УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5289/2006р. Головуючий у першій інстанції - Кравець О.О.
Категорія 5 Доповідач - Гайворонський С.П.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року. Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого: Гайворонського С.П.
суддів: Виноградової Л.Є.
Сегеди C.M.
за участю секретаря : Забалуєвої Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 ( в інтересах позивача ОСОБА_2 ) та представника ОСОБА_3 ( в інтересах відповідача ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл сумісно спожитого майна, визнання права спільної часткової власності на 1/2 частини квартири, визнання договору дарування квартири недійсним, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
30 листопада 2005 року представник позивача ОСОБА_1 ( в інтересах ОСОБА_2. ) звернувся до суду з вказаною (у подальшому уточненою) позовною заявою, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 була нею, ОСОБА_2., та відповідачем, ОСОБА_4., придбана на сумісно за кошти, подаровані їх батьками до шлюбу і була їх спільною власністю, але у подальшому відповідач розпорядився квартирою без її, ОСОБА_2. згоди, подарувавши вказану квартиру ОСОБА_5., яка у свою чергу, продала зазначену квартиру ОСОБА_6.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просила суд розподілити сумісно спожите майно, визнати за нею, ОСОБА_2. право спільної часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 визнати договор дарування вказаної квартири від 18 травня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсним, визнати договор купівлі-продажу від 30 вересня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 недійсним.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали свій позов. відповідачі вищевказаний позов не визнали.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2006 року позов ОСОБА_2. був задоволений частково.
Суд поділив між ОСОБА_2. та ОСОБА_4. сумісно спожите майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2. грошової компенсації у розмірі 30300 грн.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ( в інтересах ОСОБА_2. ) просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, так як районний суд постановив несправедливе рішення.
При цьому вказується, що суд не вирішив питання про стягнення на користь позивача половини дійсної вартості квартири, що забезпечило б можливість відновити порушені майнові права ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі представник відповідача ( в інтересах ОСОБА_4 ) просить рішення районного суду в частині розподілу майна між ОСОБА_4. та ОСОБА_2. скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2. в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
При цьому вказується, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що до укладення шлюбу, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю.
Необгрунтованими є висновки суду щодо визнання вищевказаної квартири спільною сумісною власністю подружжя, оскільки квартира АДРЕСА_1 є особистим майном ОСОБА_4
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2. та заяві про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 представник ОСОБА_6 просить в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2. відмовити.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 ( в інтересах ОСОБА_4) підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ( в інтересах ОСОБА_2.) необхідно відхилити.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2. районний суд виходив з того, до укладення шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (ОСОБА_7) проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
13 листопада 2001 року згідно з договором купівлі-продажу, ОСОБА_4 купив у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 за 12. 271 грн. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 і зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_1.
Грошові кошти за вказаним договором купівлі-продажу квартири були отримані ОСОБА_8 від ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в рівних частках.
17 листопада 2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) зареєстрували шлюб.
18 травня 2004 року ОСОБА_4 згідно договору дарування, подарував ОСОБА_5 зазначену вище квартиру.
01 жовтня 2004 року згідно з рішенням суду шлюб між ОСОБА_4. та ОСОБА_2. був розірваний.
30 вересня 2005 року, як вбачається із договору купівлі-продажу, ОСОБА_5 продала вищевказану квартиру ОСОБА_6
Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2. необхідно стягнути грошову компенсацію вартості 1/2 частини вказаної квартири у розмірі 30 300 грн. на підставі того, що гроші на придбання зазначеної вище квартири були подаровані батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_2. (ОСОБА_7) у рівних частках.
Однак, погодитись з таким висновком суду районного суду не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до невірного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 1, 2, 3 і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів даної цивільної справи, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю на протязі одного року до реєстрації шлюбу, є безпідставним, оскільки вказаний факт належним чином не доведений позивачем.
13 листопада 2001 року до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2. (ОСОБА_7), відповідач ОСОБА_4 згідно з вищевказаним договором купівлі-продажу, купив у ОСОБА_8 вищевказану квартиру.
В якості доказу сплати грошових коштів за вказану квартиру батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_2. (ОСОБА_7) у рівних частках, суд першої інстанції використав свідчення позивача, її матері ОСОБА_7 , розписку ОСОБА_8 від 30 грудня 2005 року, складену через чотири роки після договору куплі продажу зазначеної спірної квартири, та пояснення останнього, в яких ОСОБА_8 стверджує, що написав розписку, бо до нього звернувся адвокат. В розписці ОСОБА_8 вказав, що гроші по договору купівлі-продажу вищевказаної квартири він отримав від ОСОБА_4 та ОСОБА_7 В судовому засіданні ОСОБА_8 стверджував, що гроші за вказаним договором він отримав не від ОСОБА_4, а від батька ОСОБА_4 та матері позивача.
Фактично, районний суд, на твердженнях позивача, її матері ОСОБА_7 протилежних свідченнях ОСОБА_8 зробив висновок про факт фінансової участі ОСОБА_7 у придбанні ОСОБА_4. вищевказаної квартири.
При цьому, суд не дав оцінки поясненням свідків ОСОБА_9.. ОСОБА_10, ОСОБА_11., які стверджували, що за купівлю вказаної вище квартири розраховувався виключно ОСОБА_11.(батько відповідача), таким чином, суд першої інстанції так і не спростував пояснення ОСОБА_4 та вищевказаних свідків стосовно фінансової не участі у купівлі спірної квартири з боку ОСОБА_7 (матері позивача).
Більш того, суд в частині, які стосувались грошових розрахунків за вищевказаним договором купівлі-продажу спірної квартири, невірно виклав в рішенні пояснення вказаних свідків.
Крім того, суд першої інстанції обійшов увагою те, що в договорі купівлі-продажу зазначеної вище квартири від 13 листопада 2001 року, тобто до реєстрації шлюбу ОСОБА_4 з з ОСОБА_2. (ОСОБА_7), покупцем квартири виступає тільки ОСОБА_4
Таким чином, судова колегія вважає, що ОСОБА_2 (ОСОБА_7 ). на порушення її обов'язку, передбаченого ст. 10 ЦПК України, щодо доведення підстави свого позову, не довела правомірність обставин свого позову.
Згідно з загальними положеннями цивільно-процесуального законодавства суд повинен з ясувати обставини, які пов'язані з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини ( ст. 214 ЦПК України). При цьому факти підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, повинні вказувати на юридичну природу спірних правовідносин, що являються предметом позову.
Натомність, позивач ОСОБА_2 (ОСОБА_7), як і суд першої інстанції, вдались в дослідження обставин фінансової участі ОСОБА_7 ( матері позивача) в купівлі вищевказаної квартири, хоча зі сторони ОСОБА_7, ніякого позову по зазначеній квартирі не пред'являлось і суд такі позовні вимоги не розглядав.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. п. 1, 2, 3, 4, ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ( в інтересах позивача ОСОБА_2 ) - відхилити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ( в інтересах відповідача ОСОБА_4 ) - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2006 року -скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл сумісно спожитого майна, визнання за нею, ОСОБА_2 права спільної часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, визнання договору дарування вказаної квартири від 18 травня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсним, визнання договору купівлі-продажу від 30 вересня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 недійсним - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.