ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2012 р. Справа № 2а-2748/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку в сумі 400,37 грн., -
ВСТАНОВИВ:
04.09.2012 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську (надалі -позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку в сумі 400,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в порушення вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16, пунктів 295.1, 295.2 статті 295 Податкового кодексу України з січня 2012 року єдиного податку, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед бюджетом в сумі 400,37 грн.
Від Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Також в даному клопотанні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, явку представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення їй поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомила (а.с. 15). Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до нього позову відповідач не скористалася.
Згідно вимог частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, виходячи з вимог частини 3 статті 33, частини 3 статті 35, частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду, а, отже, забезпечено його право на судовий захист від поданого до нього адміністративного позову, враховуючи клопотання позивача, є можливим продовжити розгляд справи за відсутності в судовому засіданні представників сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Також, враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована 15.12.2005 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5, 6), та взята на облік як платник податків в ДПІ в м.Івано-Франківську.
На підставі поданої відповідачем 24 січня 2012 року заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідач з січня 2012 року перейшла на спрощену систему оподаткування зі сплати єдиного податку про що їй було видано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2 (а.с. 7, 8).
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, надалі -Кодекс).
Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пункту 291.4 статті 291 Кодексу передбачено, що платники єдиного податку поділяються на першу, другу, третю та четверту групи платників єдиного податку.
Згідно пункту 293.1 статті 293 Кодексу ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Підпунктом 2 пункту 293.2 вищевказаної Статті передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб -підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для другої групи платників єдиного податку -у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно поданої відповідачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідачем відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку була обрана друга група платника єдиного податку за ставкою 15% розміру мінімальної заробітної плати. Основними видами господарської діяльності відповідача є роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку.
Відповідно до затвердженого Івано-Франківською міською радою переліку ставок єдиного податку, для здійснюваного відповідачем виду господарської діяльності встановлено максимальну ставку єдиного податку у розмірі 15% розміру мінімальної заробітної плати, що становить 160,95 грн.
Пунктом 295.1 статті 295 Кодексу встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
За змістом підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу, податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Приписами пункту 38.1 статті 38 Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Однак, як вбачається зі змісту адміністративного позову та матеріалів справи, зокрема, зворотнього боку облікової картки платника -відповідача станом на 07.06.2012 року (а.с. 9-10), у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного податку в сумі 400,37 грн.
Отже, відповідач в порушення вимог статті 67 Конституції України, статей 16, 38, 295 Податкового кодексу України не виконав свого обов'язку щодо своєчасного виконання податкових зобов'язань зі сплати єдиного податку, в зв'язку з чим допустив заборгованість перед бюджетом в сумі 400,37 грн.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Нормою пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків.
Згідно з ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Проте, відповідачем не було надано до суду ні заперечень на адміністративний позов, ні доказів щодо сплати ним існуючої заборгованості, чи доказів, які б спростовували доводи позивача.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем на момент розгляду даної адміністративної справи не подано доказів сплати заборгованості в сумі 400,37 грн. та не спростовано дану заборгованість, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, а сума боргу в розмірі 400,37 грн. стягненню в судовому порядку.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає за адресою: 76018, АДРЕСА_1) в дохід бюджету заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 400 (чотириста) гривень 37 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 19.09.2012 року.