05.10.2012
Справа №2012/7331/2012
Провадж. № 4/2012/380/2012
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2012 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Кіся Д.П.,
при секретарі -Нестеровській Л.В.,
за участю прокурорів -Тітової О.Є., Луньова В.П.,
адвоката -ОСОБА_1,
адвоката -ОСОБА_2,
особи, інтересів якої стосується справа -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову про порушення кримінальної справи № 65100408, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова в інтересах ОСОБА_4 зі скаргою в порядку ст. 236-7 КПК України, в якій просить скасувати постанову старшого слідчого СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Прокопенко Д.В. про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В обгрунутвання своєї скарги заявник зазначав, що ОСОБА_4 від старшого слідчого СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ст. лейтенанта міліції Прокопенко Д.В. стало відомо, що 22 лютого 2012 року було винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Оскільки в постанові в порушення вимог ст. 98 КПК України не вказані приводи та підстави до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а вказаний якийсь ОСОБА_6, в діях якого вбачаються ознаки складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, то кримінальна справа відносно ОСОБА_4 була порушена незаконно.
Крім того, ОСОБА_1 звертав увагу на відсутність приводу для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, адже в матеріалах, які були представлені Жовтневому районному суду м. Харкова наявні заяви ОСОБА_7 від 20.12.2009 року, та заява ОСОБА_3 від 29.12.2009 року. Заява ОСОБА_3 була прийнята слідчим Івановим, але із матеріалів не вбачається, що дана заява була зареєстрована у спосіб передбачений діючим законодавством, а саме в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються. Більш того, в супереч вимог ст. 95 і ч. 4 ст. 97 КПК України, а також п. 2 Інструкції про порядок прийняття реєстрації та перевірки заяв про злочини, затверджених наказом МВС України № 400 особа заявника ОСОБА_3 не встановлена, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин з відміткою про це у протоколі, заявник ОСОБА_3 не попереджений. Із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що слідчий дійшов до висновку, що станом на 22.02.2012 року слідством було встановлено, що злочин, за фактом якого було порушено кримінальну справу, а саме спричинення тяжких тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_3, було вчинено саме ОСОБА_4 Але даний висновок є передчасним, безпідставним, та таким, що ґрунтується тільки на поясненнях самого ОСОБА_3 та його колишньої дружини ОСОБА_7, яка сама зазначає, що під час вчинення злочину знаходилась у себе в квартирі і не бачила події злочину, а дізналась про неї безпосередньо зі слів ОСОБА_3 Більш того, в матеріалах справи є чисельні пояснення ОСОБА_3, в яких він зазначає, що консьєржка та мешканці під'їзду бачили як він заходив в під'їзд з непошкодженим обличчям, але ж дані твердження нічим не підтверджені та спростовуються поясненнями як консьєржки ОСОБА_8, яка зазначила, що бачила ОСОБА_3 тільки як він виходив з під'їзду в супроводі медичних робітників, так і поясненнями мешканців під'їзду, які зазначали, що про зазначену подію їм нічого не відомо. Дані обставини були також відображені в листі начальника СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я начальника СУ ГУМВС України в Харківській області. Більш того, твердження ОСОБА_9, про те ,що злочин скоїв саме ОСОБА_4 спростовуються поясненнями ОСОБА_4, який зазначив, що бачив ОСОБА_3, але він вже був з пошкодженням обличчям. Таким чином, при відсутності достатніх даних та доказів, які б підтверджували той факт, що саме ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження, слідчий лише на підставі пояснень самого ОСОБА_3 та ОСОБА_7 які безпосередньо зацікавлені в притягненні ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, оскільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в результаті постійних скандалів між ОСОБА_3, ОСОБА_7 та мешканцями під'їзду склалися неприязні стосунки, що підтверджуються чисельними матеріалами перевірки як за зверненням самої ОСОБА_7, де вона зазначає, що ОСОБА_3 знущався над нею та дітьми та бив їх, так і за зверненнями мешканців під'їзду, де вони зазначають, що ОСОБА_3 постійно влаштовує конфлікти, ображає та погрожує їм фізичною розправою, передчасно та безпідставно дійшов висновку, що саме ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які були встановлені висновком експертизи. Більш того, слідчий не врахував, що ОСОБА_4, будучи інвалідом 2 групи за станом свого здоров'я та фізичними даними не спроможній побити ОСОБА_10 та спричинити останньому тяжкі тілесні ушкодження, які було встановлено висновком експертизи.
