ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" липня 2012 р. Справа № 2a-1566/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Стефінки Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 738,50 грн., -
ВСТАНОВИВ:
08.06.2012 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 782,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку у загальному розмірі 782,91 грн..
11.07.2012 року позивачем подано суду заяву про уточнення суми позовних вимог від 11.07.2012 року, в якій позивач вказав на те, що сума податкового боргу відповідача складає насправді 738,50 грн., а вказана в позовній заяві сума боргу -782,91 грн. є механічною помилкою.
В дане судове засідання від позивача представник не з'явився. До суду надійшло клопотання позивача від 26.07.2012 року про розгляд справи без участі представника позивача.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (надалі -відповідач, підприємець) в дане судове засідання втретє не з'явилась, явку представника в судове засідання не забезпечила. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача : 78200, АДРЕСА_1, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 11 червня 2012 року, інформацією про права та обов'язки та судові повістки про виклик в судові засідання 27.06.2012 року, 10.07.2012 року, 26.07.2012 року, повернулась назад до суду з відміткою відділення зв'язку ДП «Укрпошта»: "зачинено, залишено повідомлення".
Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
У відповідності до вимог частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 цієї ж норми Кодексу передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, виходячи з вищенаведених норм процесуального права, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду, а, отже, забезпечено його право на участь в судовому засідання, та відповідно, й право на судовий захист від поданого до нього адміністративного позову, а також враховуючи клопотання позивача, є за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Окрім цього, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 11.07.2012 року, яка, виходячи з її змісту, не є заявою про зміну позовних вимог, а лише заявою про виправлення, вчиненої в позовній заяві технічної описки, яка не впливає на зміст позовних вимог та суму позову, а тому не потребує обов'язкового направлення відповідачу за правилами ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.12.2002 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи та згідно із статтею 15 Податкового кодексу України є платником податків та зборів. 20.12.2002 року відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.
За 2010 рік відповідач подала до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності № 4222 від 29.01.2010 року, згідно з якою нею самостійно нараховано суму орендної плати за землю в загальному розмірі 1225,34 грн., щомісячний платіж становить 102,11 грн. (а.с. 7). З доданої до вказаної податкової декларації відомості із договору оренди землі, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с 8), вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки на підставі договору оренди землі, укладеного між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та відповідачем № 288 від 24.03.2005р., державна реєстрація якого проведена 06.04.2005 року, з терміном дії до 24.03.2015 року. Загальний розмір нарахованої орендної плати за землю за вищевказаним договором на 2010 рік складає 1225,34 грн. на рік, щомісячний платіж становить 102,11 грн.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Судом встановлено, що відповідачем допущена заборгованість у зв'язку з неповною сплатою зобов'язання щодо орендної плати за землю.
Відповідно до позовної заяви, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, даних облікової картки платника орендної плати за землю фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, копії витягів зі зворотнього боку якої станом на 31.12.2011 року та 11.07.2012 року містяться в матеріалах справи, податковий борг відповідача по орендній платі за землю станом на 11.07.2012 року складає 738,50 грн.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11. статті 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, відповідно до підпункту 59.5. цієї ж статті Кодексу, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податного боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу виставлялись податкові вимоги від 07 липня 2010 року № 1/5109 на суму 23,71 грн. (а.с. 9) та від 15 листопада 2010 року № 2/8625 на суму 432,15 грн., які отримано наручно підприємцем (а.с. 9).
При цьому, суд зазначає, що відповідно до даних зворотнього боку облікової картки платника -відповідача станом на 31.12.2011 року та 11.07.2012 року існуючий податковий борг відповідача з моменту надіслання йому податкових вимог не погашався в повному обсязі. Таким чином, відповідно до норм статтей 59-60 Податкового кодексу України, у позивача відсутній обов'язок винесення нової податкової вимоги на збільшену суму податкового боргу, стягнення якої є предметом позову в даній справі.
Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаною податковою декларацією з орендної плати, податковими вимогами, і обліковуються в картках особових рахунків, копії витягів зі зворотнього боку яких станом на 31.12.2011 року та 11.07.2012 року, містяться в матеріалах справи.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Згідно із пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини .
Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Нормою пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 738,50 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
Оскільки спір вирішено на користь позивача - суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, враховуючи норми частин 2, 4 ст. 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: 76000, АДРЕСА_1 відкритих у банківських установах, які її обслуговують, та за рахунок належної їй готівки, на користь державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 738 (сімсот тридцять вісім) гривень 50 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 26.07.2012 року.