документу суд не надав.
Крім того, ОСОБА_2 посилається на порушення судом процесуальних норм. Так, зокрема суд не розглянув його клопотання про витребування доказів, а також порушив вимоги ст.ст.58,59,60,130 ЦПК України. Вважає, що рішення суду є необґрунтованим та просить його скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
У засідання апеляційного суду апелянт не з'явився, хоча належним чином був повідомлений, повторно клопотавши про неможливість з'явитися внаслідок хвороби та неможливості представити докази.
Позивач доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просить в задоволенні скарги відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1.
В подальшому на підставі договору купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1 від 04.11.2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 була відчужена ОСОБА_2.
08.04.2008 року ОСОБА_2 відчужив її ОСОБА_4, а той в свою чергу продав спірну квартиру 23.02.2009 року ОСОБА_5
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що волевиявлення учасників правочину, зокрема позивачів по справі, не було вільним і не відповідало внутрішній волі, тому і оспорювані договори не відповідають вимогам закону. З такою позицією погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.
Згідно ст.233 ЦКУ правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти важку хворобу особи чи її близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім'ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину.
Підставами визнання правочину, укладеного на вкрай невигідних умовах, може слугувати, наприклад, надзвичайно низька винагорода, порівняно з ціною відчуженої речі, виконаної роботи, наданої послуги.
Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказують на те, що причиною укладення договору купівлі-продажу спірної квартири від 04.11.2005 року було вкрай тяжке матеріальне становище і необхідність терміново повернути борги, відмова банку надати їм кредит.
Такі обставини підтверджуються змістом довідок ВАТ "Електронбанк" від 12.03.2008 року та від 08.07.2008 року (а.с.5,73), що в жовтні 2005 року ОСОБА_1 дійсно звертався до Івано-Франківської філії банку з метою одержання кредиту, проте відсутність довідки про доходи унеможливила надання йому такого.
Крім того, за даними звіту про незалежну оцінку квартири(а.с.111), дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на момент вчинення правочину могла становити 155 522 грн.
Проте за договором купівлі-продажу її було придбано за 25 000 грн., тобто винагорода була надто низькою, що відповідно вказує на її укладення на вкрай невигідних для себе умовах.
Як підтвердив у судовому засіданні позивач, він та його мати з часу укладення спірного договору від 04.11.2005 року та наступних договорів, продовжують проживати в квартирі. Про наявність судових рішень, що набрали законної сили щодо їх виселення чи про усунення перешкод в користуванні квартирою у зв'язку з її відчуженням, інформація в справі відсутні, про такі не вказують і сторони.
Таким чином , наведені обставини дійсно свідчать про те, що за звичайних умов такий договір позивачами б не укладався. Тому суд прийшов до правильного висновку визнавши недійсним договір купівлі-продажу від 04.11.2005 року з підстав передбачених ст.233 ЦКУ.
Що ж до наступних договорів укладених щодо спірної квартири, то суд також правильно визнав їх недійсними, оскільки останні були укладені всупереч вимог закону так як на час їх укладення існувала заборона суду щодо відчуження у формі забезпечення позову згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 04.04.2008 року.
Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 307,308,313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.04.2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Перегінець Л.В.
Судді: Шалаута Г.І.
Бойчук І.В.