Отже, за відсутності достатніх даних про те, що злочин передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, про який ідеться в постанові про порушення кримінальної справи, скоїв саме ОСОБА_4, слідчий в порушення ч. 2 ст. 98 КПК України, безпідставно виніс зазначену постанову про порушення кримінальної справи у відношенні конкретної особи, а саме - ОСОБА_4 Крім того, за змістом Кримінально-процесуального закону, кожна постанова прокурора, слідчого повинна бути мотивованою, з зазначенням об'єктивного та суб'єктивного складів злочину, з детальним аналізом тих чи інших фактів та обставин, які покладені в основу прийнятого рішення (ч. 2 ст. 130 КПК України). Разом з тим, оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи не відповідає наведеним вимогам КПК України, більш того, в постанові, яка знаходиться в матері справи зазначено, що в діях ОСОБА_3 (в постанові яка була видана ОСОБА_4 зазначений гр. ОСОБА_6) вбачаються ознаки злочину передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а справу було порушено у відношенні ОСОБА_4 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що кримінальна справа у відношенні ОСОБА_4 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України була порушена передчасно, без достатніх підстав для порушення кримінальної справи у відношенні конкретної особи і без дотримання слідчим вимог ст. 94, 97, 98 КПК України.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_11, який діяв в інтересах ОСОБА_4, підтримав доводи викладені у скарзі та просив її задовольнити з підстав, зазначених вище. Вимоги скарги підтримав і сам ОСОБА_4
Прокурор, а також потерпілий ОСОБА_3 проти задоволення скарги заперечували, вважали, що кримінальна справа порушена з дотриманням норм КПК України, а мотивація скаржника є необгрунтованою.
Суд, дослідивши матеріали кримінальної справи, заслухавши пояснення адвокат ОСОБА_11, ОСОБА_3 та думку прокурора, приходить до висновку, що вимоги скарги про скасування постанови про порушення кримінальної справи є необгрунтованими.
Згідно ст. 236-7 КПК України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи чи за фактом вчинення злочину може бути оскаржена до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності. Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо особи може бути подана до суду особою, щодо якої було порушено кримінальну справу, її захисником, чи законним представником.
Статтею 94 КПК України передбачено, що приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці чинення злочину або з поличним;
явка з повинною; повідомлення опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Судом встановлено, що 20.07.2010 року слідчим СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області порушено кримінальну справу за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, вказана справа прийнята слідчим до свого провадження. В цій постанові вказано, що невстановленою особою ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження (т. 1 арк. с. 1, м. кр. справи).
Відповідно до наданих до суду матеріалів, на підставі яких було винесено зазначену постанову, приводом для порушення кримінальної справи була заява (протокол усної заяви (повідомлення) про злочин) ОСОБА_7, яка є дружиною ОСОБА_3 (т. 1 арк. с. 13, м. кр. справи). Заява ОСОБА_7 зареєстрована в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.
29.12.2009 року з відповідною заявою до Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області звернувся і ОСОБА_3 В заяві останній зазначив, що тілесні ушкодження йому спричинені ОСОБА_12 (т. 1 арк. с. 15, м. кр. справи).
За вказаними зверненнями Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області проводилась перевірка, за результатами якої в порушенні кримінальної справи було відмовлено.
Заступником прокурора Жовтневого району м. Харкова 09.07.2010 року постанова Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 18.06.2010 року була скасована, а матеріали повернуті для проведення додаткової перевірки (т. 1 арк. с. 51, м. кр. справи).
Матеріали кримінальної справи містять Акти судово-медичного дослідження №1745-ая/10 де зазначено, що ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (т. 1 арк. с. 52-57, м. кр. справи).
Тобто, приводом і підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи стали наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, які підтверджені актом судово-медичного дослідження №1745-ая/10, його звернення та заява його дружини до органів внутрішніх справ про скоєння злочину.
В рамках розслідування кримінальної справи за фактом спричинення невстановленою особою тілесних ушкоджень ОСОБА_3 старшим слідчим СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Прокопенко Д.В. було винесено постанову про порушення кримінального переслідування відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КПК України.
Доводи адвоката ОСОБА_11 про наявність в постанові посилань слідчого на ст. 309 КК України є обґрунтованими, адже в мотивувальній частині постанови від 22.02.2012 р. вказується, що в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Проте, зазначене вище є опискою, яка була усунута постановою слідчого від 26 квітня 2012 року.
Так, згідно цієї постанови вірною необхідно вважати фразу в мотивувальній частині постанови про порушення кримінальної справи від 22 лютого 2012 року «в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України», а фразу «в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України»постановлено вважати не вірною (т. 2 арк. с. 26, м. кр. справи).
Мотивація скаржника ОСОБА_12 на відсутність доказів його вини не може прийматися судом як підстава для скасування постанови про порушення кримінальної справи, оскільки це суперечить вимогам ст. 236-8 КПК України, де передбачено, що розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Суд відзначає, що на ОСОБА_4 як на особу, що спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 вказує потерпілий з самої дати спричинення йому тілесних ушкоджень -20.12.2009 року, що вбачається з пояснень останнього, а також пояснень і показань ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_13 та інших матеріалів кримінальної справи.
При цьому доводи скаржника викладені в його скарзі та доповненнях є предметом оцінки доказів, а також вирішення питання про відносність та допустимість доказів.
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу адвоката ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову про порушення кримінальної справи № 65100408 - залишити без задоволення.
На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова.
Суддя Д.П. Кісь