ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" серпня 2012 р. Справа № 2a-1486/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боршовського Т.І. ,
за участі секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.
представників позивача: Переняка О.І., Бордейчука Б.Р.
представника відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
до Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство»
про стягнення податкового боргу в сумі 108964,51 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
31.05.2012 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство»про стягнення податкового боргу в сумі 118259,18 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2012 року роз'єднано поєднанні в одне провадження у справі № 2a-1486/12/0970 позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство»про стягнення податкового боргу (грошового зобов'язання) згідно податкового повідомлення-рішення № 5824211502 від 26.12.2011 року на суму 9294,67 грн. - у самостійне провадження.
Таким чином, предметом позову в даній справі є позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство»108964,51 грн. податкового боргу (118259,18 грн. -9294,67грн.).
В обґрунтування позовних вимог Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську (позивач у справі, надалі -ДПІ) посилається на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгодженої суми податкового з податку на додану вартість згідно поданих відповідачем декларацій з даного податку за жовтень-грудень 2011 року та січень 2012 року та пені, що обліковується в картці особового рахунку за період з 22.11.2011 року по 05.03.2012 року.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Від Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство»(надалі -відповідач, ПРАТ) представник в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив.
В письмових запереченнях на позовну заяву від 15 червня 2012 року № 87/2 відповідач не погодився з поданим до нього позовом, зазначивши наступне. Зокрема, ПРАТ «Зелене господарство»вказало на те, що ДПІ в м.Івано-Франківську хоче стягнути з нього податковий борг в сумі 9294,67 грн., який ґрунтується на неузгоджених грошових зобов'язаннях, оскільки податкове повідомлення-рішення про їх нарахування № 5824211502 від 26.12.2011 року оскаржено до суду, і постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі № 2а-154/12/0970 воно скасовано. Також відповідач зазначив про те, що ним було сплачено податкові зобов'язання за спірний період, однак позивач безпідставно, в порушення вимог ст.ст. 19, 41 Конституції України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національні валюті, затвердженій постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, перерахував сплачені ним кошти в рахунок минулої заборгованості. За наведеного, просить в позові відмовити.
Згідно вимог частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, виходячи з вимог частини 3 статті 33, частини 3 статті 35, частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду, а, отже, забезпечено його право на судовий захист від поданого до нього адміністративного позову, і є можливим продовжити розгляд справи за відсутності в судовому засіданні представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.08.1998 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Зелене господарство», реєстраційний номер 10001841149, ідентифікаційний код 05479378. Як вбачається з копій свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 620951 від 18.04.2011 року, довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області АА № 029944 від 06.05.2011 року, 18.04.2011 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача, зокрема, відбулась зміна найменування з Відкритого акціонерного товариства «Зелене господарство»на Приватне акціонерне товариство «Зелене господарство». Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 вищевказаного Кодексу передбачено, що податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків і зборів.
Відповідач у відповідності до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість.
Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Пунктом 57.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідачем подано до ДПІ в м.Івано-Фраківську податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно обчислено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:
- декларацію № 9011581060 від 19.11.2011 року за жовтень 2011 року на суму 33291 грн.;
- декларацію № 9012821987 від 20.12.2011 року за листопад 2011 року на суму 24186 грн.;
- декларацію № 9013656973 від 18.01.2012 року за грудень 2011 року на суму 13265 грн.;
- декларацію № 9006641694 від 20.02.2012 року за січень 2012 року на суму 25832 грн.
Проте грошові зобов'язання з податку на додану вартість у строки, встановлені пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, відповідачем в добровільному порядку належним чином не виконано, а тому вказані зобов'язання є узгодженими.
Крім того, з позовної заяви, довідки-розрахунку пені (а.с. 34) та зворотнього боку облікової картки платника податку - відповідача по податку на додану вартість станом на 07.03.2012 року (а.с. 74-84) вбачається, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість з датою нарахування, починаючи з 22.11.2011 року, закінчуючи 05.03.2011 року, на суму 12390,51 грн.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість є 108964,51 грн., в тому числі: 96574 грн. по основному зобов'язанню, 12390,51 грн. по пені, та є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до вимоги статті 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що кореспондується із порядком надіслання податкової вимоги, визначеним пунктом 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена перша та друга податкові вимоги. Зокрема, як вбачається з копій корінців першої податкової вимоги № 1/1915/29343/10/24-1-205 від 02.09.2004 року на суму 15713,66 грн. та другої податкової вимоги № 2/2140/34457/10/24-1-205 від 08.10.2004 року на суму 6512,33 грн., отриманих відповідачем 07.09.2004 року та 14.10.2004 року відповідно, що підтверджується копіями повідомлень про вручення рекомендованих листів (а.с. 7), а, отже, в силу п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого були чинними на день отримання вказаних податкових вимог, податкові зобов'язання є узгодженими. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, вищевказана друга податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.
Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаними податковими деклараціями з податку на додану вартість, податковими вимогами, довідкою-розрахунком пені і обліковуються в картках особових рахунків, копії яких містяться в матеріалах справи.
Посилання відповідача в запереченнях на позовну заяву на те, що ним було сплачено податкові зобов'язання за спірний період, однак позивач безпідставно, в порушення вимог ст.ст. 19, 41 Конституції України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національні валюті», затвердженій постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, перерахував сплачені ним кошти в рахунок минулої заборгованості, не беруться судом до уваги, оскільки відповідачем відповідно до норми ч. 1 ст. 71 КАС України не подано суду жодних доказів в їх підтвердження, хоча суд неодноразово для забезпечення права, зокрема, відповідача на судовий захист, відкладав розгляд справи, однак відповідач передбаченим законом та забезпеченим йому судом вказаним правом не скористався. Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Нормою пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство»податкового боргу в сумі 108964,51 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Приватного акціонерного товариства «Зелене господарство» (ідентифікаційний код 05479378, що знаходиться за адресою: 76000, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 411А) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 108964 (сто вісім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 51 копійку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 27.08.2012 року.